Дід Моро́з — казковий персонаж святкування Нового року спочатку в Російській імперії (другорядний) та СРСР (головний), згодом у пострадянських країнах, який вручає дітям подарунки особисто або кладе під новорічну ялинку.
Прообразами є Мороз — персонаж слов'янського казкового фольклору та календарних обрядівМороз / Л. Н. Виноградова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М.: Межд. отношения, 2004. — Т. 3: К (Круг) — П (Перепёлка). — С. 302—303. — ISBN 5-7133-1207-0., і західноєвропейські різдвяні персонажі (Санта-Клаус та ін.)Мороз / В. В. Иванов, В. H. Топоров // Мифы народов мира : Энцикл. в 2 т. / гл. ред. С. А. Токарев. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1988. — Т. 2 : К—Я. — С. 176., засновані на образі святого Миколая Чудотворця. Відомий (як Мороз Іванович) з 1840 року, але створення канонічного образу Діда Мороза як обов'язкового персонажа новорічного, а не різдвяного свята відбулося в радянський період і відноситься до кінця 1930-х років, коли після кількох років заборони знову була дозволена святкова ялинкаАдоньева С. Б. История современной новогодней традиции // Мифология и повседневность : сборник. — СПб.: ИРЛИ РАН, 1999. — Вып. 2. — С. 372..
Новорічний персонаж
У 1840 р. були опубліковані «Дитячі казки дідуся Іринея» В. Ф. Одоєвського, в одній з яких («Мороз Іванович») уперше виведено образ фольклорного Мороза як доброго дарувальника.
Дід Мороз, як новорічний персонаж, почав викристалізовуватися в Росії на початку XX століття. Він уперше з'явився на Різдво в 1910 р., проте не набув широкого поширення.
Коли в середині 1920-х у СРСР почалася антирелігійна кампанія, ялинку й Діда Мороза заборонили. Повернувся Дід Мороз у радянський побут у 1937 р. за партійною директивою.
З 1930-х років — обов'язковий учасник театралізованих вистав, що тривають напередодні й під час зимових канікул у дитячих садках, школах, палацах культури, на міських майданах тощо (на кремлівській ялинці вперше з'явився 1937 року). За типовим сценарієм він з'являється не відразу, а після кількаразового запрошення, яке скандують усі присутні. До його приходу діти подарунків не отримуютьЕлена Душечкина. Дед Мороз и Снегурочка // Отечественные записки. — М.: 2003. — № 1..
Традиційні гостинці від Діда Мороза складаються з набору солодощів. Водночас спеціалізовані фірми (за радянської доби — бюро добрих послуг) надають послугу відвідування Дідом Морозом сімей та установ із заздалегідь замовленими подарунками.
Діда Мороза зображають у довгій до п'ят синій або червоній шубі, підперезаній поясом, з довгою білою бородою, в хутряній шапці й валянках. З'являється у супроводі своєї онуки Снігуроньки й іноді з хлопчиком, уособленням нового року. Жоден з його зарубіжних аналогів не має подібних супутників.
Пересувається на тройці коней чи лижах або ходить пішки з мішком подарунків і палицею в руці.
Місце проживання — Північний полюс, Крайня Північ або Лапландія. А за казкою В. Ф. Одоєвського «Мороз Іванович» Мороз Червоний Ніс навесні оселяється в криниці, де «і влітку… холодно буває».
1999 року в Росії офіційною резиденцією Діда Мороза визнано Великий Устюг, а днем народження 18 листопада, коли в тому краї розпочинаються морози. 2003 року на території національного парку «Біловезька пуща» з'явилась резиденція білоруського Дзеда Мароза. 2010 року маєток відвідало 327 тисяч туристів. Одна з українських туристичних фірм, захопившись успіхом сусідів, також зробила спробу реалізувати подібний проєкт у Рівненській області.
Формування образу Докладніше: Мороз (міфічний персонаж), Святий Миколай
Дід Мороз зазнав змін до того як став відомим новорічним персонажем. Як новорічний дарувальник він поступово викристалізовується з середини XIX — початку XX ст. у міському середовищі під впливом західноєвропейських різдвяних звичаїв. У ході впровадження соціалістичної обрядовості, яка за своєю сутністю була антирелігійною, антикапіталістичною й антизахідною, у СРСР 30-х років вели жорстку боротьбу з різдвяним персонажем — Святим Миколаєм, що дало змогу Дідові Морозу зайняти його місце.
Дід Мороз має багато рис, запозичених у язичницьких персонажів та Святого Миколая.
{| class="wikitable" |- ! Характеристика Діда Мороза !! Запозичення !! Зображення |- | || Ім'я Дід Мороз було запозичено у давніх міфічних персонажів. Мороз трапляється у східнослов'янській нижчій міфології у вигляді дідугана із сивою бородою, що викликав люті морози та занапащав урожай. А діди-духи — померлі пращури, що також у міфічному світі стояли на одному щаблі з морозом.Мифы народов мира: В 2 т. / Гл. ред. С. А. Токарев. — 2-е изд. — Москва: Сов. энцикл., 1987. — Т. 2. — С. 176.
Радянський Дід Мороз не має прямого походження від стародавніх язичницьких персонажів. Хоча вже на початку XX ст. утверджується думка про «споконвічність» цього образу:
«Дідусь-мороз … раптово з'являється в залі й так само, як сто чи двісті років тому, а може бути, й тисячу років тому, разом з дітьми здійснює танець навколо ялинки, співаючи хором старовинну пісню, після чого з мішка його починають сипатися дітям подарунки»С. И. Р. Рождество в Англии // Русская речь. — 1909. — № 354. — 25 дек. С. 3.
| | ||Реальним прообразом радянського Діда Мороза є європейські різдвяні дарувальники, прототипом яких, як би вони не називалися, є один з найшанованіших святих християнської церкви — Миколай Чудотворець, архієпископ Мирлікийський, чудотворець.
До Х ст. Миколай Чудотворець був шанований здебільшого на Сході Європи. Однак згодом ім'я святого стає широко відомим і на заході Європи, а 1087 року представники Риму вивезли мощі святого з Мир Лікийських, де вони покоїлися з IV ст., і перенесли їх до італійського міста Барі, де вони перебувають нині. Цю подію відзначають 9 травня за григоріанським календарем і 22 — за юліанським. День же пам'яті Святого Миколая відзначають 6 грудня за григоріанським календарем і 19 грудня — за юліанським. Саме день Святого Миколая став широко шанованим святом у всій Європі. Звичай же дарувати подарунки цього дня вперше виник у Голландії приблизно в XIV ст. У той час день святого Миколая з надзвичайною пишнотою відзначали в невеликому містечку Маастрихт. Святитель приїжджав туди на кораблі з «теплих країн» і в'їжджав у місто на коні. У пам'ять про незвичайне милосердя святого й на спогад того, як він не допустив блудного падіння трьох дочок бідного жителя Мир, таємно підкидаючи у вікно мішечки з золотом, з'явився звичай таємно робити дітям подарунки.
На чарівника, що приносить подарунки дітям, святий Миколай перетворився в першій половині XVI ст. завдяки Мартіну Лютеру. На честь архієпископа Мірлікійського Лютер назвав доброго дідуся, одягненого в червоний кафтан, Санта-Ніколаусом.
Далі через потестантів, з Голландії ця традиція швидко розповсюдилася у сусідніх країнах. Остаточно ж традиція дарування дітям подарунки саме на Різдво затвердилася в Європі тільки в XIX ст., та й то не скрізь. Наприклад, у сучасній Німеччині обов'язково прагнуть зробити подарунки дітям 6 грудня, на Nikholaus. Щоправда, діти не відмовляються від подарунків від американського Санта-Клауса, що став популярним в Європі після Другої світової війни, або німецького Weihnachtsmann.
Дарування подарунків на День святого Миколая, за словами О. Воропая, було поширене і в ГаличиніВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. — Мюнхен: Українське видавництво, 1958. — Т. І. — С. 38..
| || Американський Святий Миколай — Санта-Клаус деякою мірою також доклався до формування культу Діда Мороза, оскільки у боротьбі з першим у Росії (СРСР) викристалізовувався образ другого.
Санта-Клаус має німецьке й голландське походження. У XVII ст. голландські іммігранти, що оселились у Новому Амстердамі (Нью-Йорку), завезли традицію шанування Святого Миколая (Sinter Klaas) до Америки. 1773 року в пресі вперше з'явилася назва Santa Claus. У книзі Вашингтона Ірвінга «Історія Нью-Йорка», виданій 1809 року, йшлося, що англійці, які жили тоді в Нью-Йорку (Нью-Амстердамі), перейменували голландського Sinter Klaas на Santa Claus. Письменник висміював голландські традиції. Англійці, що взагалі замінили в Нью-Амстердамі голландців, старанно знищували сліди своїх попередників. Місто перейменували на Нью-Йорк, переінакшили Сінтер-Клааса на Санта-Клауса й намагалися боротися з голландським заступником.
Сучасного Санту придумав 1823 року Климент Кларк Мур. Власне Мур у поемі «Різдвяний гість» (), більше відомій як «Ніч проти Різдва» (), першим зобразив Санта-Клауса як життєрадісного немолодого ельфа.
| || Дід Мороза зображають у довгій до п'ят синій або червоній шубі, підперезаній поясом, з довгою білою бородою, з палицею в руках, у хутряній шапці й валянках. Тут проглядаються запозичені речі Святителя Миколая, який, зокрема в Голландії, має червоне облачення католицького єпископа й єпископську палицю.
Водночас творці Діда Мороза намагалися зобразити його якнайменше схожим на Санта-Клауса, який своєю чергою віддалився від образу Святого Миколая. 1860 року карикатурист Томас Наст уперше намалював Санта-Клауса товстим, старим, бородатим, в окулярах, в блазенському червоному ковпаку і з люлькою в роті. Нинішній зовнішній вигляд Санта-Клауса належить пензлю Х. Сандблома — американського художника, що намалював 1931 року серію малюнків для реклами «Кока-коли». Взагалі подальша історія Санти мала яскраво виражений комерційний характер, а його образ все далі віддалявся від прототипу.
| || За радянських часів стародавній язичницький культ предківВоропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. — Мюнхен: Українське видавництво, 1958. — Т. І. — С. 69-72. та захисну магію, а саме святочний обряд слов'ян зазивання мороза та інших природних стихій на різдвяну трапезу, адаптували до атеїстичних реалій і поклали в основу запрошення Діда Мороза.
| || Дітям розповідають, що Дід Мороз розносить подарунки в мішку й кладе їх під ялинку, щоправда, не пояснюючи, як він входить до квартири. Це запозичення із західної традиції залишати різдвяні гостинці під ялинкою або у шкарпетках над каміном. На Галичині Святий Миколай клав дарунки дітям під подушку, чарівним чином проникаючи через вікно (кватирку).
Історія про те, як Святий Миколай підкидав мішечки з золотом у вікно, видозмінилася в Європі. Вважалося, що Святий Миколай заносить дарунки через димар. Тому діти ставили на ніч свої черевички або вішали панчохи коло камінів, звідки в них і потрапляли подарунки.
Поширенню цього вірування сприяв вірш Климента Кларка Мура «Різдвяний гість»:
Ось я чую, на горі дзвоники сміються, То копитця дзвінким сріблом об дахівку б'ються. Крізь димар до нас у хату, В шапці хутряній кошлатій, З сніговою бородою, З подарунком за спиною. Враз з'явився Санта-Клаус, попелом повитий, Хутряний його костюм сажею покритий.
| || Творці Діда Мороза посадили його на традиційну російську трійку коней, запозичивши цю ідею у поета Климента Кларка Мура, який придумав запрягти в сани Санта-Клауса вісім північних оленів. ||
| || У Санта-Клауса є помічники ельфи.
У Голландії Сінтаклаас їздить у супроводі темношкірого помічника — Чорного Піта ().
Для Діда Мороза також вигадали супутників, передусім його онучку Снігуроньку. Іноді він з'являється з хлопчиком, уособленням нового року. Дехто вважає, що це спотворений образ немовляти Ісуса.
У радянських мультфільмах Дідові Морозу часто допомагають лісові звірята та сніговик.
Поява
На початку XIX ст. в українських селах дітей лякали крижаним велетнем у сніговій шубі. Неслухняних він нібито саджав до свого лантуха та ніс вовкам. Тому в ніч проти Різдва, коли, за переказами, з лісу мав з'явитися старий, малі сиділи нишком-тишком.