Салонікийський еялет () — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1826—1867 роках. Утворився з частин Румелійського еялету (на теперішніх землях Болгарії, Македонії та Греції).
Історія З 1520 року область навколо Салонік існувала у статусі санджака в складі Румелійського еялету. Поразки у війнах з Францією та російською імперією на початку XIX ст. призвели до нової кризи в Османській імперії. Стала зрозумілою потреба у різних реформах задля збереження підвладних володінь та запобігання розділу між європейськими державами. Втім, лише у 1826 році після приборкання та ліквідації яничарського корпусу, який використовували консерватори з метою недопущення реформ, розпочато зміни. Того ж року відбувся перший етап адміністративно-територіальної реформи. Внаслідок цього з великого еялету Румелія утворилося декілька, що поліпшило керування. Одним з нових еялетів став Салоніки (Селанік).
Еялет невдовзі став важливою транспортною базою для розвитку торгівлі та забезпечення військ у європейській частині імперії. Тут доволі швидко почали розвиватися порти. Салоніки було одним з центрів текстильного виробництва. За сучасними на той час стандартами переобладнано великий порт Салонік. У часи боротьби з Грецьким повстанням та воєн з Російською імперією у 1820-х та 1850-х роках еялет перетворився на місце збору військ, швидкого їх пересування землями імперії до Болгарії та Фессалії.
У 1867 році в результаті реформування перетворено на Салонікийський вілайєт.
Структура Складався з 4 санджаків: Трикала, Салоніки, Сіроз, Драма
Паши Мехмед Хасіб Паша (1839—1840) Мехмед Емін Паша (1840) Кизирхазарли Омар Паша (1840—1843) Ібрагім Паша (1843) Гюргу Мехмед Васіф Паша (1843—1845) Мехмед Саліх Паша (1845—1846), вперше Кара Османзаде Якуб Паша (1846—1847), вперше Деде Мустафа Хіфзі Паша (1847—1848) Егрібозлу Абубекр Самі Паша (1848—1849) Чіхан Сераскіра Хасан Реза Паша (1849—1850) Кара Османзаде Якуб Паша (1850—1851), вдруге Юсуф Сіддік Мехмед Паша (1851—1853) Мехмед Саліх Паша (1853), вдруге Ебубекір Рустем Паша (1853—1854) Бошнакзаде Мехмед Решід Паша (1854) Арнаут Мажар Осман Паша (1854—1855) Сіркатібі Мустафа Нурі Паша (1855—1856) Ахмед Назір Паша (1856—1857) Абді Паша (1857) Юзгатті Мехмед Вечіхі Паша (1857—1858) Татар Мехмед Саїд Паша (1858—1859) Ісмаїл Рахмі Паша (1859—1860) Арнаут Мехмет Акіф Паша (1860—1865) Гусейн Гюзну Паша (1865—1866) Ахмед Ала Бей (1867)
Джерела Jestin Mathieu, " Les identités consulaires dans la Salonique ottomane, 1781—1912 ", Monde(s), 2013/2 (N° 4), p. 189—209 Some Provinces of the Ottoman Empire