Станіслав Костянтинович Старосольський (18 серпня 1889—11 червня 1962) — український дипломат. Перший секретар дипломатичної місії УНР у Швейцарії (1919—1921). Член НТШ, радник суду.
Життєпис Випускник філії Академічної гімназії і правничого факультету Львівського університету, суддя. У Торговельній школі Товариства «Просвіта» у Львові викладав науки про торгівлю ХРОНІКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ. Був викладачем на юридичному факультеті Українського таємного університету у м. Львові (1921—1925). Обирався секретарем Правничої комісії при Історично-філософічній секції НТШ у Львові (1922—1936), очолював яку Володимир Старосольський.
Сім'я Батько — Костянтин Миколайович Старосольський (1840—1909) — голова повітового суду, консультовий практикант ц.-к. намісництва, член ц.-к. староства. Мати — Анна Шуман (Старосольська) (1864—1939) Брат — Михайло Костянтинович Старосольський (1893—1920) — поручник УГА. Журналіст. Редактор «Козацького Голосу», тижневик, який виходив від 16 березня 1919 р. в Кам'янка-Струмилівська як орган 1-го Галицького Корпусу. За Збручем в травні 1920 р. розстріляний більшовикамиЛевицький Осип, сот. УГА. Пропаганда і преса. Українська Галицька Армія, том перший, ст. 331, Вінніпег 1958..
Автор наукових праць Старосольський С. Правнича комісія при Історично-філософічній секції НТШ у Львові / С. Старосольський. — Л., 1928. — Ч. 1. — С. 57—58.
Джерела Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т. Т.2.: Л–Я, Львів: ЛНУ імені Івана Франка 2014, ss. 764+224.
Галерея
Примітки