Мáркова — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Солотвинської селищної громади. Населення становить 2862 осіб.
Географічні відомості Розташоване по обидва береги річки МанявкаУ кадастрі земельних ділянок на обох берегах річки адреси приписані на с. Маркова kadastr.live на висоті 444 метрів над рівнем моря. Відстань до районного центру складає 30 км, до найближчої залізничної станції Надвірна — 12 км.
На території села до Манявки впадають потоки Пітущíвник, Сти́рочник.
Поблизу села височіють гори Бородá (479 м), Крéпа (715 м), горби Пасови́сько (509), Погорíлець (483 м).
У селі є куток Бáня (вар. Бані), розташований на правобережжі.
Крізь село проходить автошлях Росільна — Надвірна.
Походження назви Давня назва — Марково.
Давня назва є посесивним утворенням на -ов(о) від антропоніма Марко. Десь у XV ст. суфікс -ов(о) в цьому ойконімі був замінений на -ов(а) під впливом пол. номенклатурного терміна жіночого роду wieś, тобто «село».
За переказами, назва походить від першого поселенця на цій місцевості якогось Марка. Він начебто цілий день орав тут землю й те, що виорав, люди почали називати Маркова земля. Згодом і село, яке тут виникло, назвали Маркова.
За іншим переказом, цю землю колись закупили два пани. Один з них організував солеварню, а другий мав два ставки, у яких розводив рибу. І оскільки звали його Марко, то й село, яке тут згодом виникло, назвали Марково.
Історія
Згадується у 1392 році.
У села колись існував присілок Лук'янів, який згадується у 1487 році. Нині неідентифікований.
За Королівською люстрацією 1565 року в селі наявні вежі для виварювання солі: 2 панські та 10 людськихМ. Грушевський. Жерела до істориї України-Руси, т. І — Львів, НТШ, 1895. — с. 59..
В серпні 1916 року під час Першої світової війни на території села точилися бої між російськими та австро-угорськими військами.
Улітку 1943 року через село проходили загони радянського партизанського з'єднання С. А. Ковпака. Місцевий житель С. Ф. Твердохліб був їх провідникомІсторія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Івано-Франківська область / Ред. кол. тома: Чернов О. О. (гол. редкол.) [та ін.]. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. — 640 с. — с. 108.
Населення У 1880 році населення складало 959 осіб, з них 19 римо-католиків і 940 греко-католиків.
У 1929 році налічувалось 280 будинків.
Станом на 1 січня 1939 року, населення складало 2000 осіб, з них 1980 українців, 10 поляків і 10 євреїв.
Згідно з німецьким переписом населення під час Другої світової війни 1-го березня 1943 року, населення складало 1859 осібStatistischen Amt des Generalgouvernements. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943. Krakau: Burgverlag, 1943..
За даними «Історії міст і сіл УРСР» (1971), населення складало 2363 осіб.
За даними перепису населення УРСР 1989 року, наявне населення складало 2 679 осіб: чоловіків — 1 277, жінок — 1 402; постійне населення складало 2 674 осіб: чоловіків — 1 275, жінок — 1 399db.ukrcensus.gov.ua. + Таблиця росту населення Рік Всього жителів 1880 959 01.01.1939 2 000 01.03.1943 1 859 1971 2 363 1989 2 679
Мова + Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року Мова Кількість Відсоток українська 3008 99.93 % російська 1 0.03 % молдавська 1 0.03 % Усього 3010 100 %
Релігійна громада У селі є церква Святого Івана Хрестителя. Попередня церква, яка була зведена у 1846 році, згоріла 28-го вересня 2008 року, вогонь знищив її повністю. Була пам'яткою архітектури. Нова церква була споруджена у 2011 році.
У 1938 році в селі мешкало 1622 греко-католики. У Марковій та сусідньому селі Бабчому разом мешкало 20 римо-католиків та 36 юдеївШематизм всего клира греко-католицької епархії Станиславівської на рік Божий 1938. — Станиславів, 1938. — С. 27.
Освіта У міжвоєнний період у селі діяла 3-класова державна школа з українською мовою навчання.
Пам'ятки У селі споруджено обеліск на честь радянських солдат, що загинули, визволяючи Маркову від німців під час Другої світової війни.
Відомі люди Верхоляк Дмитро Кузьмич — радянський дисидент, фельдшер УПА та співробітник Служби безпеки ОУН на псевдо «Дуб», похований у селі. Скрипничук Василь Михайлович — український політик. Голова Івано-Франківської обласної ради від Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з 23 листопада 2012 року. Президент Івано-Франківської обласної федерації волейболу. Голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.
Примітки
Література Бабій В. / Маркова: З сивої давнини до сьогодення: Іст.-краєзн. нарис. — Богородчани, 2000. — 92 с.