Осадчий Володимир Леонідович () — польський історик змішаного польсько-українського походження, доктор історичних наук, професор Католицького університету в Любліні.
Біографічні дані Народився у 1969 році в селі Гірка Полонка Луцького району на Волині.
Батько - Осадчий Леонід Савович, станом на 1994 р. був директором Волинського тепличного комбінату в селі Підгайці Луцького району. Мати - Юліанна, з Луцька.
Закінчив історичний факультет Львівського державного університету ім. Франка. Захистив дипломну роботу на тему «Костел і церква на спільній дорозі». З 1993 року постійно проживає у ПольщіГрабарчук К. (2011) Центр української культури у Любліні очолює волинянин Відвідано: 02.02.2018.
В 1998 у Люблінському католицькому університеті захистив дисертацію на тему «Площина співіснування Грецького та Латинського обрядів Католицької Церкви в Східній Галичині після Конкордії 1863—1914 рр.» (пол. Płaszczyzna współistnienia obrządków greckiego i łacińskiego Kościoła katolickiego w Galicji Wschodniej po Concordii 1863—1914). Працював в Університет Марії Кюрі-Склодовської у Любліні, а згодом в Інституті історії церкви Люблінського католицького університету та Вищої державної професійної школи у Холмі.
У травні 2006 року очолив у Любліні «Осередок Східноєвропейських студій — Центр Ucrainicum» при КУЛ (Католицькому університеті Любліну). Заангажований у ряді культорологічних та політичних проектів, пов'язаних із україно-польськими стосунками. У 2019 році Осадчого на посаді директора цього центру замінив викладач КУЛ ксьондз Влодзімєж Бєляк.
За віровизнанням — римо-католикWłodzimierz Osadczy (2016) Bł. Biskup Grzegorz Chomyszyn, orędownik polsko-ukraińskiego pojednania30хв.52с..
У 2006-2009 роках був канцлером існуючої в Любліні міжвузівської структури "Європейський колегіум польських і українських університетів", який у цей період очолював ксьондз Мірослав Каліновський - проректор з питань науки, міжнародної співпраці та промоції Люблінського католицького університету імені Яна Павла ІІ.
У 2016-2020 роках завідував кафедрою міжнародних відносин Хелмської державної вищої школи заводової, викладачем якої працює з 2010 року.
Одружений, дружина - Ольга Цигилик-Осадчі, уродженка України, колишня жителька Львова, на початку 1990-их років - лаборант археологічної експедиції Інституту українознавства НАН України, пізніше закінчила у 1996 році магістратуру гуманітарного відділення Люблінського католицького університету, як стипендіатка, за польські урядові гранти.
Церковна та громадська діяльність У 2000-2002 роках згаданий, як член відокремленого підрозділу громадської організації Люблінського відділення товариства "Спільнота польська"(Oddziału Stowarzyszenia „Wspólnota Polska” w Lublinie), яким до 2002 року керував ксьондз Едвард Валевандер, відомий своїми шовіністичними поглядами, а одним з активістів був польський шовіністичний історик Леон Попек.
Як церковно-науковий діяч, Осадчий уже з 1999 року згаданий, як науковий працівник Інституту досліджень Полонії та полонійного духовенства при КУЛ, директором якого в 1990-2005 роках був уже згаданий ксьондз Едвард Валевандер. Далі, у 2009-2014 роках Осадчий керував відділом історії родини при Інституті досліджень Полонії та полонійного духовенства при КУЛ (реорганізованому в 2010 році з інституту в осередок), директорами якого після Валевандера були ксьондз Юзеф Шиманський (у 2005-2006 роках) та доктор Томаш Арманд Панфіл (у 2006-2014 роках), останній був відомий своїми ультраправими поглядами. https://geopoliti.org/?page_id=2130/
При Луцькій єпархіальній курії Римо-католицької церкви громадську організацію «Інститут церковних досліджень» зареєстрували 19 червня 2008 року римо-католицький єпископ Луцький Трофим'як Маркіян Миколайович, як голова, громадянин України, та працівник КУЛ Влодзімєж Осадчи (Осадчий Володимир Леонідович), як громадянин Польщі, підписант з польської сторони, і як заступник голови інституту.
Цікаво, що офіційне представлення (інаугурація) цього інституту відбулося лише 12 травня 2009 року в актовому залі Волинського університету, а до того його діяльність трималася фактично в таємниці. Тоді ж ректор Волинського університету Ігор Коцан підписав угоду про співпрацю між своїм вузом та КУЛ, і передбачалося, що однією з форм такої співпраці якраз і стане інститут Трофим'яка-Осадчого.
До керівництва «Інституту церковних досліджень» Трофим'яка-Осадчого увійшли 2009 року і такі відомі на Волині особи, як Савчук Олег Анатолійович (1967 року народження, уродженець с. Тростянка Рожищенського району, мешканець Луцька, у 2001 році закінчив Міжнародний інститут управління та маркетингу Варшавського аграрного університету, автор ряду полонофільських статей), Гофман Юрій Богданович (1968 року народження, уродженець м. Кременець, викладач Волинського університету, особистий друг Трофим'яка), та Кришталь Вячеслав Петрович (1972 року народження, мешканець Луцька, поліграфіст і дизайнер, засновник Луцького римо-католицького єпархіального видавництва «Luceoria Books»).
Під егідою цього інституту та центру Осадчого «Украінікум» вийшла у Любліні на початку 2009 року перша книга – «Владика Маркіян», яка являє собою збірку бесід між єпископом Маркіяном Трофим'яком та Осадчим, з започаткованої цим виданням серії «Свідки віри на Сході». Але цей інститут, хоча й починав свою діяльність, як формально нейтральна та незаангажована структура, але згодом поступово проявив свою пропольську спрямованість. Цікаво, що невдовзі римо-католицький єпископ Луцький Трофим'як Маркіян Миколайович потрапив у гучний скандал, пов'язаний з його участю у відмиванні брудних грошей через польське консульство у Луцьку. https://archive.today/qikjx/ Невдовзі після оприлюднення цього скандалу у пресі, 24 липня 2012 року Папа Римський прийняв зречення Маркіяна Трофим'яка з уряду ординарія Луцької дієцезії.
Також у Луцьку 10 грудня 2008 року за участю Осадчого було засновано так званий «Інститут Польщі при Волинському національному університеті», який очолила Наталя Бурчак-Коцан. Але, крім виданная перекладу «Месалу» українською мовою та ще кількох україномовних перекладів польських літераторів, практично ніяких інших здобутків у цього інституту так і не було, з наукової точки зору, а основною сферою його активності стали не стільки історія або філологія, скільки факультет міжнародних відносин ВНУ, де Осадчий і його колега по Холмській вищій школі Анджей Вавринюк кілька разів читали лекції, як запрошені викладачі, та брали участь у конференціях.
Міжнародну установу було засновано і у Любліні, при КУЛ. Саме там з травня 2006 року існує так званий «Осередок східноєвропейських досліджень – Центр Украінікум», який очолив усе той же Влодзімєж Осадчий. Основними партнерами цього центру «Украінікум» були Товариство польської еміграції в Чикаго, люблінський осередок Католицької асоціації «Цівітас Крістіана», та «Європейська Фундація Громадської Активності», заснована у 2015 р. у Любліні.
Заступником директора центру, з української сторони, була громадянка України – Андрусів Стефанія Миколаївна, яка з 2003 до 2013 рр. працювала завідуючою кафедрою української літератури Люблінського Католицького університету, згодом повернулася до Львова, померла 2018 року.
Деякий час там працювали досить відомі особи. Наприклад, у 2011-2012 роках координатором центру «Украінікум» з міжнародних питань була Анета Ткачик, яка згодом стала чиновником Люблінського воєводського уряду. Науковим співробітником центру Осадчого «Украінікум» продовжує працювати і українець Гайдук Юрій Миронович, 1978 року народження, уродженець Львова, випускник університету «Львівська політехніка» 2002 року, який одночасно затруднений викладачем кафедри міжнародних відносин Хелмської вищої школи (Вищої державно професійної школи у Холмі).
На початку 2019 року Гайдук виступив ще в одному амплуа – як член редколегії новоствореного клерикально-шовіністичного журналу „Res Cresoviana” (м. Люблін), головний редактор якого Осадчий друкує там свої чергові шовіністичні статті та прокламації, цього разу вже від імені нової науково-громадської організації, створеної у 2016 р. у Любліні під його керівництвом – «Інститут пам'яті та спадщини кресів». Наукову раду цього товариства очолив професор КУЛ та працівник Польського інституту національної памяті, активіст шовіністичної партії «Право і справедливість» Мечислав Риба.
Починаючи з часу реєстрації організації «Інститут пам'яті та спадщини кресів» від 16 липня 2016 року, Осадчий працює його президентом, а віце-президентом став Ришард Гаєвський. https://rejestr.io/krs/626881/stowarzyszenie-instytut-pamieci-i-dziedzictwa-kresowego/
Цей інститут у 2016-2018 роках провів 6 наукових конференцій та симпозіумів. https://web.archive.org/web/20180901054622/http://instytutpamieciidziedzictwakresowego.pl/o-instytucie/
Також Осадчий став віце-президентом у двох структурах: "Патріотичний зв'язок організацій кресових і комбатантських" (у м. Варшава, з 28 березня 2019 року, під керівництвом Вітольда-Вєслава Лістовського - керівника "товариства кресовян" у м. Кендзежин-Козле), та ГО "Патріа" (у м. Гродзіск Мазовецький, з 22 липня 2022 року, під керівництвом Яна-Вєслава Кравчинського).
Вже у 2016 р. Осадчий упорядкував і видав книгу Григорія Хомишина «Два царства», нібито підготовлену за рукописом владики Григорія Хомишина, єпископа Станіславівського УГКЦ. Разом з Осадчим, упорядником книги виступив Пелехатий Ігор Іванович, 1962 року народження, мешканець Івано-Франківська, священик УГКЦ, колишній директор видавництва «Нова зоря».
Надзвичайно дивує, що польська сторона виявилася настільки “щедрою”, і за свої гроші у Любліні силами КУЛ видала книжку, а у Львові на початку вересня 2016 р. під патронатом архієпископа Римо-католицької церкви в Україні – митрополита Мечислава Мокшицького відбулась її презентація. Власне, митрополит Мечислав Мокшицький за кілька років до того домігся призупинення Римом процесу беатифікації Андрея Шептицького. Цю книжку з Любліна привезли до книгарень в Україні для продажу, багатьом духовним особам навіть роздавали безкоштовно, бо покликана вона передусім вчинити в Україні своєрідний заколот серед вірних. Основна мета книги, судячи з усього, полягала в тому, щоб протиставити двох греко-католицьких духовних осіб – Андрея Шептицького і Григорія Хомишина.
Як повідомляв один з проросійських сайтів, презентація першого номеру редагованого Осадчим журналу «Res Cresoviana» відбулася в березні 2019 року в Любліні, і цей журнал був присвячений, за словами його засновників, "вшануванню жертв бандерівського геноциду на Волині 1943 року, та обгрунтуванню польської присутності на східних кресах". https://web.archive.org/web/20221222181704/https://antifashist.com/item/v-polskom-lyubline-reshali-kak-vernut-lvov-utrachennyj-po-kaprizu-stalina.html/
Крім Осадчого, до складу першої редколегії журналу увійшли також громадянин України Юрій Гайдук, та громадяни Польщі: ксьондз Роман Дзвонковський, римо-католицькі миряни Адам Кульчицький, Ян Сенк, Ришард Гаєвський, та Томаш Зигмунт. https://polskifr.fr/oto-my/pierwszy-numer-res-cresoviana/ Згодом, на момент публікації другого номеру за 2019 рік, з редколегії журналу вибули Юрій Гайдук та Томаш Зигмунт, натомість у редколегії стали числитися Мєльков Андрій Сергійович, Марко Яков і Тадеуш Скочек. Видавцем цього журналу стала діюча у Любліні з 2017 року громадська організація "Інститут памяті та насліддя кресів". https://web.archive.org/web/20220312002630/http://www.instytutkresowy.com.pl/
У 2018 році увійшов до складу так званого "Społecznego Komitetu Obchodów Narodowego Dnia Pamięci Ofiar Ludobójstwa Polaków na Kresach Wschodnich" (Суспільного комітету відзначення національного дня вшанування жертв винищення поляків на Східних Кресах)
Далі, у 2022 році увійшов до складу Суспільного комітету з будови монументу "Різня Волинська" у містечку Домостав. .