Чонсі Рей Біллапс (, 25 вересня 1976, Денвер) — американський професіональний баскетболіст, який грав на позиціях атакувального або розігруючого захисника за низку команд НБА, зокрема за «Детройт Пістонс», де за ним довічно закріплено ігровий № 1. Гравець національної збірної США. Чемпіон НБА. Неодноразовий учасник матчів усіх зірок НБА. По завершенню ігрової кар'єри працював аналітиком на каналі ESPN та грає за команду у лізі . Згодом — баскетбольний тренер. З 2021 року очолює тренерський штаб клубу НБА «Портленд Трейл Блейзерс».
Біллапс — один з найвідоміших та найулюбленіших спортсменів штату Колорадо. Ще у шкільному віці тричі отримував титул року «Баскетбольний містер Колорадо». Протягом усієї своєї кар'єри Чонсі прагнув виступати перед рідною публікою. У 2004 році Університет Колорадо навічно закріпив за Біллапсом його 4-й ігровий номер . Також активно бере участь в благодійних програмах, за що отримав різноманітні нагороди, які символізують визнання його внеску в розвиток суспільства.
Біографія Чонсі народився в Денвері, у родині Рея та Фей Біллапс, у нього є брат Родні і сестра Марія. Сім'я Біллапсів дуже дружна, Чонсі з дитинства привчали стежити і дбати про своїх близьких. Він з молодшим братом Родні активно займалися спортом і показували хороші результати. Але вже тоді було помітно, що Чонсі грає на більш високому рівні, ніж його брат. Американський футбол і баскетбол — два види спорту, на яких концентрувався Біллапс у дитинстві.
Школа Біллапс навчався в , у місті Денвер. Граючи за команду школи, Чонсі чотири рази обирали до збірної штату і тричі визнавали «Баскетбольним містером Колорадо». Він став найвидатнішим гравцем за історію своєї школи. У перший рік Біллапс привів свою команду до півфіналу чемпіонату штату, із середньою результативністю 16,2 очка за гру. У другій рік він виграв чемпіонат штату, набираючи 26,3 очка в середньому за гру. У цьому ж році Біллапс став «Гравцем року штату Колорадо», вдруге він отримав цю нагороду у свій випускний рік. У наступному сезоні команда Біллапса знову стала чемпіоном штату, з особистими показниками Чонсі — 32,5 очка в середньому за гру.
До кінця навчання в школі Чонсі був одним із найбільш упізнаваних спортсменів у штаті, він входив до числа найперспективніших баскетболістів США. , на той час головний тренер Канзаського університету з баскетболу, який відшукав Майкла Джордана для «університету Північної Кароліни», говорив, що не зустрічав за свою кар'єру більш обдарованого школяра.
У 1995 році Біллапс виявився на роздоріжжі, у нього було декілька варіантів продовження кар'єри. Він міг, минаючи коледж, потрапити до НБА, а міг вступити до університету. На його рішення вплинуло те, що в тому році у Чонсі померли бабуся і дідусь, це були важкі часи для сім'ї Біллапс, тому він вирішив вступити до Університету Колорадо, що розташовувався неподалік від домівки.
Університет У той час баскетбольна команда університету Колорадо була слабкою, «Буффалос» не виходили в основний турнір NCAA з 1960-х років. Головним тренером був , він спробував вибудувати успішну команду навколо Чонсі. У першій грі сезону «Колорадо» програло з різницею в 24 очки університету Санта-Барбари — це була найбільша поразка в матчі-відкритті сезону за всю історію команди. У наступній грі Біллапс набрав 31 очко, що не вдавалося жодному першокурснику в історії університету. 2 грудня Чонсі зробив перший у своїй кар'єрі трипл-дабл, — у матчі проти університету Джорджа Мейсона він набрав 24 очки, 11 передач та 11 підбирань. Однак, поза майданчиком Біллапс, як і інші гравці команди, не виявляв належної дисципліни. Гаррінгтон потрапив у непросту ситуацію, — кілька його гравців не змогли продовжити сезон з різних причин, а ті, що залишилися потрапляли в різні історії поза майданчиком. Біллапс не був винятком, він вкрав купони відео-прокату з книгарні в кампусі. Злочин було розкрито, і Біллапс написав листа з вибаченнями, зверненими до адміністрації університету та всіх студентів. Після 5 поразок поспіль, Гаррінгтон пішов зі свого поста, його місце зайняв Джо Паттон. Сезон закінчився для команди з показниками 9 перемог при 18 поразках. Біллапс набирав у середньому 17,9 очок за матч, робив по 5,5 передач і збирав по 6,6 підборів. У чотирьох матчах він набирав 30 або більше очок, а відсоток закидання штрафних становив 86,1 % .
У міжсезоння Біллапс викликався до збірної США віком до 22 років, щоб провести тренувальний матч з чоловічою олімпійською збірною США з баскетболу 1996 року. Чонсі грав проти майбутніх олімпійських чемпіонів Джона Стоктона і Гарі Пейтона. Молодь програла кращим гравцям країни з рахунком 90-96. Біллапс провів на майданчику 10 хвилин і набрав 7 очок, 2 перехоплення та 2 підбирання. У перших 10 іграх нового сезону було здобуто 7 перемог при 3 поразках, 5 грудня Біллапс подолав рубіж у 500 очок за кар'єру в «Колорадо». Він став найшвидшим гравцем в історії «Буффалос», що досягли цього результату, для цього Чонсі виявилося достатнім усього 28 ігор. 24 лютого «Колорадо» здобули двадцяту перемогу в сезоні і кваліфікувалися на основний турнір NCAA, вперше із сезону 1968/69 років. У першій грі турніру «Буффалос» зустрілися з «Індіаною» і перемогли. Біллапс набрав 24 очки і перетнув рубіж у 1000 очок за сезон. Він став 19-им гравцем в історії університету, що увійшов до «клубу 1000» . У наступному раунді «Буффалос» програли «Північній Кароліні» і закінчили сезон. Після 2 років навчання в університеті Біллапс виставив свою кандидатуру на драфт НБА.
Ігрова кар'єра
Бостон Селтікс 25 червня 1997 року в місті Шарлотт відбувся 50-й драфт НБА. Передбачалося, що ім'я Біллапса буде одним із перших. Під 1-м номером «Сан-Антоніо Сперс» обрали Тіма Данкана, під 2-м номером «Філадельфія Севенті-Сіксерс» — Кіта Ван Горна, під 3-м номером «Бостон Селтікс» вибрали Біллапса .
Чонсі почав свою кар'єру в НБА з перемоги над «Чикаго Буллс», він набрав 15 очок і віддав 4 передачі. Надалі новачок показував нестабільну гру, вдалі матчі змінювалися провальними. 2 лютого Біллапс взяв участь у , де набрав 9 очок і віддав 7 результативних передач. Після невдалого початку сезону керівництво «Селтікс» вирішило, що Біллапс не виправдав очікувань і ухвалило рішення обміняти його . 18 лютого 1998 року стався обмін за участю Біллапса . Біллапс разом з одноклубниками , і відправився до «Торонто Репторз» в обмін на Жана Табака, Кенні Андерсона і .
Торонто Репторз Після обміну Біллапс зайняв місце розігруючого в стартовій п'ятірці «Репторз». За решту 29 ігор сезону Біллапс набирав по 11,3 очок і робив по 3,3 передачі в середньому за матч. «Торонто» закінчили сезон з результатом 16 перемог та 66 поразок. 21 січня 1999 року, на наступний день після закінчення локауту в сезоні 1998/99 років, Біллапс покинув команду в результаті обміну за участю трьох команд. Чонсі та стали гравцями «Денвер Наггетс», і Боббі Джексон перейшли з «Наггетс» до «Міннесота Тімбервулвз», а «Репторз» отримали вибір у першому раунді драфту 1999 року «Наггетс», вибір у першому раунді драфту 2000 року «Тімбервулвз», а також гравців «Міннесоти» Желько Ребрача і Майкла Вільямса.
Денвер Наггетс Біллапс потрапив до команди з рідного міста, основним розігруючим якої на той момент був . Практично відразу після початку чемпіонату Біллапс зайняв його місце в стартовій п'ятірці. У сезоні 1998/99 «Наггетс» не змогли пробитися в плей-офф і закінчили чемпіонат з показниками 14 перемог і 36 поразок.
Після тринадцяти ігор сезону 1999/2000 Чонсі отримав травму лівого плеча . Після обстеження з'ясувалося, що це зміщення плечового суглоба — травма вимагає хірургічного втручання, що означало кінець сезону для Біллапса. Після цього Чонсі разом з Роном Мерсером і обміняли в «Орландо Меджик» на Таріка Абдул-Вахада, Кріса Гатлінга та вибір у першому раунді на майбутньому драфті. Біллапс провів останні місяці своєї реабілітації в «Орландо», після чого став вільним агентом.
Міннесота Тімбервулвз 8 серпня 2000 року Біллапс підписав контракт з «Міннесота Тімбервулвз» . Він прийшов у команду, коли «Міннесота» ще тужила по Маліку Сілі — гравцеві «Тімбервулвз», який загинув в автокатастрофі . Чонсі почав сезон основним розігруючим, у передній лінії нової команди в той час грала майбутня зірка Кевін Гарнетт. Починаючи із середини сезону Фліп Сондерс вирішив, що Біллапс буде виходити з лави запасних. Гравець не впорався з новою для себе роллю, якщо на початку сезону його середня норма була близько 10 очок за матч, то до середини вона знизилася до 8 очок за гру. «Міннесота» домагалася хороших результатів, тому Біллапс не заперечував проти нової ролі в команді. «Тімбервулвз» перемогли в 47 іграх того сезону. У 1-му раунді плей-офф «Міннесота» поступилася «Сан-Антоніо Сперс» у серії з 4 матчів.
У сезоні «Міннесота» на чолі з Гарнеттом показувала хороші результати і закінчила сезон з результатом у 50 перемог при 32 поразках. Але в плей-офф «Тімбервулвз» знову програла в першому раунді. Після трьох поспіль вилетів у першому раунді плей-офф генеральний менеджер команди Кевін Макгейл вирішив оновити склад. З Біллапсом відмовилися підписувати новий контракт і він знову став вільним агентом.
Детройт Пістонс
17 липня 2002 року Біллапс підписав контракт з «Детройт Пістонс». У «Детройт» Біллапс взяв 1-й ігровий номер, так як його улюблений 4-й номер був закріплений за Джо Думарсом — легендою клубу, який також став генеральним менеджером «Пістонс» і вважав, що Чонсі буде ідеальним розігруючим для його клубу. По ходу сезону 2002/03 Чонсі забив шість переможних кидків і один раз його визнали гравцем тижня в НБА. «Детройт» закінчили сезон з 50-ю перемогами при 32 поразках. У першому раунді плей-офф «Пістонс» зустрічалися з «Орландо Меджик» і вважалися фаворитами. Але несподівано «Меджик» повели в серії з рахунком 3-1, «Детройт» організували погоню і перемогли у трьох матчах поспіль, оформивши перемогу в серії. У шостому матчі серії Біллапс набрав 40 очок. «Пістонс» стали сьомою командою в історії НБА, що зуміла виграти серію, програючи 1-3. У другому раунді «Детройт» грав проти «Філадельфія Севенті-Сіксерс». У першій грі серії Чонсі підвернув щиколотку і не виходив на паркет аж до п'ятого матчу. Незважаючи на це команда Джо Дурмаса перемогла в серії з шести матчів. Біллапс грав через біль і ця обставина знизила шанси «Пістонс» на перемогу у фіналі східної конференції проти «Нью-Джерсі Нетс» — «Детройт» поступилися в серії, програвши усі чотири стартові матчі.
Джо Думарс звернув увагу на безвольний програш у серії проти «Нетс» і звільнив головного тренера команди Ріка Карлайла. Новим тренером команди був призначений Ларрі Браун. У сезоні 2003/04 Біллапс закріпив за собою статус лідера команди. 20 лютого в грі проти «Міннесоти» Чонсі зробив другий трипл-дабл у кар'єрі. У плей-офф «Пістонс» виділялися своїм чудовим захистом, на шляху до фіналу були обіграні: «Мілвокі Бакс», «Нью-Джерсі Нетс» і «Індіана Пейсерс». Вперше з 1990 року «Детройт» вийшов у фінал НБА, де їх суперником стали «Лос-Анджелес Лейкерс» на чолі з Шакілом О'Нілом і Кобі Брайантом. Спочатку ніхто не вважав «Пістонс» серйозними претендентами на титул, після перемоги в першому матчі серії говорили, що це була випадковість. Браун розумів, що О'Ніл і Брайант наберуть очки в будь-якому випадку, тому поставив ціль не давати набирати очки іншим гравцям «Лейкерс». «Пістонс» здобули перемогу в серії у п'яти матчах і стали чемпіонами НБА. Біллапса визнали найціннішим гравцем фінальної серії.
У сезоні 2004/05 «Пістонс» здобули 54 перемоги при 28 поразках. Біллапса включили до другої збірної всіх зірок захисту НБА. Сезон для «Детройта» затьмарився великою бійкою в матчі проти «Індіана Пейсерс». У плей-офф «Пістонс» дійшли до фіналу, але програли в драматичній серії із семи матчів команді «Сан-Антоніо Сперс».