Козі́вка — село в Україні, у Козівській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець, на заході району. До 2020 - центр Козівківської сільради. До Козівки приєднано хутори Вірлів та Уланиха.

Населення — 696 осіб (2001). Історія

На межі золото-пшеничного Поділля та Опілля, на шляху до містечка Козови розкинулось село Козівка. Важко пояснити назву села. Трохи світла на це питання кидає лише громадська печатка, на якій біля напису вигравіруваний мужчина веде чи тримає на шнурку козу. Народ передає, що колись на полях Козови та Козівки паслися череди кіз, тому й така назва. Є ще інша версія: назва села походить від старого козака, який тримав 3 кози і мав хату на полі в якій він жив. Така історія передається з покоління, у покоління, але точно сказати, що це правда неможливо. Село належить до новіших осель — перша писемна згадка початок XVl століття. Планом забудов, воно нагадує колесо оточене перстенем вулиць, у центрі — дерев'яна церква, до якої ведуть поперечні вулиці. Люди розповідають таку сміховинку: якийсь мандрівний, гончар заблудив у Козівці і розпитуючи дорогу сказав, що «Козівка -це велике село, має „п'ять“ церков і всі до себе подібні, а я їжджу і не можу з неї виїхати». А насправді село не велике. Налічує воно 200 дворів.

Річка пливла у північно-східному напрямку, творила ставок та мокляки. Гребля ставка з якої і до тепер дещо збереглось, стояла на межі полів Козівки і Козови. Коли ж греблю розкопали, вода із ставка випливла і село придбало родючі землі і торфовиська. На тому місці люди роками вирощували капусту; влітку росло її там безліч, а восени в село з'їздились люди із дальших громад і закуповували капусту на пні. Назви ґрунтів з тих часів розповідають про минуле: «За ставом, За болотом, За липою, Жидівська, Вопак, За окопом». На західній стороні села поля мають назву: «Кукурічок» — але ніхто ще цієї назви не пояснив, звідкіля могла б вона взятись…

На віддалі двох кілометрів на південь від села, проходить бита дорога як у нас говорили «гостинець» з Бережан через Козову до Тернополя. Своїми полями Козівка межує на заході з полями села Сенькова — Куропатницького, на півночі з лугами села Потік та з полями села Олесине, на північно-східній стороні з полями села Геленків, а від сходу — з полями містечка Козова.

1626 року внаслідок нападу татар село було повністю зруйнованеMaurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183.

Діяли «Просвіта» (від 1907), «Луг», «Союз українок», «Рідна школа» та інші українські товариства.

З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Козова.

Взимку 1938 під час облоги сходин членів ОУН група з Козівки натрапила на засідку поліції поблизу села Сеньків (нині Тернопільського району).

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району.

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610528, розташована у приміщенні клубу.

Результати зареєстровано 497 виборців, явка 67,00%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 32,53%, за «Європейську Солідарність» — 16,87%, за «Голос» — 12,95%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 27,71%, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) — 25,90%, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 18,07%.

Населення За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким: +МоваЧисло ос.Відсоток українська 695 99,86 російська 1 0,14+

Релігія церква Преображення Господнього (2006, УГКЦ). Також є стара дерев'яна церква 18 століття назвою Різдва Христового яку подарував граф Потоцький пану за те що він гарно керував своїм маєтком.

Пам'ятки У селі був пам'ятник про скасування панщини 1848 р. За наказом цей пам'ятник був знищенний в 1965 році.

У 1990 році на тому ж місці поставили новий пам'ятник.

Виготовив його житель нашого села В. С. Красновський.

У 1991 році на честь Незалежності України споруджено пам'ятник з фігурою Матері Божої, яка склавши руки, молиться за нашу Україну і її мучиників, які відстояли Українську державу.

Пам'ятник виготовив уродженець с. Козівка Красновський Володимир.

У 1996 році в селі насипали символічну могилу воякам УПА.

У 2008 році завдяки скульптору В. С. Красновському в селі є пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку.

та національно-визвольних змагань (6 чол.);

Скульптура Матері Божої щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на розі вулиці Сонячна і Гиркало.

Робота самодіяльних майстрів (встановлена к. ХІХ поч. ХХ ст.).Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 9 вересня 2016 року № 121.

Соціальна сфера клуб, бібліотека, ФАП.

Мікротопоніми с. Козівка

У Баривчихи — назва місцевого магазину. Походить від прізвища Барилко. Біля Каплички — місце між с. Козівка та с. Сеньків, де розташовується каплиця Божій Матері. Колись на цьому місці була церква, яку зруйнували татари. Назва пов'язана з капличкою, яка розміщується в цьому місці. Біля Хреста — територія по дорозі від села Козівка до села Дибще. Назва пов'язана з хрестом, встановленим на честь свята. Верхня Гора — сукупність житлових будинків, які розміщуються на узвишші села. Воланиха — долина, яка простягається від селища Козівка до міста Зборова. Гарпінєчка/горпінєчка — дорога від села Козівка до села Дибще. Розміщується біля хреста, який встановили на честь свята. Говда (1) — місце, де сходилися люди для розмов. Уживається в значенні “початок вулиці”. Говда (2) — перехрестя на вул. Гиркало. Місце, де сходилися люди для розмов. Гостинець —шлях, що веде на південь від села, проходячи через м. Бережани та с. Козова. За Липою — поле на південному сході села. Ймовірно, назва повʼязана з насадженнями липи в цьому місці. Застава — місце на південному сході села. Назва повʼязана зі ставом, позаду якого людям давали будинки. Кирнички — південний-захід села, у полі. Назва повʼязана з великою кількістю та скупченістю гідрооб’єктів, які раніше були на підмоклій площі. Клепало —вулиця «Бічна». Назва повʼязана з ковалями, які колись тут клепали (гострили) коси.  Кукурічок — поле на західній стороні села. Ймовірно, що назва повʼязана з домашньою птицею, яку тут тримали. Лісок — штучне насадження дерев на схід від села, яке розташовується між с. Козівка та селище Козова біля озера. Мізери — вулиця "Центральна". Назва мотивована низьким майновим станом першопоселенців або жителів кутка. На Бригаду — територія, яка розміщується неподалік сільської школи. Назва пов’язана з тим, що там перебувала тракторна бригада. На Куті — територія, де вирощували огородину, із протилежного боку р. Коропець. На Перелаз — шлях між вулицею Бічна та Сонячна. Назва повʼязана з дією «перелазити», яку потрібно було виконати, щоб потрапити на вулицю Сонячна. На Ферму — територія, яка розміщується за сільською школою на північному сході села. Назва походить від апелятива «ферма». Нижня Гора — сукупність житлових будинків, які розміщуються на низині села. Пасіка — місце, де випасають корів та часто зустрічається молодь. Назва пов'язана з бджільництвом, яким тут колись займалися. Під Могилою — поле. Назва повʼязана з місцем, де було поховано багато козаків, які загинули у битві проти поляків під м. Зборів. Прачка — частина р. Коропець. Назва пов'язана з тим, що сюди люди приходили прати речі. Село — центр села, де збирається молодь. Вживається у словосполученні “йти у село”. Семипалівка — став неподалік с. Сеньків. Ймовірно, назва пов’язана з власником цього ставу. Стара Церква — церква Різдва Христового, побудовану в 1773 році. Назва мотивована тим, що це перша церква, яку було збудовано. Старий Цвинтар — цвинтар, який вийшов із ужитку. Тік — місце, де мололи зерно у с. Козівка Фільварок  — найменування вулиці Центральна. Шинкарка — місце відпочинку молоді та випасу худоби (гусей). Ймовірно, тут колись був шинок. Яма — мікротопонім, що позначає прибережну смугу, яка розташовується за Ліском. Назва обумовлена глибиною озера, яке розташовується поруч.

Галерея

Примітки

Література