Карл Отто А́пель (; 15 березня 1922, Дюссельдорф — 15 травня 2017, Нідернгаузен) — німецький філософ, разом із Габермасом — фундатор комунікативної парадигми в філософії.
Філософські погляди Апеля склалися на основі американського прагматизму, німецької герменевтики і полеміки з Габермасом. Увів поняття трансцендентальної прагматики, «онтичної редукції» (коли суще визначається через інше суще). Стверджував первинність діалогу (інтерсуб'єктивності комунікації) над індивідуальною свідомістю. Основою цього діалогу Апель вважає мову, зрозумілу по аналогії з кантівськими категоріями свідомості. Основою мови для Апеля є парадигматичні очевидності.
Біографія Народився 15 березня 1922 року в Дюссельдорфі. В 18 років, у 1940 році, став солдатом армії Вермахту. З 1945 року вивчав філософію та історію в Бонні. В 1950 році здобув ступінь доктора філософії в Боннському університеті, захистивши дисертацію, присвячену Мартинові Гайдеґґеру, а 1961 року — габілітаційну працю «Ідея мови в традиції гуманізму від Данте до Віко» в Університеті Християна-Альбрехта. У 1960–70-ті роки Апель досліджував етику та питання етичного обґрунтування трансцендентальної прагматики, а також засади власне етики. Впродовж 1960-90-х викладав в університетах Майнца, Кіля, Саабрюккена, Франкфурта-на-Майні. З 1990 року — професор-емерит. Помер 15 травня 2017 року.
Філософія Апеля набрала подальшого розвитку в фундації «Centro Filosofico In terna zionale Karl-Otto Apel», віце-президентом якого є його донька Доротея Апель.
Філософські погляди Ототожнюючи мислення з мовою, Апель обґрунтовував можливість створення на основі цього нової філософії, здатної адекватно відповідати на виклики історії, прикладом яких є нацизм. Філософ критикував традиційне розділення мови й мислення та Вітгенштайнову ідентичність структур мови і світу. Апель пропонував аналіз мислення з точки зору вживання мови — трансцендентальну прагматику. Мова у філософії Апеля являє собою інтерсуб'єктивну комунікацію, а не лише передачу інформації.
Розглядаючи структуру семіозису «знак — предмет — інтерпретатор» мислитель вважав, що важливо враховувати зв'язок інтерпретатора з іншими учасниками процесу інтерпретації. Тому він доповнював структуру четвертим складником — суб'єктом, який знаходиться у відносинах знакової комунікації з інтерпретатором. Їхні відносини Апель називав «комунікативною спільнотою».
З позиції Апеля, коли індивід визнає певну раціональну аргументацію, він визнає й існування комунікативної спільноти учасників аргументації, та необхідність дотримання правил цієї спільноти. Однак, слід розрізняти реальну комунікативну спільноту та ідеальну — уявний конструкт, в якому аргументи адекватно розуміються. Підстави відмінностей реальної та ідеальної комунікативної спільнот Апель називав «апріорі комунікації». Такими передумовами є: 1) в кожному вчинку і допущенні враховується імператив виживання людського роду як реальної комунікативної спільноти; 2) реальна комунікативна спільнота прагне реалізувати риси ідеальної. Зближення реальної та ідеальної комунікативної спільнот виявляється у взаємному розумінні та саморозумінні через мову. Історичний процес Апель трактував саме як зближення комунікативних спільнот.
Основні праці Аналітична філософія мови у гуманітарних науках (, 1967) Герменевтика та ідеологічна критика (, 1971) Діалог як метод (, 1972) Трансформація філософії: Аналітика мови, семіотика, герменевтика (, 1973) Трансформація філософії: Апріорі спільноти комунікацій (, 1976) Мовна прагматика і філософія (, 1976) Нові спроби пояснення і розуміння (, 1978) Пояснення / розуміння суперечок у трансцендентному прагматичному погляді (, 1979) На шляху до трансформації філософії (, 1980 & 1998) Чарльз С. Пірс: Від прагматизму до прагматицизму (, 1981) Розуміння і пояснення: трансцендентально-прагматична перспектива (, 1984) Людське спілкування (, 1985) Дискурс і відповідальність: Проблема переходу до постконвенціональної моралі (, 1988) Назустріч трансцендентній семіотиці: вибрані есеї (, 1994) Етика та теорія раціональності: вибрані есеї (, 1996) Філософія аналітична і філософія континентальна (, 1997) З трансцендентально-семіотичної точки зору (, 1998) П'ять лекцій з трансцендентальної семіотики як першої філософії та дискурсної етики (, 2002) Дискурсна етика та дискурсна антропологія (, 2002) Парадигми першої філософії: про рефлексивно-трансцендентальну прагматику — реконструкція історії філософії (, 2011) Трансцендентальна рефлексія і історія (, 2017)
Українські переклади Апель К.-О. Апріорі спільноти комунікацій / Пер. з нім. В. Купліна // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія. — К.: Ваклер, 1996. — С. 359—421. Апель К.-О. Обгрунтування етики відповідальності / Пер. з нім. Ситниченко Л. // Першоджерела комунікативної філософії / К.-О. Апель. — К. : Либідь, 1996. — С. 46-60. Апель К.-О. Дискурсивна етика: політика і право. Перекл. з нім., упорядкування А. Єрмоленка. – К.: Укр. філос.фонд, 1999. Апель К.-О. Ситуація людини як етична проблема. Перекл. з нім. А.Єрмоленка. // Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. – К.: Лібра, 1999. — C. 231—254. Апель К.-О. Етноетика та універсалістська макроетика: суперечність чи доповнювальність. Перекл. з нім. А. Єрмоленка. // Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. – К.: Лібра, 1999. — С. 355—371. Апель К.-О. Спрямування англо-американського «комунітаризму» в світлі дискурсивної етики. Перекл. з нім. А. Єрмоленка. // Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. – К.: Лібра, 1999 — С.372-394. Апель К.-О. Дискурсивна етика як політична етика відповідальності в ситуації сучасного світу. Перекл. з нім. А. Єрмоленка. // Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. – К.: Лібра, 1999. — С.395-412. Апель К.-О. Екологічна криза як виклик дискурсетиці. Перекл. з нім. А. Єрмоленка. // Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. – К.: Лібра, 1999. — С. 413—454. Апель К.-О. Дискурс і відповідальність: проблема переходу до постконвенціональної моралі / Пер. з нім. В. Купліна. — Київ: Дух і Літера, 2009. — 430 с.
Примітки
Джерела Апель, Карл-Отто // Єрмоленко, А. Пам'яті Карла-Отто Апеля / А. Єрмоленко // Філософська думка: український наук.-теорет. часопис/ НАН України, Інститут філософії. — 2017, № 3. — С.123-124