Етике́тка (), ярли́к (зі ст.- через тюркське посередництво) — графічний /текстовий знак, нанесений, у вигляді наклейки, бирки або талона), на товарі, експонаті, будь-якому іншому продукті виробництва із зазначенням назви, виробника, дати виробництва, терміну придатності.

Законодавство України надає таке визначення: «етикетка — бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи написи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки з харчовими продуктами».

Етике́тка (відповідно до ЄСКД) — експлуатаційний документ, який містить основні показники якості і технічні характеристики виробу, ґарантовані підприємством-виробником.

Від походить і термін «етикет» (раніше запозичення з французької).

Історія

Родоначальцями сучасних етикеток були тавра і клейма, які ставили виробники напоїв (переважно вин) на амфорах, бутлях і глиняних посудинах, а також різні навісні «носії інформації». До нашої ери людство паперу не знало, тому використовувалися, наприклад, шматочки шкіри або наклеювалися крихітні клаптики пергаменту з позначками.

Поява в Європі паперу не могла не позначитися на зовнішньому вигляді етикетки. Спочатку з причини своєї дорожнечі папір був предметом розкоші, але поступово він завоював пакувальну сферу, оскільки набагато краще приходився до ладу для передачі інформації: на паперових етикетках вміщувалося більше відомостей, ніж на клеймі або шкіряному клапті. Відтоді етикетка окрім мінімуму інформації (назви, виробника, місця виготовлення), містить рекламні заклики і вказівки до застосування.

Стрімко розвивається галузь етикетування — виноробство. До 1820 року винні етикетки стали схожі на ті, що ми знаємо нині, але відрізнялися строгим лаконічним стилем. Спочатку вони мали просту прямокутну або овальну форму. З часом бурхлива фантазія виноробів перетворювала їх на корони та на виноградні лози. На зміну переважно шрифтовому оформленню прийшли всілякі орнаменти, віньєтки і герби, янголи, султани в чалмах і Венери, побутові сцени і живописні пейзажі батьківщини вин. Одне й те саме вино могло мати різну етикетку залежно від країни, в яку воно експортувалося (вже тоді підприємці враховували особливості національної психології!). Зрозуміло, ніяких офіційних правил відносно змісту етикетки не було: зазвичай вказувалося походження вина (географічна назва), ім'я творця і місце виробництва. Поступово походження стало вказуватися все рідше, а з 1834 року винороби стали вказувати рік урожаю. В кінці XIX століття з'явилися написи про особливості смаку і тип вина. Вказувалася і професія виробника (торговець, приватний власник). У період з 1820 по 1920 роки виробництво шампанського збільшилося з 2 до 20 мільйонів пляшок на рік (у 10 разів!); напевно, не останню роль тут зіграла етикетка. Звичайний шматочок паперу став могутнім рушієм торгівлі і засобом спілкування з клієнтом.

Перші правила етикетування вин з'явилися на початку XX століття, потім всі вони об'єдналися в європейське законодавство про найменування і оформлення вин. Відтоді етикеткам приділяється велика увага: над їх художнім оздобленням працювали такі великі художники, як Сальвадор Далі, Марк Шагал, Пабло Пікассо і Енді Воргол.

Все різноманіття сучасних етикеток можна класифікувати. Сфера застосування: харчова; винно-горілчана і безалкогольна; косметична і парфумерна; фармацевтична; побутова хімія; інші (для одягу, взуття і т. д.)

Матеріал основи: паперові; синтетичні; тканинні.

Спосіб нанесення: нанесення клею; з нанесенням клейового шару; самоклеючі; термоусадочні.

Форма: горизонтальні; вертикальні; фігурні.

Обробка: з тисненням фольгою; з конгревним тисненням; з голограмами; з термоелементами.

Конструкція: прості (плоскі наклейки); бандеролі (паперова стрічка, що обертає довгастий продукт, наприклад буханку хліба); розкладні (у вигляді книжечки або проспекту, на лікарських або косметичних засобах); навісні (прикріплені до продукту за допомогою мотузка або ланцюжка); інші.

Вимоги до етикеток товарів Обов'язкова інформація на етикетках відрізняється залежно від їхнього типу.

Етикетки продуктових товарів мають містити:

термін зберігання після відкриття оригінального упакування; рекомендації з правильного зберігання; харчова цінність; склад продукту (у порядку зменшення частки інгредієнтів) із вказанням всіх харчових добавок, ароматизаторів тощо; позначки ГМО-продуктів, екологічно чистих продуктів.

Етикетки побутової техніки мають містити:

інформацію про тип техніки, марку, модель; характеристики приладу; клас захисту чи інші деталі, які пов'язані з безпекою використання приладу; інформацію про гарантійний термін експлуатації приладу.

Етикетки одягу чи текстильних виробів мають містити:

інформацію про тип виробу; інформацію про розміри виробу; склад тканини; гарантії від виробника.

Етикетки сирів

Старовинні етикетки для вин

Примітки

Джерела

Закон України Про безпечність та якість харчових продуктів

Див. також Словник термінів, що вживаються у законодавстві України Штрих-код PLU-код Шильд