Іван Євсейович (? — ) — діяч київського магістрату часів Речі Посполитої, війт Києва в 1629–1631 роках.
Життєпис Походив з міщанської родини. На думку низки дослідників, був з новоприбулих або киянином у другому поколінні. Про його діяльність (ремісника чи купця) замало відомостей, але мав значні статки. Це дозволило йому у 1611 році стати радцею магістрату. У 1620 році обирається бурмістром. Того ж року разом з війтом та іншими бурмістрами вітав нового київського воєводу Томаша Замойського.
1622 року надав кошти для організації міщанського війська, яке рушило під Хотин на допомогу польсько-козацькій армії. Достеменно невідомо, чи брав Євсейович участь у поході. Але військо внаслідок укладання миру з Османською імперією повернуло до Києва. У січні 1629 року після смерті війта Созона Балики обирається війтом. Привілей на війтівство від короля Сигізмунда III було надано 10 березня 1629 року.
Виявив неабияку активність у захисті привілеїв Києва. Наприкінці серпня 1629 року від імені міської громади звернувся до київського воєводи Томаша Замойського щодо зменшення оподаткування товарів, що привозили до Києва з Любліна, Торуня і Ґданська. 3 жовтня 1629 року Замойський звернувся листом до київського земського судді Стефана Аксака, просячи взяти під контроль дану ситуацію, наголошуючи на недоцільності збільшення оподаткування киян, які мешкали на пограниччі, з чим загалом погоджувалися і королівські комісари.
11 листопада 1629 року комісари Андрій Ранаховський і Ян Кисіль з корогвою у 200 кінних жовнірів прибули до міста на чотиритижневий постій. Від війта Євсейовича й радців почали вимагати, аби забезпечили їх провізією й спиртним, а коней — вівсом і сіном. Перебування «гостей» обійшлося міщанам у 1721 золотий.
28 січня 1630 року разом з бурмістром Г. Лойковичем, райцями і лавниками подав позов до асесорського суду з приводу визначення власника Карпилівського ґрунту (на нього претендував Кирилівський монастир) і незаконного шинкування ченцями цього монастиря. Справа не була завершена до смерті Євсейовича.
На зворотньому шляху Ранаховський 23 лютого 1630 року з «купою немалою людей товариства» та з козаками знову в'їхали до Києва. Послали своїх слуг до «маєстрату мєского ратуша києвского, розказуючи собє незвычайныє податки и збитнє сила напоєв с провєнту з ратуша даватъ». А в разі відмови погрожували застосувати силу, що й було зроблено, війт ледве врятувався. У березні разом з бурмістрами і райцями подав позов проти Ранаховського. Його результат невідомий.
З березня 1630 року періодично був відсутній у Києві. На цей час субделегатами (виконувачами обов'язків війта) були Андрій Ходика, Самійло Мефедович та Михайло Балика. Помер на початку 1631 року. Новим війтом став Стефан Кривкович.
Джерела Центральний державний історичний архів України, м. Київ. Ф. 11. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 204зв. Білоус Н. О. Київ наприкінці XV — в першій половині XVII ст. Міська влада і самоврядування. — : Видавничій дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 360 с. — Білоус Н. О. Привілеї на київське війтівство XVI — першої половини XVII ст. // Архіви України. — 2002. — № 1-3 (249). — Січень—червень. — С. 112–124.