Мінний закладач (більш рання назва «торпедний закладач») — термін, використовуваний для кораблів мінної війни, запроваджений у перші дні Першої світової війни. Термін використовувався насамперед у США. Мінний закладач був спеціально розроблений для установки контрольованих та контактних мін поблизу прибережних укріплень. Цей клас кораблів відрізнявся як за конструкцією, так і за функціями від призначеного для дій у відкритому морі мінних загороджувачів. Натомість мінний закладач призначався для установки контрольованих мінних полів у визначених місцях, детонація мін у яких могла здійснюватись з берега, коли спостерігач помічав, що ворожий корабель наблизився у зону їх ураження. Спеціалізовані кораблі з такими функціями використовували з 1860-х років, коли «торпеди» (як спочатку називали морські міни) були успішно застосовані під час Громадянської війни в США і аж до втрати військового значення прибережними фортецями після Другої світової війни.
Історія та термінологія Найбільш раннє застосування «торпед» було пов'язане з обороною гаваней. Таким чином, розвиток кораблів, призначених для їх встановлення, відбувався разом з еволюцією мінної зброї. Наприклад, протоколи Шістдесятого Конгресу містять згадку про «придбання закладача торпед і двох катерів для Гавайських островів» у зв'язку з встановленням підводних мін для оборони Гаваїв. У США та деяких інших країнах існували підрозділи берегової оборони, які потребували кораблів для встановлення мін та проведення кабелів для управління ними ще у кінці 19 століття. Спочатку це були переобладнані судна. У 1904 року перші кораблі, спеціально призначені для виконання відповідних завдань, були закладені у США. Вони належали Корпусу берегової артилерії Армії США.
Мінні закладачі інших держав Крім США контрольовані мінні поля, і, відповідно, кораблі призначені для їх обслуговування, використовували Велика Британія, Німеччина, Італія та Японія.
Посилання