Алевтина Іванівна Дрозд (1917—1996 рр.) — українська письменниця, дитяча поетеса, педагогиня. Член Спілки письменників СРСР. Член Національної Спілки письменників України. Ветеранка літературної Херсонщини. Почесний член літературно-художньої групи «Малючок-Степовичок» (з 1994 року).
Біографія Алевтина Дрозд народилась 12 червня 1917 року у Східносибірському краї на залізничній станції Азея (нині Іркутська область РФ), у сім'ї залізничника. Залишившись без батьків, виховувалась в інтернаті для сиріт.
У 1936 році закінчила Красноярський педагогічний технікум. Одружилася і переїхала до Москви. Працювала диспетчеркою на Московському авторемзаводі. У 1941 році евакуйована до столиці Татарстану. Під час Другої світової війни, до 1943 року працювала на оборонному заводі у Казані.
У першій післявоєнний рік обіймала посаду начальниці піонерського табору в Підмосков'ї. Саме там Алевтина Дрозд вперше знайомиться з Сергієм Михалковим, який і благословив поетесу на заняття літературною творчістю. Пізніше він писав листи письменниці, в яких схвалював її життєрадісні образні вірші. Згодом Алевтина Дрозд свої педагогічні знання та досвід використовувала при розкритті дитячої психології в своїх творах.
У 1949 році переїхала до України у місто Херсон, де її чоловік К. С. Посилін очолив колектив заводу ім. Комінтерну. Сама ж письменниця теж працювала на суднобудівному заводі. Молода поетеса у своїх віршах, написаних у цей час, прагнула показати роботу суднобудівників. Про це свідчить її поема для дітей «Пассажирский теплоход», в якій Дрозд розкрила перед юними читачами знання суднобудівельної справи.
У 1952 році Алевтина Дрозд вступила до Херсонського педагогічного інституту, успішно закінчила його у 1956 році.
Письменниця любила спілкуватися з людьми. За своє життя вона зробила понад 300 виступів перед учнями та молоддю. Майже все своє творче життя Алевтина Дрозд провела в Україні.<ref .
Померла Алевтина Дрозд 23 лютого у 1996 році. Похована у Херсоні.
Творчість Алевтина Дрозд є авторкою 12 поетичних збірок. Перший вірш поетеси «Утро» був надрукований у 1947 році в журналі «Затейник».
Перша книга віршів А. Дрозд «У днепровских синих вод» вийшла в світ у 1952 році. Були публікації у журналі «Мурзилка».
За рукопис «Стихи для детей» у 1956 році, письменниця отримала заохочувальну премію.
ЇЇ кращі вірші перекладені на українську, болгарську, чеченську та інгуську мови. Українською мовою вірші перекладали: Микола Братан, Анатолій Крат, Василь Піддубняк, Микола Василенко. У 1997 році, вже після смерті письменниці, вийшло унікальне видання «Появился в доме внук». У ньому зібрано 14 творів, які раніше ніколи не друкувались (поетичні казки та вірші про школярів). Видане воно за спонсорської підтримки її редактора- члена Спілки письменників України Анатолія Крата.
Балада «Мальчишки с Карантинного» На початку 1970 року у колективному збірнику «Песни в солдатских шинелях» була надрукована балада Алевтини Дрозд «Мальчишки с Карантинного». Побудована вона на документальному матеріалі героїчної боротьби підлітків Херсонського підпілля у часи Другої світової війни. Присвячена світлій пам'яті дванадцяти юних патріотів Херсона, пронизлива за драматизмом балада, є вершиною у творчому доробку Алевтини Дрозд. На всесоюзному конкурсі у Москві балада «Мальчишки с Карантинного» отримала перше місце.
Видання творів А. Дрозд У днепровских синих вод: Для мл. шк. возраста (1952) На выставке: Книжка-картинка (1954) Наш Днепр: [Стихи для мл. шк. возраста] (1957) День рождения: [Стихи для мл.] (1958) Про томатный сок: [ Поэма] (1960) Робочі руки золоті: [Нарис] (1960) У нас в городе: Стихи: Для мл. шк. возраста (1962) Ребятам дружным о крае южном: Стихи: Для мл. шк. возраста (1973) О заводах, о Днепре-любопытной детворе: Стихи: Для мл. шк. возраста (1981) Стоит каштан в осенней позолоте: Стихи (1987) У меня братишка есть: Стихи Для мл. шк. Возраста (1987) Появился в доме внук: Стихотворения Для дошкольного и мл. шк. возраста (1997)
Публікації творів А. Дрозд у збірниках
В новое столетье; Два крыла; Полустанок; Ветряк; Хесус Сульвета; Сиваш: [Стихи]// Рукопажатие: Сб.-Грозный, 1979 .- С.40-46. Вирок виконано: [ Нарис]//Вічно живі: Зб.-3-є вид., доп.-К.,1972.-С.210-213. Вот про этот город славный; Наша гордость; На север далекий; Иностранный пароход; Подарок Разговор в порту; На даче; Шагают моряки: Стихи для детей: [Из цикла «Город у Днепра» ]// Наддніпрянські зорі: Літ.-худож. та громад.-політ. альм.- Херсон, 1958.-С.46-49. Мальчишки с Карантинного: [Баллада]// Песни в солдатских шинелях: Сб.-М., 1970.-С.18-37. Пассажирский теплоход; Дядя Ваня: [Стихи]Ранок: Альм.-К.,1952.-С.74-78. Родине; Ставлю подпись за мир; На заводе; Колхозному председателю; Зима, сыпни-ка снегом!; Казалось…,; Старый дом; У телевизора; Я очень ясно вижу этот день; Енисею; Припоминаю скромную обитель: [Стихи ]//Узы дружбы: Стихи и рассказы херсон.писателей.-Грозный, 1984.-С.35-41. Штаб у плавнях: [Нарис ]// Вічно живі: Зб.-4-е вид., перероб.-К., 1975.-С.121-130. Я очень ясно вижу этот день: [Стихотворение]// Херсонская городская книга памяти.- Херсон, 1994.-С.90.
Примітки