ДНК-біочип ДНК-мікрочип (, DNA chip або gene chip) — технологія, яка передбачає використання твердого носія мікроскопічних розмірів для ідентифікації молекул ДНК та РНК, одночасного множинного кількісного аналізу експресії генів. ДНК-біочипи також інколи називають мікроареями. Ідея створення біочипів виникла на основі методу Саузерн-блоту, за якого специфічна послідовність ДНК ковалентно закріплена на субстраті (матриці), гібридизується з досліджуваною послідовністю нуклеїновою кислотою. Вперше застосування ДНК-біочипу було описано в статті U. Maskos та E.M. Southern . Біочип не містить традиційних для мікросхем напівпровідників, має вигляд скляного чи полімерного слайду із вибірково закріпленими молекулами ДНК. Матеріал, з якого зроблений носій, технологія нанесення біологічних молекул, їх вид, а також способи їх детекції можуть сильно варіювати. Але спільним залишається принцип мікроскопічного щільного нанесення і одночасного тестування цих молекул. ДНК-мікрочипи зазвичай використовуються для одночасного аналізу рівнів експресії тисяч генів одночасно або для порівняльної гібридизації геномів. ДНК-мікрочипи є платформами для масового виявлення однонуклеотидних поліморфізмів, що дозволяє проводити повногеномні дослідження асоціацій (GWAS). Окрім аналізу ДНК, біочипи можуть застосовуватися для аналізу інших біомолекул, наприклад білків, проте ДНК-чипи залишаються найпоширенішими в молекулярній біології та медичній діагностиці.
Використання і типи
Цитування
Maskos, U; Southern, EM (11 Apr 1992). "Oligonucleotide hybridizations on glass supports: a novel linker for oligonucleotide synthesis and hybridization properties of oligonucleotides synthesised in situ". Nucleic Acids Res. (Maskos U, Southern EM.) 20 (7): 1679–84. DOI:10.1093/nar/20.7.1679. PMC 312256. PMID 1579459 Изготовлен первый в мире биочип
Джерела БІОЧИП (БІОЛОГІЧНИЙ МІКРОЧИП) Фармацевтична енциклопедія