Західноєвропейський Екзархат Російської православної церкви () — скасований у 1990 році зарубіжний екзархат Московського патріархату; був заснований 7 вересня 1945 року постановою Священного Синоду РПЦ про «возз'єднання керованих»Виписка з журналу № 23 засідання Священного Синоду від 7 вересня 1945. // ЖМП. 1945, № 9, стор 13. митрополитом Євлогієм (Георгієвським) парафій з Московським Патріархатом і їх збереження як Екзархату РПЦ.

Історія До 1921 року російські православні приходи в Західній Європі перебували у керуванні митрополитів Санкт-Петербурзьких (Петроградських), зносини з якими були ускладнені революційними подіями і громадянською війною в Росії, а також загальним розладом церковного управління на початку 1920-х. Згідно з постановою Патріарха Московського і всієї Росії Тихона, Священного Синоду і Вищої Церковної Ради від 8 квітня 1921 року, такі парафії переходили під тимчасове управління архієпископа Євлогія (Георгієвського), колишнього Житомирського і Волинського, — «аж до відновлення правильних і безперешкодних зносин з Петроградом» (ще раніше, 15 жовтня 1920 року він був призначений на цю посаду указом Південно-Російського Вищого Церковного Управління, що знаходився в місті Сімферополі, на території контролировашейся Збройними силами Півдня Росії). Таким чином засновувалась структура, зазвичай іменувалася як «Західно-Європейська єпархія», хоча керуючий архієрей не мав статусу єпархіального, а парафії, в строгому сенсі, були Патріаршими ставропігіями у його тимчасовому управлінні.

В подальшому, митрополит Євлогій примикав до Архієрейського Синоду Руської Православної Церкви закордоном (РПЦЗ) на чолі з митрополитом Антонієм (Храповицьким), але в 1926 році між двома ієрархами виявилися принципові розбіжності. 8 вересня 1927 року рішенням Архієрейського Синоду РПЦЗ була заснована Західноєвропейська єпархія РПЦЗ; 9 вересня її керівником був призначений колишній вікарій митрополита Євлогія архієпископ Серафим (Лук'янов) з місцеперебуванням кафедри в Парижі.

5 квітня 1922 року Вселенський Патріарх Мелетій IV призначив митрополита Селевкійського Германа (Стринопулоса) своїм Екзархом Західної та Центральної Європи з титулом «Фиатирский»; всім православним установам, що знаходяться в Західній Європі поза межами помісних Церков, було запропоновано увійти в його юрисдикцію.

9 травня 1928 року повноваження митрополита Євлогія (Георгієвського) були підтверджені Заступником Патріаршого Місцеблюстителя, митрополитом Сергієм (Страгородским). 10 червня 1930 року митрополит Євлогій, з політичних мотивів, був заборонений у священнослужінні постановою Синоду митрополита Сергія і в лютому 1931 року з майже усім кліром і паствов перейшов до юрисдикції Константинопольської Патріархії (див. статтю Західноєвропейського екзархату російських парафій). Як згадував митрополит Антоній (Блум): «Патріаршої Церкви тоді залишилися вірними людина 40-50 в Парижі і людина 10-15 в Ніцці, маленький прихід в Берліні, малесенький прихід в Бельгії — це все, що було. Всі інші пішли під Константинополь»Про Трьохсвятительському Подвір'я В Парижі // Російське зарубіжжя: музика і православ'я: Міжнародна наукова конференція, Москва, 17-19 вересня 2008 р. / упоряд. С. Р. Звєрєвої; навч. ред. Ц. Р. Звєрєвої, М. А. Васильєвої.. Тимчасове управління нечисленними патріаршими парафіями в Західній Європі в кінці грудня 1930 року було доручено митрополиту Елевферию (Богоявленського).

У березні 1931 року єпископ Веніамін (Федченков), колишній Севастопольський, організував в Парижі патріарше подвір'я із храмом святителів Василя Великого, Григорія Богослова і Іоанна Златоуста (Трьохсвятительське подвір'я), яке стало центром нечисленних російських парафій під юрисдикцією Московського Патріархату. Єпископ Веніамін, до свого від'їзду в США в 1933 році мав статус вікарія митрополита Елевферия.

7 вересня 1945 року рішенням Священного Синоду РПЦ був заснований Західноєвропейський екзархат Московського Патріархату на чолі з митрополитом Євлогієм, тоді вже тяжко хворим. По смерті останнього 8 серпня 1946 року рішенням СинодуЖурнал Священного Синоду Руської Православної Церкви від 9-го серпня 1946 р. // ЖМП. 1946, № 9, стор 7. та указом Московського Патріарха Алексія I Екзархом Західної Європи був призначений митрополит Серафим (Лук'янов), колишній «карловчанин». Однак на території Франції практично весь клір і паства митрополита Євлогія побажали залишитися у віданні Константинопольського патріархату.

З 1947 по 1989 гол у Парижі видавався щоквартальний журнал «Вісник Російської Західноєвропейського Патріаршого Екзарха» («Messager de l Exarchat du Patriarche Russe en Europe Occidentale»).

Весь повоєнний час аж до початку 1990-х років становище громад Російської православної церкви в Західній Європі було важким: Священник Августин Робертс писав Патріарху Алексію I в 1956 році: «У більшості країн Західної Європи приналежність до Московської юрисдикції є справою важкою. Ми здаємося політично підозрілими нашим братам православним і неправославним, а багато осіб, які цікавляться Православ'ям як таким, не хочуть мати нічого спільного з „Радянською“ Церквою, тобто „Більшовицькою“. Наша душпастирська і місіонерська робота страждає від того, що ми належимо до цієї юрисдикції. Відірваність Російської Церкви на Заході є катастрофічною для всього майбутнього Православ'я на Заході»https://cyberleninka.ru/article/n/o-nekotoryh-prichinah-neudachi-pravoslaviya-zapadnogo-obryada .

В 1953 році при Трьохсвятительському подвір'ї єпископом Миколаєм (Єрьоміним) були організовані дворічні богословсько-пастирські курси для підготовки духовенства, які перемістилися в 1958 році у Вильмуасон. У 1963 року після відходу митрополита Миколая (Єрьоміна) на спокій курси були закриті.

У 1960 році була утворена Корсунська єпархія з центром у Парижі, в 1962 році — Сурожськая з центром в Лондоні. У 1972 році утворена Гаазька єпархія.

Рішенням Архієрейського Собору РПЦ 30 — 31 січня 1990 рокуВизначення Архієрейського Собору. // ЖМП. 1990, № 5, стор 6: «<...> вважати корисним забезпечити прямий зв'язок і безпосереднє підпорядкування зарубіжних єпархій Руської Православної Церкви Святішому Патріарху і Священному Синоду без об'єднання їх у Экзарахаты. Виходячи з цього церковно-адміністративне об'єднання зарубіжних єпархій в Экзарахаты втрачає чинність. <...>»Берлінська і Німецька єпархія стаття в Православній енциклопедії, в числі інших зарубіжних Екзархатів РПЦ, Західноєвропейський Екзархат був скасований, а входили до нього єпархії підпорядковані Патріарха і Синоду, тобто безпосередньо Відділу зовнішніх церковних зносин.

Правлячі архієреї Керуючі Західно-Європейськими парафіями Російської ЦерквиНомерІм'яПочаток правлінняКінець правлінняСанПримітка1Євлогій (Георгіївський)1 жовтня 192010 червня 1930Митрополит2Єлевферій (Богоявленський)24 грудня 193031 грудня 1940Митрополит Віленськийдо 30 квітня 1931 року — тимчасовий керуючийЕкзархи Московської Патріархії в Західній ЄвропіНомерІм'яПочаток правлінняКінець правлінняСанПримітка1Євлогій (Георгіївський)2 вересня 19458 серпня 1946Митрополит2Серафим (Лук'янов)9 серпня 194615 листопада 1949Митрополит Західноєвропейських православних Церков3Фотій (Тапиро)лютий 195026 жовтня 1951Архієпископ Віленський4Борис (Вік)26 жовтня 195111 листопада 1954Архієпископ Берлінськийтимчасовий керуючий5 Миколай (Єрьомін)11 листопада 1954 року14 січня 1963 рокуМитрополит Корсунськийдо 5 січня 1960 року — архієпископ Клишийский6Антоній (Блум)14 січня 19635 квітня 1974Митрополит Сурожськийдо 27 січня 1966 року — архієпископ і тимчасовий керуючий7Никодим (Ротов)3 вересня 19745 вересня 1978Митрополит Ленінградський і Новгородський8Філарет (Вахромєєв)12 жовтня 19781 лютого 1984Митрополит Мінський і Слуцький9Володимир (Сабодан)28 березня 198419 лютого 1990Митрополит Ростовський і Новочеркаський

Єпархії До складу Екзархату входили кафедри:

Сурожська (Лондон), Брюссельська (Бельгія) Цюріхське вікаріатство (Швейцарія) Гаазька (Нідерланди) Корсунська (Париж, Франція).

Примітки

Див. також

Західноєвропейська єпархія РПЦЗ

Посилання

Офіційний вебсайт Західноєвропейського Екзархату Російської православної церкви

Кострюков Андрій Олександрович До історії возз'єднання з Московським Патріархатом парафій Західноєвропейського екзархату в повоєнні роки (1945-1946 рр..) // Вісник православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету. № 6 (55) / 2013