Е́вальд Цебу́ля (; 22 березня 1917, Свентохловіце, Німецька імперія — 1 лютого 2004, Хожув, Польща) — польський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника, півзахисника та захисника.

Клубна кар'єра Футбольну кар'єру розпочав у 1926 році в юнацькій команді клубу «Сілезія» (Свентохловіце), у 1930-х роках був переведений до першої команди. З 1939 по 1941 році виступав у створеному на базі «Сілезії» нацистському німецькому клубі ТуС (Свентохловіце). Сезон 1944/45 років провів в італійській «Анконітана». У 1946 році повернувся до Польщі, де протягом двох років виступав у відродженій «Сілезії» (Свентохловіце). У 1947 році досвідчений Евальд перейшов до хожівського «Руху». Будучи гравцем «Руху» двічі виграв чемпіонат Польщі (1951 та 1952); однак титул 1951 року був присуджений футбольною асоціацією не за перемогу в лізі, а за перемогу в Кубку Польщі. У сезоні 1952 році оформив чемпіонський титул не лише як гравець, але як і тренер; на даний час вище вказане досягнення залишилося унікальним для чемпіонату Польщі.

Кар'єра в збірній Виступав у складі збірної Польщі, також провів один поєдинок за олімпійську збірну країни. Був одним з небагатьох футболістів, які грали в збірній як до початку, так і по завершенні Другої світової війни; дебютував за кадру у 1939 році (в поєдинку проти Швейцарії), також до початку війни зіграв проти збірної Угорщини (цей матч вважається одним з кращим для збірної Польщі у міжвоєнний період). Продовжив кар'єру в збірній по завершенні війни — 1948 року зіграв проти Чехословаччини, а в 1952 році — проти Болгарії та Угорщини. У футболці головної збірної країни зіграв 5 матчів. Також у 1952 році виступав на олімпійських іграх у Гельсінках, взяв участь у переможному поєдинку проти Франції, але не зіграв у поєдинку проти данців (у тому матчі поляки поступилися з рахунком 0:2).

Кар'єра тренера По завершенні кар'єри гравця (у 1952 році) зосередився на тренерскій роботі. Вже наступного року знову привів «Рух» до чемпіонства. Також очолював «Рух» у 1960 році, цей період припав на перерву у роботі двох угорських фахівців — Яноша Штайнера та Лайоша Шолара.

Окрім цього, двічі виграв титул чемпіона Польщі як тренера «Гурника» (Забже): у сезоні 1963 року, коли він очолював команду з ще зовсім юним Влодзімієжа Любанського та 1964 року, проте не пропрацював до завершення сезону; розпочав працювати самостійно, потім співпрацював з Феліксом Каролеком та Губертом Сколіком, і, зрештою, ця трійця по ходу сезону змінила угорця Ференца Фарсанга.

Будучи одним із тренерів польської збірної (разом з Тадеушем Форісом), доклав зусиль у легендарному переможному поєдинку проти збірної СРСР (2:1) в Сілезькому стадіоні в Хожуві 1957 року.

У 1995 році йому було присвоєно звання почесного члена ПЗПН.

Досягнення Як гравця Перша ліга Польщі Чемпіон (2): 1951, 1952

Кубок Польщі Володар (1): 1951

Як тренера Перша ліга Польщі Чемпіон (2): 1953, 1960

Література Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918-1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017

Примітки

Посилання

Профіль гравця на сайті soccerpunter.com Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu Профіль гравця на сайті worldfootball.net Профіль гравця на сайті eu-football.info Профіль гравця на сайті sports-reference.com Профіль тренера на сайті transfermarkt.com