Борщі́вський пові́т — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входила до складу різних держав: Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Адміністративний центром було місто Борщів. Його населення становило 5 100 осіб.

Сучасний Борщівський район.

Географія Територія становила 741 км², Населення — 94 487 особи.

У складі ЗУНР

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Борщівським повітовим комісаром був Володимир Мриц до кінця січня 1919 р., далі — до середини березня 1919 р. — д-р Роман Курбас; з початку квітня до червня 1919 р. — Бараник Василь. Делегатом до УНРади обраний адвокат Роман Курбас.

Під польською окупацією

Після українсько-польської війни в 1919 році був окупований Польщею.

Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Розташування

Борщівський повіт розташовувався на південному сході Тернопільського воєводства. З півдня і зі сходу межа проходила по річках відповідно Дністру та Збруча. Борщівський повіт межував з двома країнами — Румунією та Радянським Союзом. Село Окопи святої Трійці знаходилося на крайньому південному сході, при гирлі Збруча.

Адміністративний поділ 1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів земську управу повіту ліквідовано і підпорядковано до Чортківського повіту.

15 червня 1934 р. села Капустинці, Тарнавка і Звягель передані з Борщівського повіту до ЧортківськогоRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów borszczowskiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. .

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни) містечко Борщів — місто з 1934 р. м. Мельниця-Подільська — міська ґміна з 1934 р. містечко Скала-Подільська — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1934 рр. — 72

1934 рр. — 69

1934—1939 рр. — 14

+Об'єднані сільські ґміни 1934 рокуСтарі сільські ґміниКількість1Ґміна Більче-ЗолотеБільче-Золоте, Монастирок, Мушкарів32Ґміна ВовківціВовківці, Мушкатівка, Слобідка-Мушкатівська33Ґміна ГермаківкаГермаківка, Іване-Пусте, Нивра, Залісся44Ґміна ГлибочокВерхняківці, Глибочок, Олексинці, Шершенівка45Ґміна ГуштинБурдяківці, Дубівка, Гуштин, Збриж, Лосяч, Цигани66Ґміна ДзвинячкаБабинці, Вільховець, Вовківці, Дзвенигород, Дзвинячка, Латківці67Ґміна КоролівкаВисічка, Королівка, Пищатинці, Сков'ятин, Стрілківці, Юр'ямпіль68Ґміна Кривче ВерхнєВерхнє Кривче, Нижнє Кривче, Сапогів39Ґміна КудринціЗавалля, Кудринці, Михайлівка, Новосілка, Панівці510Ґміна ОзеряниЖилинці, Констанція, Козаччина, Ланівці, м. Озеряни, Пилатківці611Ґміна Окопи Святої ТрійціБілівці, Боришківці, Окопи Святої Трійці, Трубчин412Ґміна ТурильчеБережанка, Вербівка, Гуштинка, Залуччя, Іванків, Підпилип'я, Слобідка-Турильчицька, Трійця, Турильче913Ґміна Устя-БіскупськеГорошова, Михалків, Пилипче, Устя-Біскупське, Худиківці514Ґміна ШупаркаБабинці, Худіївці, Шишківці, Шупарка4передано до Чортківського повітуКапустинці (до 15.06.1934), Тарнавка (до 15.06.1934), Звягель (до 15.06.1934)3отримала статус міськоїм. Мельниця-Подільська (до 01.08.1934)1 * Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Транспорт

Борщівський повіт мав добре залізничне сполучення з іншими регіонами Галичини. З Тернополя проходила залізниця через Копичинці до Борщева. Також було залізничне сполучення із Станіславовим через Чортків та Вигнанку. Село Тересін (зараз хутір приєднаний до села Цигани) на той час було залізничним вузлом — одна колія йшла на Скалу-Подільську, інша на Іване-Пусте, що було кінцевою станцією. Залізницею населення повіту користувалося досить часто, оскільки це був єдиний зручний та дешевий транспорт.

Містечко Мельниця-Подільська і населені пункти, які знаходилися південніше не мали залізниці і через те люди повинні були доїжджати до села Іване-Пусте, щоби потягом добратися до необхідного місця.

Повітове місто Борщів розташувалося за 1.5 кілометри від залізниці на лінії Тересін-Іване-Пусте.

Населення У 1907 році українці-грекокатолики становили 69 % населення повітуУкраїнці. Частка у населенні повітів .

У 1939 році в повіті проживало 109 940 мешканців (76 240 українців-грекокатоликів — 69.35 %, 18 060 українців-латинників — 16,43 %, 4 690 поляків — 4.27 %, 1 730 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,57 %, 9 220 євреїв — 8.39 %)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 10.

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 103 277 населення ніби-то було аж 46 153 (44,69 %) поляків при 52 612 (50,94 %) українців, 4 302 (4,16 %) євреїв і 23 (0,02 %) німці) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), національним пропорціям за допольським (австрійським 1907 року) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період 27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської областіУказ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» .

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Борщівський, Мельниця-Подільський і Скала-Подільський райони.

Примітки

Посилання

POWIAT BORSZCZÓW