Гірнича промисловість Румунії

Гірнича промисловість Румунії — одна з розвинених у Європі.

Загальна характеристика

У структурі добувної промисловості основне місце займає видобуток нафти і вугілля, руд чорних і кольорових металів, сировини для хімічної промисловості, а також будматеріалів. Румунія експортує продукти нафтопереробної та нафтохімічної промисловості, марганець, алюміній, сіль, барит, крейду, слюду, мінеральні добрива, цемент; імпортує нафту, кам'яне вугілля, залізняк, кокс, кольорові метали, азбест. Розв'язання питань у галузі геології і гірничої справи покладено на Міністерство гірничої справи, нафти і геології. Частка гірничої промисловості у ВВП становить 2,4 % (на 1998–1999 рр.). У ній зайнято 169 000 осіб.

Окремі галузі

Нафтогазова промисловість

Див. також Нафтовидобування і нафтопереробка у Румунії

Головний район видобутку нафти — у передгір'ях Карпат. Промисловий видобуток нафти у Румунії почався у 1857. У 1938–40 рр. було досягнуто глибин 3000–3500 м. Сьогодні родовища експлуатуються із застосуванням методів підвищення віддачі пластів (нагнітання води і газу, підземне горіння, нагнітання пари, полімерних, лужних і міцелярних розчинів та ін.). Щорічно проводиться буріння близько 2,5 тис. км свердловин (глибиною понад 4 тис. м) на нафту і газ. Найбільші нафтопереробні заводи Румунії знаходяться в містах Плоєшті, Георге Георгіу-Деж, Дарменешті, Брашов і Римнікул-Серат.

Природний газ Добувається на Трансильванському плато і у Прикарпатті. У 1996 добувалося 680 млрд куб. фут. у порівнянні з 1340 млрд куб. фут. у 1986. Видобуток та споживання природного газу у Румунії у 1999 відповідно склали: 21,04 та 17,5 млрд м³. Прогноз споживання газу в Румунії на 2005 г. — 43,5 млрд м³. Румунія володіє значними запасами вуглеводнів, тому уряд країни розглядає нафтогазовий сектор як основний двигун економіки. Основний виробник, імпортер і дистриб'ютор природного газу у Румунії — компанія Romgas. Планується її розподіл на дрібніші компанії з подальшою їх приватизацією. Здійснюється модернізація газової інфраструктури, будівництво заводу зрідження газу у Констанці, збільшення до 2005 р. об'ємів газосховищ з 1,4 до 3,5 млрд м³. Румунія імпортує газ із Росії (26 % необхідного країні газу у 2000), Німеччини. Контракти з Росією на поставку газу Румунія уклала до 2012 р. Крім того, Румунія уклала із Росією довгостроковий контракт на транзит до 36,7 млрд м³ газу щорічно.

У 2003 р. Румунія починає приватизацію державної нафтової компанії SNP Petrom. Ця компанія є найбільшою у Східній Європі (майно компанії — 2 млрд дол.). Приватизації підлягають два нафтопереробних заводи, декілька нафтових родовищ і близько 600 бензозаправних станцій. Для участі в приватизації запрошені Royal Dutch Shell, TotalFinaElf, австрійська OMV, угорська MOL і російський Лукойл [Gulf News Online].

Вугільна промисловість

Промисловий видобуток вугілля в Румунії почався наприкінці XIX ст. У 1995 видобуток становив 43,92 млн т. Наприкінці XX ст. кам'яне вугілля добувають у басейні Петрошани (96 % становить коксівне вугілля) і в Аніні; лігніт і буре вугілля — на родовищах Передкарпатського прогину й у басейні Олтенія. Розробка родовищ кам'яного вугілля ведеться підземним способом, лігніту і бурого — підземним і відкритим. На кар'єрах отримують понад 30 % загальної продукції. Кам'яно-вугільні пласти мають велику кількість тектонічних порушень і високий газовміст; потужність пластів 0,6—30 м (середня 2,8 м); кути падіння 0—70о; середня глибина розробки близько 500 м з тенденцією підвищення до 800—1000 м. Розкриття родовищ лігніту і бурого вугілля ведеться штольнями, похилими і вертикальними стовбурами. Розробляють пласти на повну потужність (довжина лав 80—100 м), а також із розділенням на шари. Переважає розробка довгими комплексно-механізованими лавами; управління гірничим тиском — повним обваленням покрівлі. Відкриті розробки бурого вугілля ведуться г.ч. на родовищах Ровінарі і Мотру у басейні Олтенія. Коефіцієнт розкриву 2,2—9,0 м3/т. Виймання породи й вугілля ведеться роторними екскаваторами; висота уступів 15—20 м. Транспорт гірничої маси конвеєрний. Для відсипання розкривних порід у відвали використовують відвалоутворювачі.

Наприкінці XX ст. видобуток кам'яного вугілля становив 4,3 млн т (1999). Працювало 13 шахт. У той же час видобуток бурого вугілля склав 24,5 млн т. Оціночно працювало 50 шахт та 19 розрізів. Видобуток кам'яного вугілля, лігніту і бурого вугілля в Румунії у 2001 становив 33,3 млн т, запаси близько 1457 млн т. Дані про видобуток руд та виплавку металопродуктів подано у табл. 1.

Таблиця 1 Видобуток руди та виплавка металів у Румунії в 1999 р.

Мінеральна сировина та металопродукціяВидобуток, тис. т Залізна руда 170 Сира сталь 4319 Феромарганець 71 Ферохром 1 Алюміній 174 Свинець/видобуток 16 Свинець/виплавка 18 Цинк/видобуток 25 Цинк/виплавка 25 Мідь/видобуток 20 Мідь/рафінована 32 Золото, кг 500 Срібло, кг 18

Видобуток залізняка Основний район розробки родовищ залізних руд — масив Пояна-Руске. Найважливіші родовища — Телюк і Гелар. Руди збагачують шляхом випалення і магнітної сепарації. Концентрат містить 50 % Fe і 7 % SiO2. У 2001 Румунія імпортувала близько 3,1 млн т (із них Sidex — 3 млн т) залізної руди і виробила 4,93 млн т сирої сталі.

Видобуток марганцевих руд Здійснюється у зоні Якобені — Ватра-Дорней (середній склад руд: 20 % Mn, 10 % Fe і 28 % SiO2) та в Резоаре-Лепуш (20 % Fe, 18 % Mn і 20 % SiO2). Румунія повністю забезпечує свої потреби у марганці.

Видобуток руд кольорових металів Розробка родовищ бокситів ведеться у горах Педуря-Краюлуй і прилеглих зонах (родовища Ремеці, Лунка-Спріє, Рошія, Гугу-Зече-Хотаре і ін.), та на родовищах Охаба-Понор (м. Себеш). Руду добувають відкритим способом, переробляють на глиноземному заводі у м. Орадя. Боксити також імпортують. Потужності власного алюмінієвого заводу Alro в Слатині (Slatina) 175 тис. т/рік первинного алюмінію. Після його часткової приватизації планується збільшити продуктивність у 2003 р. до 190 тис. т/рік.

Бісмут добувають з комплексних молібден-бісмутових руд у м. Петру-Гроза і з свинцево-цинкових концентратів на металургійному заводі Копша-Міке.

Золото Основні райони видобутку руд золота розташовані у горах Апусені — Брад, Рошія-Монтане, Бая-де-Ар'єш, Златна, Секеримб і в Бая-Маре — Сесар і Шуйор. Із цих же руд вилучають срібло. Крім того, золото і срібло отримують із комплексних руд.

Золотовидобувна підгалузь Румунії розвивається. На початку XXI ст. компанія Gabriel Resources будує нове підприємство з видобутку Au і Ag Rosia Montana. Проєктна продуктивність підприємства по руді 10 млн т/рік із вилученням 12 780 кг Au і 63,45 т Ag протягом 9 планових років експлуатації. Виконуються також інші нові золотодобувні проєкти, зокрема Baita-Cracuniesti, Certej, в яких задіяні компанії European Goldfields Ltd, SNC Lavalin Engineers and Constructors Inc., інші компанії і організації та уряд Румунії.

Видобуток мідних руд ведеться в місцевостях Белан, Алтин-Тепе (Добруджа), Молдова-Ноуе, Дєва, Брад, Рошія-Поєні, Бая-де-Араме. Мідний концентрат одержують також при обробці комплексних руд родовищ Лешу-Урсулуй, Бая-Борша, Кавнік, Ністру-Бая-Спріє і ін. Мідь також імпортують.

Свинцево-цинкові руди Добувають у Лешу-Урсулуй (Сучава), Бая-Борша, Кавнік, Ілба, Хержа, Ністру (Бая-Маре), Бая-де-Ар'єш, Златна, Мунчелу-Мік, Секеримб, Рускіца і Сомова (Добруджа). На металургійних заводах при обробці концентратів отримують низку вторинних продуктів, зокрема стибій, кадмій, селен, бісмут і інш.

У 2001 р. виробництво свинцю в концентратах оцінюється у 19 тис. т, рафінованого свинцю 29 тис.т, споживання близько 20 тис. т. Видобуток цинку склав 28 тис. т металу у концентратах і рафіноване виробництво оцінюється в 52 тис. т, споживання — до 22 тис. т.

Гірничохімічна промисловість З кінця XIX ст. у Румунії виробляють соду на базі вітчизняної сировини (сіль, вапняк), запаси яких виявлені в Підкарпатті і Трансильванії. Розробляють родовища самородної сірки в горах Келіман. Руду збагачують флотацією із подальшим випаленням концентрату. Калійні солі добувають на родовищі Тазлеу-Маре. Збагачення руд комбіноване із попутним вилученням хлоридів магнію, натрію. Кам'яну сіль добувають для технічних і харчових цілей. Видобуток здійснюється підземним та свердловинним способом (близько 60 % продукції). Ведеться розробка покладів бариту. У горах Апусені і у Східних Карпатах добувається флюорит.

Нерудна мінеральна сировина У Румунії розробляють родовища графіту, кварцу і кварцових пісків, слюди, тальку, бентоніту, вогнетривких глин, діатоміту, каоліну, крейди. Крім того, у Румунії добувають гіпс, вапняки, мармур — білий, рожевий і жовтий (Рускіца, Алун, Гушецел), червоний, чорний, біло-жовтий і багатобарвний (Моняса, Кепріоара, Гура-Веій, Вашкеу), а також травертин (Борсек і Джоаджу). Видобуток нерудних матеріалів у Румунії у 1999 р. (тис. т): бентоніт — 30, діатоміт — 30, графіт — 3, каолін — 30, важкий шпат — 10, кам'яна сіль — 2550.

Гірничомашинобудівна промисловість Румунія наприкінці XX ст. випускала близько 140–150 типів гірничого обладнання: прохідницькі комплекси, вугільні комбайни, прохідницькі комбайни, бурові установки, підіймальні машини, роторні екскаватори, збагачувальне обладнання (млини, флотаційні машини, фільтри і інш.), рудникові локомотиви, вентилятори, автосамоскиди, екскаватори, платформи морського буріння, бурові долота, обсадні труби, превентори і фонтанну арматуру на тиск до 100 МПа, агрегати для цементування із робочим тиском до 150 МПа, насосні агрегати, пересувні аварійні установки для свердловин, компресори і т. д.

Наукові установи, підготовка кадрів, періодика У Румунії діє Геологічний інститут (з 1906), мережа дослідницьких та проєктних інститутів (з кінця 1940-х рр.), у тому числі інститути з вугільної, нафтової, рудовидобувної проблематики, збагачення корисних копалин та безпеки робіт у гірничій галузі. Кадри для гірничої галузі готують в університетах (Ясси, Бухарест), Гірничому інституті (Петрошані), Інституті нафти і газу (Плоєшті). Виші країни готують геологів, геофізиків, гірничих інженерів та інженерів-нафтовиків. Періодика у гірничій галузі представлена серіями видань Інституту геології і геофізики (з 1906), виданнями Академії наук Peveys (геологія, геофізика), журналами університетів, технічних вишів, науково-дослідницьких та проєктних інститутів.

Див. також Корисні копалини Румунії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Румунії, Географія Румунії, Геологія Румунії, Гідрогеологія Румунії, Економіка Румунії.

Джерела

Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.

Гірнича промисловість Румунії

Źródło i licencja