Мартірос Сергійович Сар'ян (Մարտիրոս Սերգեյի Սարյան; , Нахічевань-на-Дону — , Єреван) — вірменський і радянський живописець-пейзажист, графік і театральний художникТеатральная энциклопедия / П. А. Марков. — М.: Советская энциклопедия, 1965. — Т. 4 (Нежин — Сярев). — Стб. 1152. Депутат ВР СРСР 2—4-го скликань (1946—1958). Депутат ВР Вірменської РСР з 1959 року.

Академік АМ СРСР (1947). Народний художник СРСР (1960). Герой Соціалістичної Праці (1965). Лауреат Ленінської (1961) і Сталінської премії другого ступеня (1941).

Творчість Сар'яна відіграла провідну роль у становленні національної школи вірменського радянського живопису.

Біографія

Природа створює людину, щоб поглянувши на себе її очима, насолодитися дивовижною своєю красою.Мартірос Сар'янЦитується по книзі: Армянские народные сказки: Сборник. — Ереван: Советакан грох, 1983. — 320 с. Мартірос Сар'ян народився року в патріархальній вірменській родині в місті Нахічевань-на-Дону («Новий Нахічевань», нині в межах Ростова-на-Дону).

У 1895 році закінчив міське училище. З 1897 по 1904 роки навчався в Московському училищі живопису, ліплення і зодчества, у тому числі в майстернях В. О. Сєрова і К. О. Коровіна. У 1901—1904 роках здійснив поїздку на історичну батьківщину, відвідавши Лорі, Ширак, Ечміадзін, Ахпат, Санаїн, Єреван і Севан.

У 1900-х роках брав участь у виставках художніх об'єднань «Блакитна троянда», «Союз російських художників», «Світ мистецтва», «Чотири мистецтва». Сильний вплив на стиль Сар'яна мав живопис Поля Гогена і Анрі Матісса.

З 1910 по 1913 роки здійснив низку поїздок в Туреччину, Єгипет і Іран. У 1915 році Сар'ян приїжджає в Ечміадзін, щоб допомагати біженцям з Турецької Вірменії. У 1916 році приїжджає в Тифліс і одружується на Лусик Агаян, дочкою вірменського письменника Г. Агаяна. Тоді ж Сар'ян бере участь в організації Суспільства вірменських художників і «Союзу вірменських художників». У тому ж році він оформляє видану В. Брюсовим «Антологію вірменської поезії».

Після Жовтневої революції 1917 року Сар'ян приїжджає з родиною в Росію. У 1918—1919 роках М. Сар'ян живе з сім'єю у Новій Нахічевані. Художник стає ініціатором створення і першим директором Вірменського краєзнавчого музею в Ростові-на-Дону. Співпрацює з театром «Театральна майстерня».

У 1921 році за запрошенням голови Ради народних комісарів Вірменії О. М'ясникяна переїжджає на проживання до Вірменії. З цих пір він присвячує життя зображенню її природи. У числі його робіт в ці роки — створення герба Радянської Вірменії та оформлення завіси першого вірменського державного театру.

В 1926—1928 роках художник живе і працює в Парижі. Велика частина його робіт, виставлених у 1928 році в паризькій галереї Жерар, згоріла під час пожежі на кораблі при поверненні на батьківщину.

У 1930-х головною темою Сар'яна залишається природа Вірменії. Художник також пише численні портрети («Р. Н. Симонов»; «А. Ісаакян»; «Автопортрет з палітрою») і яскраві натюрморти («Осінній натюрморт»). Сар'ян працював також як книжковий графік («Вірменські народні казки», 1930, 1933, 1937) і як театральний художник (декорації і костюми до опери «Алмаст» О. Спендіарова в Театрі опери та балету імені Спендіарова, 1938—1939, Єреван; «Хоробрий Назар» А. Степаняна, «Давид бек» Тиграняна, «Філумена Мартурано» Е. Де Філіппо та ін).

Мартірос Сар'ян зіграв важливу роль у збереженні церкви Сурб Хач в рідному йому Ростові-на-Дону, коли в радянські роки постало питання про її знесення.

Мартірос Сар'ян помер в Єревані. Похований в пантеоні парку імені Комітаса.

Роботи знаходяться в зборах

Будинок-музей Мартіроса Сар'яна, Єреван Таганрозький художній музей, ТаганрогТаганрогский художественный музей. — Таганрог: Омега-Принт, 2009. — 336 с. — ISBN 978-5-91575-021-9. Красноярський державний художній музей імені В. І. Сурікова, Красноярськ Національна картинна галерея Вірменії, Єреван Державна Третьяковська галерея, Москва Музей Сходу, Москва Державний Російський музей, Санкт-Петербург Національний музей російського мистецтва, Київ.

Нагороди та премії

Герой Соціалістичної Праці (8.03.1965) Ленінська премія (1961) — за цикл картин «Моя Батьківщина»: «Вірменія» (1923), «Колгосп села Кариндж в горах Туманяна» (1952), «Збір бавовни в Араратській долині» (1949), «Лалвар» (1952), «Араратська долина з Двіна», «Арарат з Двіна» (1952), «Бюракан» Сталінська премія другого ступеня (1941) — за оформлення оперного спектаклю «Алмаст» О. О. Спендіарова в Єреванському оперному театрі. Народний художник СРСР (1960) Народний художник Вірменської РСР (27.02.1926)Хронография Еревана = Երևանի տարեգրությունը. — Ер.: Музей истории города Еревана, 2009. — С. 66. — 240 с. Чотири ордена Леніна (24.11.1945, 31.05.1950, 8.03.1965, 28.02.1970) Орден Трудового Червоного Прапора (7.01.1936) Орден «Знак Пошани» (4.11.1939) Медаль «За оборону Кавказу» (1944) Медаль "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. " (1945).

Пам'ять

У Єревані Сар'яну споруджено пам'ятник. Також одна з центральних вулиць міста носить ім'я Мартіроса Сар'яна. У 2000 та 2005 роках  випущені поштові марки Вірменії, присвячені Сар'яну. У Ростові-на-Дону, в Нахічевані є вулиця Сар'яна. На цій вулиці також знаходиться пам'ятник художнику. У селі Чалтир (Мясниковський район) дитяча школа мистецтв, з 2009 року (напередодні 130-річчя майстра), носить ім'я Мартіроса Сар'яна. Сар'яну присвячено вірш Сергія Шервинського «В майстерні Сар'яна» (1985).

Основні твори

«Вулиця. Полудень», 1911 «Константинопольські собаки», 1911 «Натюрморт. Виноград», 1911 «Вірменка з сазом» 1915 У вірменському селі, 1901 «Казки і сни», цикл акварелей, 1903—1908 «Казка», 1904 «Король з дочкою», 1904 «Біля підніжжя Арарату», 1904 «У джерела», 1904 «Чари Сонця», 1905 «В ущелині Ахуряна», 1905 «Комета», 1907 «Вечір у горах», 1907 «У тіні», 1908 «Біля криниці», 1908 «Гієни», 1909 «Автопортрет», темпера, 1909 «Фруктова лавка», 1910 «Фінікова пальма», темпера, 1911 «Ранок. Зелені гори», 1912 «Квіти Калаки», 1914 «Портрет поета Цатуряна», 1915 «Гора Шамирам», 1922 «Єреван», 1923 «Гори Вірменії», 1923 «Вірменія», 1923 «Строкатий пейзаж», 1924 «Газелі», 1926 «До джерела», 1926 «Портрет архітектора О. Таманяна», 1933 Ілюстрації до збірок «Вірменські народні казки», 1930, 1933, 1937 «Гірський пейзаж», 1942 «Автопортрет з палітрою», 1942 «Квітневий пейзаж», 1944 «Бжні. Фортеця», 1946 «Колгосп села Кариндж в горах Туманяна», 1952 «Груші», 1957 «Земля», 1969 «Портрет Р. Н. Симонова» «Портрет А. С. Ісаакяна» «Квіти і фрукти» «Долина Арарату»

Твори Сарьян М. С. Из моей жизни. — 2-е изд. — М., 1971.

Бібліографія Волошин М. А. Сарьян // Аполлон. — 1913. Михайлов А. И. Мартирос Сергеевич Сарьян. — М., 1958. Дрампян Р. Сарьян. — М., 1964. Зурабян Т. С. Краски разных времен. — Советская Россия, 1970. Зурабян Т. С. Сама Армения. — Советская Россия, 1970. Каменский А. А. и др. Мартирос Сарьян. Альбом. — Л.: Аврора, 1987. — 340 с. Раздольская В. И. Мартирос Сарьян. — Л.: Аврора, 1998. — 160 с. — ISBN 5-7300-0669-1 Давтян Л. Константинополь Сарьяна // Иные берега. — 2010. — № 3 (19). Голубков Д. Н. Доброе солнце. — М.: Детская литература, 1970. — 134 с. Ломизе И. Е. Мартирос Сарьян. — М.: ЮниПресс СК, 2007. — 30 с. — (Великие имена. № 32). — 120 000 экз. Kamensky A. Martiros Saryan: Paintings Watercolors, Drawings, Book Illustrations, Theatrical Design. — Aurora Art Publishers, 1987. — 600 с.

В кіно Колір вірменської землі (1969) — заборонена дебютна стрічка режисера Михайла Вартанова.

Посилання

Офіційний сайт Будинку-музею М.  Сар'яна Мартірос Сар'ян у фільмі Михайла Вартанова Колір вірменської землі (1969)

Примітки