Стотза, Стоца, Стотца, Стутіас (д/н — 545) — володар Мавро-римського царства.
Життєпис Походження достеменно невідоме. Служив охоронцем воєначальника Мартина в армії Велізарія під час військової кампанії 533—534 років проти Королівства вандалів і аланів. У 536 році в візантійській армії в Африці піднявся військовий заколот проти її преторіанського префекта і магістра армії Соломона. Причиною була несплата платні.
Повсталі обрали Стотзу своїм ватажком. На його бік перейшла частина берберів. Стотза рушив на адміністративний центр префектури — Карфаген з армією з 8 тисяч осіб, до яких приєдналися 1000 вандалів, рабів, маврусіїв. Соломон вимушений був тікати до Сицилії. Стотза взяв в облогу місто, яке невдовзі готово було здатися. В цей час за наказом імператора Велізарій висадився в Африці. Стотза зняв облогу і відступив до Мембресу, де зазнав поразки від імператорських військ. В результаті вимушений був відступити до Нумідії, де перетягнув на свій бік місцеві візантійські залоги та берберів. За словами історика Прокопія Кесарійського, дві третини візантійської армії в Африці перейшли на сторону бунтівників.
Невдовзі, скориставшись тим, що Велізарій, повинен був повернутися до Італії, де поновилася Готська війна, Стотза перейшов у наступ. Проте стикнувся з новим суперником — магістром війська Германом. Стотза намагався привернути на свій бік вандалів і берберів, однак поразка повсталих при Целлас Ватарі зумовила перехід берберів Ябди, царя Авреса, і Ортаї на сторону Германа. Якщо перед битвою бербери здавалися вірними союзниками, то під час бою берберські загони перейшли на бік візантійців. Це було викликано тим, що Герман вів власні перемовини з берберськими володарями і пообіцяв їм значні кошти. Стотза зазнав нищівної поразки й з небагатьма колишніми візантійськими бунтівниками і вандалами втік до Мавро-римського царства.
Стотза одружився з донькою царя Масуни або Мастігаса. У 541 році за невідомих обставин стає володарем царства. З цього часу розпочав підготовку до нової війни проти візантійців. У 544 році спільно з Анталом, царем Хафси (берберів південної Бізацени) виступив проти Соломона. Останній в цей час зазнав поразки від берберів Триполітанії та Нумідії. В результаті уся преторіанська префектура Африки була охоплена берберським повстанням. Стотза і Антал зуміли завдати низки поразок преторіанському префекту Сергію в Проконсульській Африці (Зевгітані).
У 545 році новий очільник префектури Ареобінд спрямував проти Стотзи війська на чолі з Іоанном. Останній скористався тим, що Стотза і Антал поділили свої сили, атакував першого. У вирішальній битві при Фації (Бізацена) Стотза зазнав поразки й загинув. Проте також загинув й Іоанн. Владу в Мавро-римському царству здобув Гармул.
Джерела CAMPS G. (1984), Rex Gentium Maurorum et romanorum, in Recherches sur les rouyames de Mauritanie des VII et VIII siècles, «Antiquities africanes», 20, 183—218 John Robert Martindale: Stotzas. In: The Prosopography of the Later Roman Empire (PLRE). Band 3A, Cambridge University Press, Cambridge 1992, ISBN 0-521-20160-8, S. 1199—1200. Pierre Maraval, Justinien, Le rêve d'un empire chrétien universel, Paris, Tallandier, 2016 (ISBN 979-10-210-1642-2)