Фауна Ізраїлю — один з основних компонентів природи Ізраїлю. В Ізраїлі зафіксовано понад сто видів ссавців, близько ста видів рептилій, більше 500 видів птахів (з яких понад 200 видів виводять в Ізраїлі пташенят) і близько 30 тисяч видів безхребетних. При цьому для Ізраїлю ендемічні 3 види ссавців, 2 види земноводних, 14 % видів плазунів і більше десятка видів прісноводних риб; кількість видів морських риб, ендемічних для вод Червоного моря біля берегів ізраїльського порту Ейлат, наближається до двохсот.

Розмаїття тваринного світу Ізраїлю обумовлене положенням країни на «мосту» між Євразією та Африкою, різноманіттям географічних і кліматичних зон і впливом людини. Типова для сучасної Східної Африки фауна савани, яка панувала у цьому регіоні в кінці еоцену і початку пліоцену, пізніше змішалася з азійськими видами. Надалі на склад тваринного світу регіону впливала людська діяльність, що включала обробку землі, сільське господарство, полювання та інтродукцію нових видів. Ця діяльність, особливо активна в XX столітті, поставила 35 відсотків видів хребетних Ізраїлю під загрозу зникнення, і зараз в країні робляться зусилля по збереженню тваринного світу та реінтродукції ряду вже зниклих видів.

Біорізноманіття Фауна Ізраїлю різноманітна навіть за світовими стандартами: на невеликому просторі вживаються численні види тварин і рослин. У загальній складності в Ізраїлі спостерігалися близько 3,5 % відомих у світі видів тварин і рослин, в основному завдяки близькості до двох багатих на біологічні види морів — Середземного і Червоного. В Ізраїлі зафіксовано більше ста видів ссавців (в їх числі 33 види кажанів), понад сто видів плазунів і більш 500 видів птахів (з яких понад 200 видів гніздяться і виводять пташенят в Ізраїлі), а також близько 30 тисяч видів безхребетних. В Ізраїлі спостерігалася така ж кількість видів птахів, як у Каліфорнії, але вона в 20 разів перевершує Ізраїль за площею.

Біорізноманіття Ізраїлю часто називають унікальним, хоча в публікаціях 2009 і 2011 років дослідники Тель-Авівського університету показують, що воно не є виключним для країни даного розміру, розташованої в південній частині Палеарктичного біогеографічного регіону. Різноманіття фауни і флори спричинене положенням країни на стику трьох природних регіонів: Європейсько-Середземноморського, Ірано-Туранського і Східно-Африканського, на вузькому «мосту» між Євразією та Африкою, по якому з найдавніших часів проникали з півночі, півдня і сходу нові види тварин. Для багатьох із видів, що мешкають в Ізраїлі (у тому числі для більшості ссавців) ця країна є крайньою географічною точкою їх поширення. До теперішнього часу по регіону, де розташований Ізраїль, проходять шляхи масових морських і повітряних міграцій. Міністерство по охороні навколишнього середовища Ізраїлю повідомляє, що згідно з однією з класифікацій в Ізраїлі налічується 46 видів екосистем, об'єднаних в 11 різних категорій. Можливість співіснування різних видів на обмеженому просторі пояснюється не тільки географічним і кліматичним різноманіттям природи країни, але і впливом людини. Постійні завоювання цих земель все новими загарбниками вели до знищення рослинного покриву, а з ним і багатьох видів травоїдних і хижаків, а на їх місце приходили нові, більш пристосовані для виживання, в тому числі і завезені завойовниками. Фауна Землі Ізраїльської змінюється постійно і навіть зараз відрізняється від тієї, що існувала в роки турецького панування і британського мандата.

Палеонтологічні знахідки Перші сухопутні представники фауни на території сучасного Ізраїлю з'являються в еоцені, коли ця територія піднялася над рівнем моря. В цей період вона пов'язана тільки з афро-аравійським масивом, і саме з його представників (таких, як даман і тіляпія), складається фауна цього часу.

В пліоцені і початку плейстоцену фауна Землі Ізраїльської нагадує фауну саван сучасної Східної Африки; у ній представлені білий носоріг, жирафа північна, бородавочник африканський, гіпопотам, антилопи і плямиста гієна. Під час плейстоцену на ці землі також проникли індійські види, зокрема, різні дикі бики, і представники фауни Середньої Азії та Південної Європи: вовк, борсук європейський, дикі віслюки, дикі коні і газелі.

По мірі чергування вологих і сухих кліматичних періодів на Близький Схід приходили то більш холодолюбиві види з півночі, гнані заледенінням, то види з сухого півдня. Зміни клімату супроводжувалися масовими регіональними вимираннями: дикі верблюди зникли з території сучасного Ізраїлю 35 тисяч років тому, гіпопотами — 10 тисяч років тому, вже в епоху неоліту. Знахідки в печері Ха-Йонім дозволяють визначити, що в цей період в регіоні мешкали також благородний олень, справжні бики, гірські козли і такі гризуни, як мишовидна соня Myomimus roachi і хом'як .

До кінця епохи неоліту на території Ізраїлю в основному складалася сучасна фауна, однак пізніше багато великих видів, такі, як лев, онагр, нільський крокодил та інші, зникли в результаті зведення лісів або були винищені людьми. Стародавні кам'яні знаряддя, знайдені в Убейдії, дозволяють припустити, що людина почала впливати на склад фауни Землі Ізраїльської більше мільйона років тому. Ряд інших видів знаходиться під загрозою зникнення донині.

Біблійні та історичні свідоцтва

В біблійну епоху тваринний світ Землі Ізраїльської відзначався багатством і різноманітністю. У Біблії згадуються близько 130 видів тварин, з яких третину складають птахи і третина — ссавці. Багато видів великих тварин описані точно і детально. У Біблії згадуються лев (аріє, левія, шахал, гур, що був колишнім символом плем'я Юди), пантера (намер), вовк (зеев, що був колишній символом коліна Веніяміна), шакал (тан), середземноморська лисиця (шуал), сирійський ведмідь (дов), можливо, дюгонь або нарвав (припускають, що однією з цих тварин був біблійний тахаш, шкура якого використовувалася при виготовленні скинії Заповіту); десять травоїдних ссавців згадуються в числі дозволених в їжу у Второзаконні (на сьогоднішній день у світі існує близько 150 видів травоїдних, які відповідають критеріям кашрута). У число нечистих тварин, не дозволених до вживання в їжу, входять свиня і одногорбий верблюд. В даний час вважається, що біблійний шафан, включений в список некошерних тварин, назва якого традиційно перекладалась як «заєць», насправді є скелястим даманом, що й донині поширений в Ізраїлі. З біблійних часів відомі також полівки. У Біблії згадується і багато птиці, в тому числі перепілки (слав).

У Талмуді і Мішні згадуються такі ссавці, як гепард (барделас) і єгипетська мангуста (німія). Велика увага приділена також голубам. Саму Землю Ізраїлю в єврейських джерелах іноді називають Землею оленів ().

Діючий в Єрусалимі Біблійний зоопарк у своїй колекції приділяє особливу увагу видам, які згадуються в Біблії, хоча в колекції представлені і інші тварини.

Сучасний тваринний світ Ізраїлю

Ссавці

За сучасними оцінками, три із приблизно ста видів ссавців Ізраїлю ендемічні для його території. В результаті людської діяльності лише впродовж XX століття з фауни Ізраїлю повністю зникли такі види ссавців, як бурий ведмідь (Ursus arctos, в Ізраїлі мешкав підвид syriacus), гепард (Acinonyx jubatus), водяна полівка (Arvicola terrestris) і очковий підковоніс (Rhinolophus mehelyi). Ще 4 зниклих в цей період часу види були успішно реінтродуковані в колишніх місцях проживання: козуля (Capreolus capreous), аравійський орикс (Oryx leucoryx), месопотамська лань (Dama dama mesopotamica) і кулан (Equus hemionus). Тюлені-монахи (Monachus monachus), для розмноження потребують піщані пляжі і в великій кількості траплялися у середземноморського узбережжя Палестини в XVI столітті, також вважалися винищеними на її території в XX столітті (в останній раз повідомлялося про спостереження тюленя-монаха біля берегів Ізраїлю в 1958 році), але в 2009, 2010 і 2012 роках після більш ніж 50-річної перерви була зафіксована їх поява біля берега Рош-га-Нікри, Нагарії та Гоф-га-Бонім. У прибережні води Ейлата зрідка запливають представники ряду сирен — дюгоні (Dugong dugon).

Ряд парнокопитних в даний час представлений 8 видами, що належать до трьох родин. Родина порожнисторогі представлена п'ятьма видами: нубійським гірським козлом (Capra nubiana), аравійським ориксом, водяним буйволом (Bubalus bubalis), звичайною газеллю (Gazella gazella з двома підвидами G. g. gazella і G. g. acaciae) і газеллю доркас (Gazella dorcas).

Родина оленевих представлена в Ізраїлі двома видами: козулею і іранською ланню. Раніше на Близькому Сході жив іранський підвид лані, але він зник з фауни Палестини в результаті безконтрольного полювання в кінці XIX — початку XX століття. Остання тварина в регіоні була, ймовірно, вбита у 1922 році на території сучасної Йорданії. Але ще в 1925 році можна було придбати на ринку Єрусалиму роги тварини, мабуть, привезені із-за Йордану. В результаті успішної реінтродукції поголів'я іранської лані в Ізраїлі перевищило 1/3 світової популяції і в 2010 році оцінювалося в 500 особин. Початок цьому процесу був покладений в другій половині 1970-х років, коли в Ізраїль було привезено кілька іранських ланей, в тому числі доставлених з Ірану напередодні революції. У 2005 році з стада Єрусалимського зоопарку в долину потоку Сорек в районі Єрусалиму було випущено кілька особин, але зважаючи на неуспіх експерименту процес реінтродукції в цьому районі був припинений. З відновленням програми у 2013 році в районі Єрусалиму знову були випущені шість особин. Навесні 2015 року з метою створення третього вогнища популяції в ліси на горі Кармель були випущені вісім особин іранської лані.

Причиною зникнення козулі з фауни Ізраїлю на початку XX століття стало неконтрольоване полювання, головним чином з боку темплерів з Німецької колонії Хайфи. Принесена ними в Палестину традиція недільного полювання стала фатальною для місцевої популяції, що збереглася лише у лісах Кармеля і Галілеї. Остання зустріч з косулею в Палестині датується 1912 роком — тоді мисливцями був вбитий дворічний самець. У 1980-х роках було прийнято рішення про початок програми по реінтродукції виду в природу Ізраїлю. У зв'язку з повним зникненням раніше населяючого Близький Схід підвиду Capreolus capreolus coxi було ухвалене рішення про створення в заповіднику Хай-Бар Кармель початкового поголів'я козуль з придбаних в Італії, Франції та Угорщини особин з метою акліматизації до умов ізраїльського клімату та особливостей місцевої флори. У 1996 році почалася програма з випуску козуль в дику природу. На початку XXI століття на волі на Кармелі жили 10-15 особин і ще близько десятка містилися в Хай-Бар Кармель

Родину свиней представляє дикий кабан (Sus scrofa), два різновиди якого трапляються в Галілеї (великий вид) і в районі Мертвого моря (більш дрібний вид). Широко поширені також одомашнені види копитних: верблюди, корови, віслюки, кози і вівці.

Найбільшим котячим хижаком в Ізраїлі в даний час є пантера (Panthera pardus). Після прийняття закону 1955 року про охорону тваринного світу Ізраїлю вид розмножився в районі Мертвого моря. Крім субпопуляцій Юдейської пустелі і Негевського плато, окремі екземпляри можуть траплятися і на середземноморському узбережжі Ізраїлю. Гепард (Acinonyx jubatus), що раніше населяв відкриті простори, вважається повністю зниклим з фауни країни в результаті полювання та видобутку кошенят (для вирощування в неволі з метою використання як декоративного так і мисливського тваринного) і різкого зменшення поголів'я газелей (основного об'єкта мисливства гепарда). Ще в двадцятих роках XX століття на бедуїнському ринку Беер-Шеви можна було придбати шкури гепарда, видобутого в Негеві. Остання достовірна зустріч в Ізраїлі була зафіксована в 1959 році в районі Арави. В Негеві, на Юдейському нагір'ї і на Приморській низовині мешкають від 150 до 200 особин каракала (Caracal caracal, що представлений в Ізраїлі підвидом schmitzi).