Саудівська Аравія — одна з найбільших нафтодобувних країн світу.
Загальна характеристика Уряд заохочує розвиток приватного сектора і змішаних компаній з участю інозем. капіталу. Основні галузі промисловості: нафтова і нафтопереробна, цементна, конструкційних м-лів. Нафт. пром-сть забезпечує понад 80 % надходжень в держ. бюджет і понад 95 % вартості експорту.
Саудівська економіка є найбільшою в арабському світі. Саудівська Аравія вважається "енергетичною наддержавою". Вона має третю найвищу загальну оціночну вартість природних ресурсів, що оцінюється в 2016 році в 34,4 трлн дол США.
Транспорт: залізничний, автомобільний, трубопровідний, морський. У 1997 протяжність шосейних доріг становила 43 200 км, а місцевих — 96 000 км. У 1986 було завершене будівництво 24-км шосе, прокладеного по греблі, що з'єднала Саудівську Аравію і Бахрейн. Гол. морські порти: Джидда, Даммам, Ель-Джубайль, Янбу і Король-Фахд. У середині 1990-х років в країні діяли три міжнародних і 22 регіональних та місцевих аеропорти. Мережі комунікацій в Саудівській Аравії вважаються найпередовішими у всьому регіоні.
Початок видобутку нафти повністю змінив економіку країни і забезпечив її швидке зростання. Поштовхом для швидкого розвитку країни послужило створення мережі доріг, портів і комунікацій, а також демографічні зміни, зумовлені розвитком медичного обслуговування і освіти.
Історія
Основу економіки Саудівської Аравії складає вільне приватне підприємництво. У 1992 її валовий внутрішній продукт (ВВП) був еквівалентний 112,98 млрд дол., або 6042 дол. на душу населення. У 1997 ВВП становив 146,25 млрд дол., або 7792 дол. на душу населення. Частка галузей економіки, не пов'язаних із видобутком і переробкою нафти, у ВВП збільшилася з 46 % в 1970 до 67 % у 1992 (у 1996 вона скоротилася до 65 %). На початку ХХ ст., до того, як були відкриті і почали розроблятися родовища нафти, Саудівська Аравія була однією з найбільш бідних і найменш розвинених країн світу. Основу економіки становили кочове скотарство, в меншій мірі прибережне рибальство і слабо розвинене землеробство в оазах.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 135 млрд. Темп зростання ВВП — 2,3 %. ВВП на душу населення — $6516. Прямі закордонні інвестиції — $ 4,8 млрд. Імпорт (промислове обладнання, транспортні засоби, озброєння, продовольство, будівельні матеріали, наукове обладнання, продукція хімічної промисловості, тканини і одяг) — $ 46,7 млрд (г.ч. США — 21,0 %; Велика Британія — 8,5 %; Японія — 8,5 %; Німеччина — 6,3 %; Франція — 5,2 %). Експорт (г.ч. нафта) — $ 46,3 млрд (г.ч. Японія — 17,0 %; США — 14,8 %; Південна Корея — 11,0 %; Сінгапур — 8,0 %; Індія — 3,8 %).
Промисловість
У минулому промисловість Саудівської Аравії була розвинена слабко, особливо галузі, не пов'язані із видобутком і переробкою нафти. У 1962 була створена урядова Генеральна організація нафти і мінеральних ресурсів (ПЕТРОМІН), в задачу якої входить розвиток нафтової і гірничодобувної промисловості, створення нових нафтових, гірничодобувних і металургійних підприємств. У 1975 було утворене Міністерство промисловості і енергетики, до якого перейшла відповідальність за підприємства ПЕТРОМІНа. Найбільшими проектами ПЕТРОМІНа став сталеливарний завод в Джидді, побудований в 1968, і нафтопереробні заводи в Джідді і Ер-Ріяді, побудовані відповідно наприкінці 1960-х і початку 1970-х років. ПЕТРОМІН також надав 51 % коштів для будівництва заводу азотних добрив в Даммамі, завершеного в 1970.
У 1976 була створена урядова Корпорація важкої промисловості Саудівської Аравії (САБІК) — холдингова компанія з початковим капіталом 2,66 млрд дол. До 1994 САБІК належало 15 великих підприємств в Джубаїлі, Янбу і Джидді, які виробляли хімікати, пластмаси, промисловий газ, сталь і інші метали. У Саудівській Аравії добре розвинені харчова і скляна галузі промисловості, ремісниче виробництво і промисловість будівельних матеріалів, зокрема цементна. У 1996 обсяг промислового виробництва склав бл. 55 % ВВП.
Саудівська Аравія є найбільшим у світі виробником опрісненої води. У середині 1990-х років 33 опріснювальних заводи країни щодня опрісняли 2,2 млрд л морської води, задовольняючи таким чином на 70 % потреби населення в питній воді.
Сільське господарство Частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті країни зросла з 1,3 % в 1970 до більше за 6,4 % в 1993. За цей період виробництво основних продуктів споживання збільшилося з 1,79 млн т до 7 млн т. Саудівська Аравія повністю позбавлена постійних водотоків. Землі, придатні для обробки, займають менше 2 % її території. Але сільське господарство Саудівської Аравії, що використовує сучасні технології і техніку, являє собою галузь, що динамічно розвивається. Площа оброблених земель зросла з 161,8 тис. га в 1976 до 3 млн га в 1993, і Саудівська Аравія перетворилася з країни, що імпортувала велику частину продовольства, в експортера харчових продуктів. У 1992 продукція сільського господарства склала в грошовому вираженні 5,06 млрд дол., при цьому експорт пшениці, фініків, молочних продуктів, яєць, риби, птиці, овочів і квітів приніс прибуток в 533 млн дол. Частка сільськогосподарського сектора в ВВП з 1985 по 1995 збільшувалася по 6,0 % на рік. У країні вирощуються також ячмінь, кукурудза, просо, кава, люцерна і рис. Важливою галуззю є тваринництво, представлене розведенням верблюдів, овець, кіз, ослів і коней.
Енергетика Виробництво електроенергії в Саудівській Аравії у 1992 становило МВт. Електрифіковані бл. 6000 міст і сільських населених пунктів по всій території країни. У 1998 виробництво електроенергії збільшилося до 19 753 МВт, при цьому протягом наступних двох десятиріч очікується щорічний приріст потреб в електроенергії на 4,5 %. Для їх задоволення планують збільшити виробництво електроенергії до приблизно 59 000 МВт. Виробництво електроенергії у 2015 році становило 318 млрд кВт.
Див. також Геологія Саудівської Аравії Гідрогеологія Саудівської Аравії Корисні копалини Саудівської Аравії Історія освоєння мінеральних ресурсів Саудівської Аравії Гірнича промисловість Саудівської Аравії Примітки
Джерела Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X