Твердь небесна ( і — твердь; небесне склепіння, небозвід) — у біблійній космології це структура вище від атмосфери, що сприймається як великий суцільний купол. Поняття бере коріння у вавилонській космології. Згідно з історією про створення світу у Книзі Буття Бог створив твердь небесну, щоб відокремити «води над» землею від «вод на» землі.
У християнську традицію слово прийшло через давньогрецьке στερέωμα (стереома), що означає «щось усталене; стійкість; стабільність», тому історично поширився термін «твердь» або «твердь небесна». Латинське firmamentum, яке з'являється у Вульґаті, теж має значення «щось стійке і міцне». Єврейське רקיע (ракіа) походить від дієслова רקע (рака), що означає «вибивати, виковувати, розтягувати». Твердь корелюється з поняттям небозводу чи небесного склепіння у вавилонській космогонії та астрономії.
Біблійне вживання Твердь описано в Книзі Буття 1:6-8 в історії про створення світу:
Примітки
Посилання
Біблія українською мовою. Переклад митрополита Іларіона (І. Огієнка)