Конрад Левандовський (, , Варшава) — польський письменник-фантаст, автор детективних творів, філософ, журналіст, публіцист та редактор.
Біографія Конрад Левандовський народився у Варшаві. За освітою він є інженером-хіміком і доктором філософії. За релігійними переконаннями Левандовський є слов'янським рідновіром , у 2015—2018 роках він був членом «Рідної польської церкви». З початку 90-х років XX століття він співпрацював із низкою журналів, зокрема «Nowa Fantastyka», «Przegląd Techniczny», «Cogito», «Sprawy Nauki», «Skandale».
Як письменник Конрад Левандовський отримав найбільше визнання читачів за цикл пригодницько-фантастичних творів про пригоди журналіста вигаданої газети «Посолоджені новинки» () Радослава Томашевського, а також за цикл творів «Сага про котолака», в яких розповідається про фантастичну істоту, подібну до вовкулаки, яка може обертатись із людини не вовком, а велетенським котом. Він також є автором 5 детективних романів із спільним головним героєм — надкомісаром Єжи Дрвенцьким, дія яких відбувається у міжвоєнний час у Польщі; а також автором історично-пригодницької трилогії «Бурштинове королівство» (), дія якої відбувається на підросійській частині Польщі на межі XIX—ХХ соліть, головним героєм якої є старший лейтенант Сергій Лавендовський, за національністю поляк, який підтримує царську владу.
Конрад Левандовський також співпрацював із мистецьким журналом «Lampa», додатком до журналу «Nowa Fantastyka» «Czas Fantastyki», а також із варшавським Народним культурним центром (співпрацював із ним у проекті відзначення 150-ї роковини Січневого повстання, результатом якого став його роман «Орел біліший, ніж голубка» (), написаний у стилі стимпанку, а також відзнятий короткометражний фільм).
Конрад Левандовський є автором філософської системи, подібної до томістичної метафізики, в якій він запропонував онтологічну теорію дійсності, яка заснована на так званому «Принципі Дотримання Вільного Вибору». Основи цієї теорії описані Левандовським у книзі «Похвала єресі», обговорення якої відбулося 31 травня 2012 року в Ягеллонському університеті.Konferencja naukowa Rozdroża kultury: Czy herezje są twórcze? Він також часто дискутує з питань метафізики в дискусійних інтернет-групах. У мережі Інтернет та особистому житті письменник використовує псевдонім «Пшеводас».
У 1992 році Сілезький клуб фантастики присудив Конраду Левандовському антинагороду «Золотий Метеор» за агресивний опис конвенту в журналі «Skandale». У 1995 році письменник отримав Меморіальну премію імені Януша Зайделя за оповідання «Записник 2015» (), окрім цього, ще 6 разів номінувався на цю премію. Проте пізніше Левандовський вступив у конфлікт із особами, які обирають лауреатів премії, а в 2004 році він написав відкритого листа до Ядвіги Зайдель, вдови письменника, щоб вон прибрала ім'я Зайделя із назви нагороди, а також відійти від патронату нагороди.Szanowna Pani Jadwigo!
У квітні 2018 року Конрад Левандовський став лауреатом конкурсу, який проводила польська компанія з виробництва озброєння, на кращий твір з тематики національно-визвольних змагань для молоді, його роман «Броньовані орлята» () зайняв на конкурсі третє місце.
У жовтні 2018 року Конрад Левандовський на XXV церемонії з нагоди вручення Загальнопольської літературної премії імені Корнеля Макушинського отримав нагороду читацьких симпатій у вигляді козлика за книжку «Чорт і спілка. Нові пригоди чорта із сьомого класу» ().
Вибрана бібліографія
Сага про котолака Шлях котолака (, 1998) Ксін-хижак (, 2003) Похід котолака (, 2003) Ксін (, 1991) Трояндоока ( ,1992) Ксін-кочівник (, 2006) Людське тепло (, оповідання, 2007) Ксін на болотах часу (, 2017)
Цикл «Огарок для диявола» Огарок для диявола. Чорна верба (, 2011) Огарок для диявола. Колонна Зигмунта (, 2012) Огарок для диявола. Остання шана (, 2013)
Далекосхідна трилогія Бурштинове королівство (, 2009) Афганський Зевс (, 2011) Герої відроджуються (, 2012)
Детективний цикл із комісаром Єжи Дрвенцьким Магнетизер (, 2007) Богині з лабрадориту (, 2007) Електричні перли (, 2008) Ситцева засідка (, 2009) Сілезька доброчинність (, 2010) Румунські кавуни (, 2015)
Інші романи Міст над безоднею (, 1995) Королева Жанна д'Арк (, 2000) місія Рамзеса Великого (, 2001) Чорний психоз (, 2005) Ангели повинні піти (, 2011) Фараон вампірів (, 2012, електронне видання) Орел біліший, ніж голубка (, 2013) Посланниця богині (, 2014)
Примітки
Посилання
Конрад Левандовський на сайті encyklopediafantastyki.pl Конрад Левандовський на сайті LubimyCzytac.pl