Жан Марі П'єр Луї де Майоль де Люпе (; 21 січня 1873, Париж — 28 червня 1955, Версаль) — французький католицький священник. Військовий капелан французького Волонтерського Легіону, підрозділу 33-ї гренадерської дивізії СС «Шарлемань» (1-ї французької) під час Другої світової війни, штурмбаннфюрер військ СС. Прелат (не єпископ), йому дозволено було носити звання «Монсеньор».

Життєпис Жан де Майоль народився на вулиці Феру в 6-у районі м. Парижу в дворянській родині графів Люпе (за свідоцтвом короля — у 1707—1737 рр.). Його батько був монархістом Анрі де Майоль де Лупе, матір — Еліса , з неаполітанської знаті. Весь час він виступав проти символів не монархічної Французької Республіки: марсельєзний і трикольоровий прапор. Навчався в школі-інтернаті в Пуату в бенедиктинському абатстві. Після вишколу 10 червня 1900 р. він був висвячений на священника, і став церковним лицарем військового і релігійного порядку у .

Під час Першої світової війни він служив 41-м військовим капеланом (ялмужник) у 1-й кавалерійській дивізії Франції. Він був узятий у полон у 1914 р., де пробув два роки, потім звільнився, повернувся на фронт, де був серйозно поранений у Соммі 1918 р.. Його нагороджували в армії багато разів за його мужність (у тому числі , ). Його відрізняла відвертість й людяність, ризикував життям багато разів щоби принести віру до вмираючих солдатів. Він був відправлений в Сирію і Ліван, був оголошений кавалером ордену Почесного легіону. Він звільнився з армії в 1927 р. через хворобу.

Повернувся до цивільного життя. Він видавав бюлетень «Bulletin de St Mayol» (у 1927—1936 рр.) за допомогою свого двоюрідного брата барона Марселя Німецького, . Жан де Майоль звернувся до організувати різні культурні місії. Саме в цьому контексті йому сприяли посол , маршал , президент Жозеф Кайо. Легітиміст Жан де Майоль є капелан Жака де Бурбон (1870—1931), , глава і зробили кавалером ордену Святого ДухаHervé Pinoteau, État de l'ordre du Saint-Esprit en 1830 et la survivance des ordres du roi, Paris, Nouvelles Éditions Latines, coll. «Autour des dynasties françaises» (no II), 1983, 165 p. (ISBN 2-7233-02 13-X, notice BnF no FRBNF36270574), p. 116.. Серед претендентів на трон Франції Жан де Майоль висував Альфонса-Шарля де Бурбона (1849—1936). У 1935 р. він захищав права (1886—1934), (Герцогство Парма). Від 1936 р. проявив вірність Альфонсо XIII королю Іспанії, став новим лідером для Дому Бурбонів і легітимістів того часу (), звернув їх увагу до Салічної правди.

У 1938 р. ходив на Конгрес НСДАП в Нюрнберзі, мав симпатії до націонал-соціалізму.

Під час іспанської громадянської війни він звертався до Франсіско Франко у справі баскського націоналіста .

Визнав Режим Віші. У 1941 р. він став головним військовим капеланом Легіону французьких добровольців на Східному фронті. У 1942 р. він був нагороджений Залізним хрестом, про нього повідомляв журнал «»Jean de Mayol de Lupé dans Histoire(s) de la dernière guerre, n° 16, janvier-février 2012, p. 70.. Від липня 1944 р. служив в 33-й гренадерській дивізії СС «Шарлемань» (1-а французька). Був на фронту в Померанії, осів у Мюнхені коли прибули союзники СРСР в квітні 1945 р., служив при місцевому монастирі.

Після Другої світової війни він повернувся до Франції, де в 1947 р. його заарештували й засудили до 15 років ув'язнення (сидів у в'язниці «»)Jean-Paul Cointet, Sigmaringen, Paris, Perrin, coll. «Tempus», 2014, 462 p., p. 429.. Було майно конфісковано в нього, оголошена була йому . Однак у 1951 році він був умовно звільнений.

Він помер у Версалі в 1955 р., у монастирі. Похований в Люпе.

Твори

Нагороди

Франція Круа-де-Герр зразка Першої світової війни з двома пальмовими гілками і чотирма зірками зразка уряду Віші з пальмовою гілкою (27 серпня 1942) Медаль «За втечу» Медаль «За поранення на війні» Хрест бійця Пам'ятна медаль війни 1914-1918 Медаль Перемоги Орден Почесного легіону кавалер (червень 1920) офіцер Воєнний хрест за закордонні військові операції з сімома відзнаками, в тому числі двома пальмовими гілками і двома зірками Колоніальна медаль із застібкою «Марокко» Пам'ятна медаль Сирії-Кілікії Пам'ятна медаль Марокко

Легітимісти

Орден Святого Духа, командорський хрест Орден святого Михайла, кавалер

Третє болгарське царство

Орден «За громадянські заслуги» (Болгарія) 3-го ступеня Орден «Святий Олександр», лицарський хрест і медаль заслуг

Третій Рейх Залізний хрест 2-го класу (26 червня 1942) 1-го класу Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Інші країни або династії

Медаль короля Альберта (Бельгія) Орден Ізабелли Католички, великий хрест (Іспанія) Константинівський орден Святого Георгія, лицарський хрест (Неаполітанські Бурбони) Хрест Єрусалимського паломника (Ватикан)

Примітки

Джерела

René Bail, «Les Croix de Monseigneur Mayol de Lupé», Dualpha, 2000. — ISBN 2-912476-14-3. Eric Deschodt, «Le Royaume d'Arles, JC.Lattes», 1988. — ISBN 978-2-7096-0674-5. Pierre Giolitto, «Volontaires français sous l'uniforme allemand», Tempus, 2007. — ISBN 978-2-262-02641-7. Saint-Loup, «Les Volontaires, Presses de la Cité», 1963. Roger Maudhuy, «Les Grands procès de la Collaboration», Lucien Souny, 2009. — ISBN 2-84886-228-9.

Prominente ohne Maske – Drittes Reich, FZ-Verlag, 1998, ISBN 3924309396

Посилання Forez Info — A propos d'une tombe (архів), 20.05.2007. «Jean de Mayol de Lupé 21 janvier 1873 — 28 juin 1955 » — 21 janvier 2018.