Острів Кокос

О́стрів Коко́с або Коко́совий о́стрів () — один з островів Тихого океану, розташований за 500 км від західного узбережжя Коста-Рики. Близько 650 км на південний захід від острова розташовані Галапагоські острови. Площа острова — 23,85 км². Він має приблизно прямокутну форму розмірами 8×3 км. Його периметр близько 21 км. Острів належить Коста-Риці та адміністративно становить департамент № 10, один із 16 департаментів кантону Пунтаренас провінції Пунтаренас. Острів укритий джунглями, морське дно — вулканічними породами, на яких буйно ростуть водорості. Острів дуже популярний серед водолазів-аматорів через велике біорізноманіття у прибережних водах. Територія острова та прибережних вод займає «Національний парк Острів Кокос», що його охороняє флору й фаунуОстров Кокос и круизное путешествие Юнион. З 1997 року парк входить до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКОCocos Island National Park на сайті UNESCO World Heritage Centre. У бухті Вейфер на північному узбережжі острова діє наукова станція Вейфер (). Острів прославили легенди про поховані тут скарби піратів, які так і не знайшли.

Географія

Розташування Острів Кокос належить Коста-Риці та входить до складу провінції Пунтаренас, утворюючи 10-й департамент кантону Пунтаренас (із 16). Острів розташований у Тихому океані, приблизно за 550 км (340 миль) від узбережжя. Загальна площа становить близько 23,85 км². Формою острів нагадує прямокутник зі сторонами близько 3 км у напрямку приблизно з півночі на південь та близько 8 км у напрямку захід-східMontoya, M. 2007. Conozca la Isla del Coco: una guía para su visitación. In Biocursos para amantes de la naturaleza: Conozca el parque nacional Isla del Coco, la isla del tesoro (26 abril al 6 de mayo 2007). (ed. Organization for Tropical Studies). Organization for Tropical Studies. San José, Costa Rica..

Клімат Острів лежить у межах Екваторіальної конвергентної зони, тому більшу частину року постійно спостерігається хмарна погода та дощі, за винятком короткого й відносно сухого сезону з січня по березень. Середня кількість опадів становить близько 6 000 мм на рік і може досягати 1000 мм на місяць у травні та червні. Найвища середньорічна температура — 27,6 °C, середня мінімальна — 23,1 °C. Температура на рівні моря — 25,5 °C, зростаючи на 0,4° кожні 100 метрів висоти. Температура поверхні води становить від 29 °C до 30 °C, а амплітуда припливів — близько 2 мSinergia 69. 2000. Volumen 2. Aspectos meteorológicos y climatológico del ACMIC y su área de influencia. San José, Proyecto GEF/PNUD Conocimiento y uso de la biodiversidad del ACMIC, 184 p..

Геологія

В основі острова лежить літосферна плита Кокос (що отримала назву завдяки цьому острову). Калій-аргоновий метод ізотопного датування показав, що формування острова відбулося близько 1,91—2,44 мільйона  років тому (протягом пізнього пліоцену)Castillo, P., Batiza, R., Vanko, D., Malavassi, E., Barquero, J., and Fernandez, E. 1988. Anomalously young volcanoes on old hot-spot traces. I. Geology and petrology of Cocos Island. Geological Society of America Bulletin 100. У своїй основі острів Кокос складений з базальту, що дозволяє з упевненістю говорити про його вулканічне походження — розжарена лава застигла над поверхнею океану, сформувавши невеликий шматочок твердої поверхні. Поверхня острова гориста. Найвищою точкою є гора Серро-Іґлесіас, що підіймається на 634 або за іншими даними 771 м.

Гори здебільшого розташовані на узбережжі. Центральна частина острова займає рівнинне плато заввишки близько 200—260 м над рівнем моря. Берегова лінія сильно порізана. Зазвичай виділяють дві великі затоки: Чатем — на північно-східному боці острова; Вейфер — на північно-західному. Найбільші річки — Геніо і Піттієр, які впадають в океан біля бухти Вейфер. На острові близько 200 водоспадів, у сезон дощів їх стає значно більшеMalavassi, E. 1982. Visita al Parque Nacional Isla del Coco. Revista Geográfica de América Central (15-16). Ґрунтовий покрив утворився унаслідок руйнування й вивітрювання скельної породи, й складається з суміші глини, піску і дрібних каменів, (т. зв. ентісоль) відрізняється кислою реакцією, легко вимивається тропічними зливами, особливо на гірських схилах, де ерозія не стримується рослинністю.

Флора і фауна

Флора

Рослинність острова дещо бідніша, ніж найближчі ділянки материка, проте багато в чому унікальна, містить чимало ендемічних видів, що послужило однією з причин того, що острів оголосили природоохоронною територією. Зокрема, з 235 видів насінних рослин острова, щонайменше 70 трапляються тільки тут. Серед інших рослин тут 74 види хвощів і папоротеподібнихGomez, L.D. 1975. The Ferns and Fern-Allies of Cocos Island, Costa Rica. American Fern Journal 65 (4): 102—104, 128 видів лишайників і мохівDauphin G. 1999. Bryophytes of Cocos Island, Costa Rica: diversity, biogeography and ecology. Revista de Biología Tropical. 47:309-328., 90 видів вищих грибів і 41 вид пліснявиRojas, C. and Stephenson, S.L. 2008. Myxomycete ecology along an elevation gradient on Cocos Island, Costa Rica. Fungal Diversity 29: 119—129., при тому, що досліджена місцева флора далеко не повністю.

Ліси Рослинність острова представлена трьома типами тропічних лісів: рівнинні тропічні ліси, гірські тропічні ліси та гірські туманні тропічні ліси.

Рівнинні тропічні ліси Рівнинні тропічні ліси підіймаються схилами прибережних гір приблизно до відмітки 50 м. Основними рослинами в прибережному лісі є ерітрина бура (Erythrina fusca), кокосова пальма (Cocos nucifera) і аннона гладка (Annona glabra). Трав'яний покрив складається з папоротей і рослин родин мальвових і бобових.

Гірські тропічні ліси Гірські тропічні ліси підіймаються по схилах прибережних гір до позначки 500 м і складає рослинний покрив внутрішньої, рівнинної області. Найпоширенішими представниками рослинності цього типу є три ендемічних види: вид залізного дерева урікі (Sacoglottis holdridgei), один з видів авокадо (Ocotea insularis), а також цекропія діамантова (Cecropia pittieri). Тут поширені також епіфіти, що обплітають дерева та звисають униз, перетворюючи ліс у вельми важкопрохідний, — це орхідні, папороті, бромелієві (найвідомішим з яких є ананас), пальми, рузвельтія Франкліна (Rooseveltia frankliniana), а також кілька видів мохів. Трав'янистий покрив утворюють в основному папороті різних видів, серед інших Cyathea armata і Danaea media.

Гірські туманні тропічні ліси Гірські туманні тропічні ліси ростуть лише на вершині гори Серро-Іґлесіас. Основними рослинами цього типу лісів є дерева з родини миртовихTrusty, J.L., Kesler, H.C. and Haug-Delgado, G. 2006. Vascular flora of Isla del Coco, Costa Rica. Proceedings of the California Academy of Sciences (Fourth Series) 57(7): 247—355..

Фауна

Острівна фауна

Наземна фауна острова відносно бідна. На острові мешкає понад 400 видів комах, з яких 65 (близько 16 %) є ендеміками цього острова. Особливо численні й різноманітні метелики й мурахи. Крім того, є багато видів павуків (серед них павук Wendilgarda galapagensis, що живе виключно на острові Кокос), мокриць і багатоніжок, деякі з яких отруйніKirkendall, L. and Jordal, B. 2006. The bark and ambrosia beetles (Curculionidae, Scolytinae) of Cocos Island, Costa Rica and the role of mating systems in island zoogeography. Biological Journal of the Linnean Society 89(4): 729—743.

Острів Кокос є домівкою для двох видів ящірок — Sphaerodactylus pacificus і Norops townsendii. Обидва види трапляються тільки тут. Земноводні на острові не зафіксовані.

На острові гніздиться близько 90 видів птахів. На острові й навколишніх надводних скелях розташовані гніздові колонії багатьох морських птахів, зокрема бурої (Sula leucogaster) і червононогої (Sula sula) олуші, великого фрегата (Fregata minor), білого (Gygis alba) і звичайного дурного (Anous stolidus) крячків. 7 видів птахів мешкає в глибині острова, три з них поширені тільки тут: кокосова мухоловка (Nesotriccus ridgwayi), кокосова зозуля (Coccyzus ferrugineus) і кокосовий в'юрок (Pinaroloxias inornata).

На острові проживають 4 види наземних ссавців: олені, свині, кішки і щури та один вид отруйних змій — бура бойга (Boiga irregularis). Всі вони були інтродуковані, тобто навмисно або випадково завезені на острів людьми. Уряд Коста-Рики намагається обмежувати розповсюдження цих тварин, оскільки вони порушують стійкість місцевої екосистеми. Зокрема, з вини щурів гине до 90 % пташиних виводків.

Морська фауна

Морська фауна прибережних вод острова відзначається багатством видів та чисельністю популяцій. Теплі тропічні води, колонії коралів, підводні гори, вулканічні печери — все це дає притулок і прожиток для 600 видів молюсків, 57 видів ракоподібних та понад 300 видів риб, серед яких варто відзначити жовтоперих тунців (Thunnus albacares), мант (Manta birostris), риб-вітрильників (Istiophorus platypterus), бронзових риб-молотів (Sphyrna lewini) і нарешті китових акул (Rhincodon typus), що вважаються найбільшими в своїй родині. Самих коралів нараховується 32 види, з яких найпоширеніший Porites californica. На невеликих глибинах (до 8 м) також поширений Pocillopora robusta, а на більших глибинах, особливо в районі острівця Мануеліта — Tubastrea aurea.

У прибережних водах також водяться горбаті кити (Megaptera novaeangliae), гринди (Globicephala), дельфіни-афаліни (Tursiops truncatus) і каліфорнійські морські леви (Zalophus californianus), білопері (Triaenodon obesus) і сірі (Carcharhinus amblyrhynchos) рифові акули У рифах мешкають восьминоги, мурени, морські черепахи — бісси (Eretmochelys imbricata), зелені (Chelonia mydas) і оливкові (Lepidochelys olivacea) черепахи, риби-папуги.

Історія Історію острова Кокос поділяють на шість різних за важливістю й історичним наповненням періодів, що частково перекриваються: Рання історія. Відкриття острова європейцями (близько 1526—1542 років). Піратський період. 17—18 століття. Протягом цього періоду острів слугував базою для піратів, де вони запасалися рибою, прісною водою й деревиною для лагодження суден. Також, згідно з легендою, у цей час острів стає знаменитим «піратським сейфом». Китобійний промисел. Кінець 18 — початок 19 століття. Найменш досліджений період історії острова. За цих часів острів став базою для китобоїв та використовувався для поповнення запасів прісної води, дров і корабельної деревини. Час наукового опису і дослідження. 1791—1932 роки. Починається з відвідування острова натуралістом Алессандро Маласпіною і закінчується подорожжю Аллана Хенкока на моторній яхті «Венеро III». У цей час відбулося інтенсивне картографування острова і його геологічне дослідження, як і дослідження острівної флори і фауни. Колоніальний період. 1879—1912 роки. Протягом цього періоду здійснено спроби перетворити острів на в'язницю, а потім — заснувати на нім сільськогосподарську колонію. Обидві спроби провалилися через слабкий зв'язок із материком і труднощі, пов'язані з виживанням людини в тропічних вологих лісах. Ера пошуків скарбів і туризму. Перша чверть 19 століття-сучасність. На острові шукали скарби близько 300 великих і малих експедицій. Жодна з них (принаймні, офіційно) не оголосила про успіх. Остання експедиція під керівництвом Джона Ходжеса і Леонела Пачеко відвідала острів Кокос 1992 року та, як і багато інших, залишила його з порожніми руками.

Відкриття