Валентин Георгійович Смирнитський ( 10 червня 1944, Москва) — радянський і російський актор театру та кіно, Заслужений артист РРФСР (1991)Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 15 января 1991 г. «О присвоении почётного звания „Заслуженный артист РСФСР“ Смирнитскому В. Г.», Народний артист Російської Федерації (2005).Указ Президента РФ от 21.05.2005 № 191 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
Біографія Валентин Смирнитський народився 10 червня 1944 року у Москві.
У 1965 році він закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (курс Віри Львової).
Одночасно з Валентином Смирнитським у «Щуці» вчилися Андрій Миронов, Анастасія та Маріанна Вертинські, Валентина Малявіна, Інна Гулая, Микита Міхалков (його, правда, пізніше відрахували за погану поведінку, і він вступив до ВДІКу).
Театр Після закінчення училища молодого актора запросили три московських театри та один ленінградський — Театр імені ЛєнсоветаБиография Валентина Смирнитского на сайте РОССИЙСКИЕ И СОВЕТСКИЕ АКТЁРЫ. Смирнитський обрав Московський театр імені Ленінського комсомолу (з 1991 року — «Ленком»), яким у той час керував Анатолій Ефрос. На сцені цього театру Валентин Георгійович дебютував у ролі Треплєва у виставі «Чайка» за однойменною п'єсою А. Чехова. Потім послідували ролі і в інших виставах — Андрій Прозоров в «Трьох сестрах», мольєрівський Дон-Жуан, Кассіо в «Отелло», Меркуціо в «Ромео і Джульєтті», Кочкарьов в «Одруженні».
На початку 1967 року Ефрос був відсторонений від керівництва театром і переведений до Театру на Малій Бронній, але вже не головним, а штатним режисером. Разом з Ефросом до цього театру переходять ще дванадцять акторів з «Ленкому», в числі яких був і Смирнитський. Він працював у цьому театрі до 1999 року, потім перейшов в Театр Луни під керуванням Сергія Проханова, де зіграв у виставах «Подорож дилетантів» (роль російського імператора Миколи I) та «Ніч ніжна». Оскільки Валентин Смирнитський, як сам він зізнався в одному з інтерв'ю, все життя хотів бути незалежним, а, крім того, позначилися особисті розбіжності з головним режисером Сергієм Прохановим, то в 2004 році він залишає Театр Луни і з тих пір грає лише в антрепризах — «LA'Театрі», в незалежній антрепризі Юрія Малакянца та інших.
Кіно У кіно Валентин Смирнитський дебютував, будучи ще студентом театрального училища: спочатку в 1963 році був зовсім маленький епізод у фільмі «Я крокую по Москві», а потім у 1965 році були вже більш помітні образи у фільмах «Останній місяць осені» та «Двоє». Популярність прийшла до актора, коли він зіграв в декількох картинах — «Королівська регата», у комедії Євгена Карелова «Сім старих та одна дівчина», в спортивній камеді Віктора Садовського «Удар! Ще удар!», у військово-пригодницьких фільмах «Щит і меч» та «Ад'ютант його превосходительства».
У той час Валентин Смирнитський був надзвичайно затребуваний в кіно. Він вже був кумиром багатомільйонних глядачів Радянського СоюзуСмирнитский в кино // Официальный сайт Валентина Смирнитского (у кінці 1960-х — початку 1970-х рр. багато хто навіть про Андрія Миронова говорили, що цей молодий актор схожий на Валентина Смирнитського ), коли в 1978 році режисер Георгій Юнгвальд-Хількевич запросив його на роль Портоса в свій музичний телефільм «Д'Артаньян та три мушкетери». Фільм виявився для актора самим зоряним, він популярний, як це не парадоксально, досі, а Валентин Смирнитський для багатьох телеглядачів назавжди залишився бравим Портосом. За період тих зйомок актори, що виконували ролі мушкетерів, стали друзями на довгі роки. Цікавий той факт, що з Михайлом Боярським, який грав Д'артаньяна, Валентин Георгійович через три роки знявся в картині Юнгвальд-Хількевича, але вже зовсім іншого жанру — ліричної музичної комедії «Куди він дінеться!» (1981), де, як і в «Мушкетерах», Боярський виконував пісні Максима Дунаєвського.
В 1980-ті роки актор продовжував активно зніматися, однак, головних ролей на його рахунку залишалося не багато. Як в одному з інтерв'ю сказав сам герой статті, було мало цікавих робіт. Однією з удач для нього став фільм Юрія Єгорова «Батьки і діди» (1982). Серед інших помітних картин можна назвати «Прохіндіада, або Біг на місці» (1984), «Артистка з Грибова» (1988) та «Візит дами» (1989).
Валентин Смирнитський повернувся до образу Портоса в телефільмах «Мушкетери двадцять років потому» (1992) і «Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому» (1993). А в 2007 році він зіграв улюбленого глядачами француза в завершальній кіноепопею картині — «Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні».
Протягом 1990-х років актор практично не знімався внаслідок складної ситуацією у кінематографі. В той час, основною справою для нього став дубляж іноземних фільмів, мультфільмів та телесеріалів, чим герой статті раніше займався лише періодично. Декілька разів пан озвучував Портоса в різних зарубіжних екранізаціях «Трьох мушкетерів», найбільш відома — фільм 1998 року «Людина в залізній масці» (роль Жерара Депардьє). Після 2004 року актор припинив роботу в дубляжі через виниклі проблеми із зором.
В даний час артист знімається в основному у телесеріалах.
Родина
Батько — Георгій Смирнитський (1905—1964), радянський кіносценарист. Сестра — Марія Смирнитська Перша дружина (з 1973 по 1975 рік) — Пашкова Людмила Анатоліївна (нар. 7 серпня 1942), актриса. Друга дружина (з 1974 по 1980 рік) — Ірина Смирнитська (Коваленко) (1941—1997), перекладачка Син — Іван Смирнитський (1973—2000)http://www.7d.org.ua/?news=films&id=11912 Валентин Смирнитский не может простить себе гибель сына. Третя дружина — Шапоріна Олена Григорівна (нар. 7 червня 1937), економістка Прийомна онука— Марфа (нар. 25 липня 1984). Четверта дружина (з 2004 року) — Рябцева Лідія Миколаївна, до шлюбу Садєкова (нар. 1958) — заступниця директора «Театру Луни», до 2004 року.«Валентин Смирнитский. Самое ценное» // Караван историй
Ролі в театрі і кіно
Московський театр імені Ленінського комсомолу
«Чайка» — Трепльов «Три сестри» — Андрій Прозоров «Отелло» — Кассіо «Ромео і Джульєтта» — Меркуцціо «Одруження» — Кочкарьов
Театр на Малій Бронній
«Три сестри» — Андрій Прозоров «Отелло» — Кассіо «Ромео і Джульєтта» — Меркуццио «Одруження» — Кочкарьов «Дон Жуан» — Дон Жуан
Театр Луни
«Подорож дилетантів» — імператор Микола I «Ніч ніжна» — Девре Воррен
Антрепризні вистави LA' ТЕАТР (Москва):
«Безіменна зірка» (М. Себастьяна) — Гріг (реж. — Ольга Анохіна) «Ці вільні метелики» (Л. Герша) — Ральф Остін (постановка — Андрій Житинкін) «Чутки» (Н. Саймон) — Ерні Кьюзак (постановка В. Ф. Дубровицького)
Ролі в кіно і телесеріалах
— Я крокую по Москві — міліціонер у відділі грамплатівок — Двоє — Сергій — Останній місяць осені — Серафим — Королівська регата — Вася — Сім старих та одна дівчина — Володя — Удар! Ще удар! — Сергій Таманцев — Щит і меч — курсант «Фаза» — Ад'ютант його превосходительства — Ростовцев — Деніскині розповіді — тато Дениски — Спокійний день наприкінці війни — німець — Дорога на Рюбецаль — Бєльчик — Слідство ведуть ЗнаТоКи. Винну голову ... — Маслов — Передчасний людина — Борис Ладигін — Зупиніть Потапова! — Потапов — Перший сніг — Пригоди Нукі — Валя Григор'єв, тато Альоші — Д'Артаньян і три мушкетери — Портос — П'ята пора року — Одного разу двадцять років потому — Коля — Куди він дінеться! — Андрій — Особисте життя директора — Вадим Черепанов — Етюд для доміно з роялем (к / м) — доміношники — Батьки і діди — батько Луків — Шурочка — Володимир Юхимович Миколаїв — Комета — Чернов — Межа можливого — Семен Куликов — Прохіндіада, або Біг на місці — Олег Арбатов 1984 — Третій у п'ятому ряду — фотограф 1984 — Мідний янгол — Владислав — Щиро Ваш… — відвідувач в ресторані — Набат на світанку — Серебряков вчений — Стрибок — Лиха біда початок — Павло Федорович — Тихе розслідування — інженер — Візит до Мінотавра — Содому — Поразка — Микола Миколайович Возніцин — Розірване коло — Смирнов — Стара абетка — пан — Перекид через голову — господар кішки Пенелопи — Артистка з Грибова — Артамонов — Аеліто, не приставай до чоловіків — Апокін — Подія в Утіноозьорську — помічник директора хімкомбінату — Вам що, наша влада не подобається?! — Іван — Радості земні — епізод — Я в повному порядку — Кока — — Єралаш (№ 72 «Сьогодні в світі», № 77 «Інтриган», № 88 «Влип», № 180 « Догори ногами») — Вхід до лабіринту — Окунь — Візит дами — доктор — Система «Ніпель» — Вова — Остання осінь — підполковник Кравцов — Вербувальник — Михайло Іванович Єгоров — Щен із сузір'я Гончих Псів — редактор — Мушкетери двадцять років потому — Портос — Діти чавунних богів — Філіп Ілліч — Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому — Портос — Скандал в нашому Клошгороде — колишній міністр — Провінційний бенефіс — Чарівне крісло — Кафе «Полуничка» — Сергій Сергійович — Коханці вмирають — депутат — Афери, музика, любов — Стів — Дон Кіхот повертається — падре Перес — Любов зла — батько Семенова — Особа французької національності — міліціонер — Марш Турецького — Віталій Федорович Проскурец компаньйон Волкова — З новим щастям! 2. Поцілунок на морозі — Лев — Російський водевіль. Блідолиций брехун — Валентин Іванович Питін видавець Питін — На розі, у Патріарших 2 — Черкас — Курортний роман — Все, що ти любиш — Всеволод Еміль Оболенський 2002 — Дронго — депутат Лазарєв 2002 — Кодекс честі — Назаров 2002 — Провінціали — ректор 2002 — Світські хроніки — Віталій Віталійович 2002 — 2003 Дружна сімейка — полковник міліції — Таємниці палацових переворотів — Вестфален — Вокзал — полковник Тимошевський — На розі, у Патріарших-3 — Черкас — Пан або пропав — Новицький — Сищик без ліцензії — Халуповіч — Оперативний псевдонім — Золотарьов — Театральний роман — Іван Олександрович Полторацький — Наречена поштою (Італія-США-РФ) — картяр 2003 — Чорна мітка — помічник Г. Алієва 2004 — Спокуса Титаніка — губернатор 2004 — Кодекс честі-2 — # 2004 — Червона капела — інтендант 2004 — На розі, у Патріарших-4 — Черкас 2004 — Хлопці зі сталі — Уваров 2004 — Я тебе люблю — Яновський 2005 — Наречений для Барбі — Микола Сидоркин 2005 — Зірка епохи — Олексій Дикий 2005 — Зцілення любов'ю — Павло Федорович 2005 — Майстер і Маргарита — Аркадій Аполлонович Семплеяров 2005 — Мій особистий ворог — Володимир Георгійович Терьохін, батько Вікторії 2005 — Оперативний псевдонім 2. Код Повернення — генерал Павло Золотарьов 2005 — "Пристрасті по кіно" або "Господа кіношники" — режисер фільму 2005 — Шахраї — генерал 2005 — примножує печаль — Микола Іванович Павлюченко 2005 — 2006 — Люба, діти і завод — Аркадій, батько Роми 2006 — Великі дівчинки — Костянтин Творчий безлад | 22-га серія (немає в титрах) 2006 — Чого хоче жінка — режисер фільму 2006 — Божевільний день — режисер фільму 2006 — Міський романс — Роман Вікторович Шматов 2006 — Невірність — Мінін 2006 — Мисливець — Андрій 2006 — У. Е. — Пачовський 2006 — 2007 — Розплата за гріхи — Роман Вікторович Шматов 2007 — Крик в ночі — 2007 — Шляховики — Володецкій, глава великої будівельної фірми (5-я серія «Дельфін») 2008 — Дві сестри — Анатолій Ілліч 2008 — Життя, якої не було — В'ячеслав Анатолійович Каштанов 2009 — Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні — Портос 2009 — Місто Зеро 2 — (не був завершений) 2009 — Дві сестри-2 — Анатолій Ілліч 2009 — Детективне агентство "Іван та Марія" — Геннадій Тимофійович Харитонов 2009 — Золото скіфів — Олег Євгенович 2009 — Любов - не те, що здається — Олексій Сергійович Князєв 2009 — Куля-дура - 3 — Василь Іванович 2009 — 2014 — Пасажир з Сан-Франциско — # 2009 — 2010 — Татусеві дочки — Михайло Казимирович Антонов 2010 — Справа Крапівін — Мікульонок 2010 — Дуже російський бойовик Стівен Камерон — (не був завершений) 2010 — Ми з джазу-2 (не був завершений)