Кам'янко-Струмилівський повіт, або Кам'янецький повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і дистрикту Галичина. Сучасний Кам'янка-Бузький район.
Адміністративний центр — Кам'янка-Струмилівська, з населенням 6556 осіб.
Географія Територія повіту становила 1521 км². На північному заході межував зі Сокальським повітом, на заході — з Жовківським, на південному заході — зі Львівським, на півночі — з Радехівським (до 1912 р. — з Волинською губернією Російської імперії), на північному сході — з Бродівським, на сході і південному сході — Золочівським.
Рельєф переважно рівнинний.
У складі Королівства Галичини та Володимирії Утворений у 1854 році. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, до Кам'янко-Струмилівського повіту приєднано Буський і Радехівський повіти, структуру яких збережено в судовій адміністрації. У 1869 році в повіті мешкало 76246 осіб.
У 1880 році повіт поділявся на 74 кадастральні гміни, до складу повіту входили 91 самоврядна громада-гміна (7 міських і 84 сільські), 80 фільварків і 34 окремі території. За переписом 1880 року в повіті мешкало 87553 осіб, серед них: 55736 греко-католики, 18944 римо-католики, 2351 лютеранин, 16 кальвіністів і 10506 юдеїв. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 58430 осіб, польською — 25874, німецькою — 3016, іншими — 10. Територія повіту поділялась між трьома судовими повітами (Буський, Кам'янецький і Радехівський).
У 1912 році вилучено територію Радехівського судового повіту й утворено самостійний Радехівський повіт.
ЗУНР Український Громадський комітет (о. Михаїл Цегельський, Роман Петрушевич — молодший брат Президента ЗУНР, — І. Вертипорох та інші) роззброїли вояків старшинської школи у місті. Під керівництвом старшин Ю. Шепаровича, В. Назаревича, О. Косаревича 70 курсантів-українців та близько 300 селян, робітників, гімназистів взяли владу в повіті.Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 37.
Українці Кам'янки-Струмилової радісно вітали проголошення Західно-Української Народної Республіки. Перебравши владу в місті, українці призначали на найважливіші пости своїх людей. Повітовим комісаром був суддя Роман Петрушевич. Головою Повітової УНРади і делегатом до УНРади обраний о. Михайло Цегельський, декан і парох у Кам'янці Струмиловій, колишній віце-маршалок повітової ради (УНДП).
У березні 1919 року в місті почала виходити газета «Козацький голос» — орган Начальної команди УГА. Було відкрито українську школу, яка містилася в ратуші, діяв театральний гурток, засновані хор, філія товариства «Українська Бесіда». Місто мало свій часопис «Камінецькі Вісті».
Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.
Під польською окупацією
Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Зміни адміністративного поділу
1 січня 1925 року із села Нагорце-Мале вилучено присілок Лодина-Нова і утворено самоврядну одиницюRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 października 1924 r. o utworzeniu samoistnej gminy administracyjnej Łodyna-Nowa w powiecie Kamionka-Strumiłowa // Dziennik Ustaw. — 1924. — nr 94. — poz. 874. — S. 1391. .
1 квітня 1930 року села Батятичі, Рожанка, Костянтинівка і Зубів Міст передані з Жовківського повіту Львівського воєводства до Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводстваRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 8 listopada 1929 r. o przyłączeniu gmin wiejskich: Batiatycze, Różanka, Konstantynówka i Zubowmosty z powiatu żółkiewskiego, województwa lwowskiego do powiatu kamioneckiego w województwie tarnopolskiem // Dziennik Ustaw. — 1929. — nr 81. — poz. 602. — S. 1227. .
1 квітня 1932 року села Острів і Русилів передані з Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства до Золочівського повіту того ж воєводстваRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 22 marca 1932 r. o zmianie granic powiatów kamioneckiego i złoczowskiego w województwie tarnopolskiem // Dziennik Ustaw. — 1932. — nr 27. — poz. 258. — S. 462. .
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 року село Тишиця передане з Сокальського повіту Львівського воєводства до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводстваRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic województw: lwowskiego i tarnopolskiego // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr 36. — poz. 325. — S. 588. .
1 серпня 1934 року здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни) м. Буськ м. Кам'янка Струмілова
Сільські ґміни Кількість:
1920—1925 рр. — 59
1925—1930 рр. — 60
1930—1932 рр. — 64
1932—1934 рр. — 62
1934 рр. — 63
1934—1939 рр. — 8 Об'єднані сільські ґміни 1934 рокуСтарі сільські ґміниКількість1Гміна БуськВербляни, Гумниська, Журатин, Купче, Ланерівка, Побужани, Ракобовти, Яблунівка82Гміна ГрабоваАдами, Волиця-Деревлянська, Грабова, Гута-Полонична, Мазярня Ваврикова, Соколя (частина), Чаниж73Гміна ДідилівБанюнин, Дідилів, Соколів, Убині, Хренів, Якимів64Гміна ДобротвірДобротвір, Сілець Беньків (частина), Стриганка, Тишиця (з 10.04.1934)45Гміна Желєхув ВелькіВирів, Горпин, Желєхув Вєлькі, Желєхув Мали, Нова Лодина (з 01.01.1925), Малі Нагірці, Неслухів, Спас, Стрептів, Ямне106Гміна Кам'янка-СтрумиловаБатятичі (з 01.04.1930), Дернів, Зубів Міст (з 01.04.1930), Константинівка (з 01.04.1930), Лани Німецькі, Лани Польські, Лапаївка, Обидів, Рожанка (з 01.04.1930), Руда-Сілецька, Сапіжанка, Соколя (частина), Спас, Ягідня, Язениця Польська, Язениця Руська, Тадані167Гміна Новий МілятинДеревляни, Ріпнів, Кудирявці, Кізлів, Лісок, Новий Мілятин, Старий Мілятин, Новосюлкі Ліскє88Гміна НезнанівБербеки, Будки Незнанівські, Незнанів, Полонична, Соколя (частина), Сілець Беньків (частина)4передано до Золочівського повітуОстрів (до 01.04.1932), Русилів (до 01.04.1932)2 * Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Населення На січень 1939 року в повіті мешкало 89240 осіб (52215 українців-грекокатоликів — 58,51 %, 12515 українців-латинників — 14,02 %, 14490 поляків — 16,24 %, 1 440 польських колоністів міжвоєнного періоду —1,61 %, 7005 євреїв — 7,85 % і 1555 німців та інших національностей — 1,74 %).
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 82111 населення ніби-то було аж 41693 (50,78 %) поляків при 35178 (42,84 %) українців, 4737 (5,83 %) євреїв і 429 (0,53 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.
Радянський період 27 листопада 1939 року повіт включено до новоутвореної Львівської області .
17 січня 1940 року повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін: Кам'янко-Струмилівський — з міської ґміни Кам'янка Струмілова та сільських ґмін Камьонка Струмілова, Добротвур і Нєзнанув; Буський — з міської ґміни Буськ та сільських ґмін Буськ і Ґрабова; Дідилівський — із сільських ґмін Дзєдзілув, Желєхув Вєлькі і Мілятин Нови.
Третій Райх Німецькою окупаційною владою 1 серпня 1941 року відновлений Кам'янко-Струмилівський повіт, для управління яким 11 серпня 1941 року утворено Кам'янко-Струмилівське окружне староство (). Відновлений був також і поділ на ґміни. 11 серпня 1941 року Кам'янко-Струмилівський, Радехівський та Сокальський повіти було підпорядковано Кам'янко-Струмилівському повітовому староству ( — «окружне староство і об'єднання гмін Кам'янка-Струмилова»). Очолював його окружний староста — крайсгауптман.
Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 року, радянською владою повіт знову був поділений на райони.
Примітки
Посилання