Кміти () — давній український шляхетський рід гербу Хоругви Кмітів, який панував на землях Київщини і Брацлавщини. По одній із генеалогічних версій Кміти походять від Вороновичів, які вживали такий самий герб.

Кміти поряд з Химськими, Слуцькими, Горностаями, Кропивницькими, Шашкевичами, Єльцями, Олізарами, Немиричами, Лозками, Полозами, Проскурами представляли українську шляхту південно-західного та південно-східного литовського прикордоння протягом 200 років. Саме в цей період в основному склалась соціальна структура краю.

Автори «Старожитної Польщі» Міхал Балінський і Тимотеуш ЛіпінськийStarożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana przez Michała Balińskiego i Tymoteusza Lipińskiego. T. II C.586 називають Кміту Олександровича першим черкаським намісником 1434 року та згадують Матвія Кміту, який з набраною дружиною відбив татар під Черкасами, а генеалогічна традиція згадує вінницького старосту часів Свидригайла.

Рід Кмітів вийшов з Подільської землі.

Відомі представники

Першою певною згадкою про цей рід чи його гілку є грамота великого князя Свидригайла від 21 травня 1431 року. Ця грамота встановлювала межі володінь панів Микулинських і КмитівГрамоти великих князів литовських з 1390 по 1569 рік / Під редакцією В.Антоновича та К.Козловського. — К., 1868. — X + II + 166 с. . Землі по ліву сторону від річки Кулиги, згідно з цим документом, належать Микулинським, а по праву, з Літином — є майном брацлавського зем'янина Кмити. . Руське ім'я Кміта в ті часи було дуже поширене і в інших родинах та скоріш за все було синонімом сучасного кмітливий.там само.

З цього джерела дізнаємося, що Кміти були родичами Немиричів (другою дружиною Йосипа Івановича Немирича була вдова Лева Полоза) та Олізарів (Олізар Волчкевич був одруженим з Богданою, донькою Мілохни Немирової, сестрою Остафія Дашкевича), бо за даними іншого джерела батько Кшиштофа та Семена Кміти мав ім'я Богдан, а його дружиною і матір'ю дітей була Орфіна ПолозСтаття Korosteszów у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том IV з 1895 року С.416.

Дружиною Семена Кмітича була княжна ДугнаНа Євдокію ми іноді навіть зараз кажемо, щоправда дещо зросіянщено, Дуня. Лукомська, донька Андрія Івановича Лукомського князя Мелешковицького та княгині N. Федорівни ЧетвертинськоїBoniecki A., Reiski A. Herbarz polski. Warszawa. 1913. T. XVI. C. 109 . Після смерті чоловіка вдруге вийшла заміж за Миколу Гулевича гербу Новина — двоюрідного брата відомої Галшки Гулевичівни.

Семен з Дугною, окрім вищезгаданого сина, мали доньок, одна з яких Євдоксія була одружена з Іваном Тимофійовичем Проскурою, київським суддеюСтаття Iwanków у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III, С.314, з 1895 року .

У 1524 році з наказу Сигізмунда I Кшиштоф Кміта разом з Семеном Полозом зібравши невеликий супровід з козаків ходили на низ Дніпра і там надали велику послугу розбивши поганŹródła dziejowe. T. 22. Jabłonowski A. Ziemie ruskie. Ukraina (Kijów - Bracław). str.419. . Після цього походу запропонували королю створити у нижньому Подніпров'ї постійний козацький форпост. Хоча урядовий проект провалився через нестачу коштів, ідея охорони південного прикордоння силами козаків збереглася. Кшиштоф Кміта перед 1540 роком був вінницьким урядникомŹródła dziejowe. T. 22. Jabłonowski A. Ziemie ruskie. Ukraina (Kijów - Bracław). str.5. .

В XVI столітті вплив Кмітичів на громадське життя Брацлавщини значно зменшився. Проте вони продовжували залишатись одним з наймогутніших родів, придбали значні земельні володіння на Сниводі, побудували цілу низку замків. Серед таких Пиківський замок, описаний в 1594 році Еріхом Лясотою, укріплення в Глинську, які невдовзі стали власністю сім'ї Гірських — родичів Кмітів.

Примітки

Посилання Bartosz Paprocki «Gniazdo Cnoty». — Kraków, 1578. — стор. 1182-1187 Bartosz Paprocki «Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r. p. 1584». — Biblioteka Polska, Kraków, 1858. — стор. 852-855 Kasper Nieciescki «Herbarz polski». — Lipsk, 1840. — том. 5, стор. 122-129 Ks. Wojciech Wiiuk Kojałowicz «Herbarz szlachty Wielkiego Księstwa Litewskiego zwany Nomenclator». — Kraków, 1905. — стор. 308-310 Окольський Ш (С). «Орбіс полоніс». — том. 1.— С. 400-404.