380 mm/45 Modèle 1935 — 380-мм корабельна артилерійська гармата, яка розроблена і вироблялася у Франції. Перебувала на озброєнні ВМС Франції. Стала найпотужнішою морською гарматою в історії французького флотуЗа винятком короткоствольної 420-мм гармати моделі 1875 року..
Гармати були розроблені для нових лінкорів типу «Рішельє». І гармати, і башти фактично були збільшеним варіантом 330-мм гармат лінкорів типу «Дюнкерк». Дві чотиригарматні башти розташовувалися лінійно-піднесено в носовій частині корабля. На четвертому кораблі серії — «Гасконі» — по одній чотиригарматній башті розташовуватися на носі і кормі. Також ця гармата повинна була увійти до складу озброєння проектованих лінкорів «Ельзас».
Всього до війни була виготовлена лише 21 гармата. Через швидку капітуляцію Франції лінкори не були добудовані. «Рішельє» пішов у Дакар в напівбоєздатному стані. «Жан Бар» повели в Касабланку тільки з чотирма гарматами в першій башті. «Клемансо» не був добудований, а «Гасконь» навіть не закладався. Гармати, що залишилися у Франції, були захоплені німцями. Частину з них намагались встановити на берегових батареях. Принаймні одна гармата входила до берегових укріплень «Атлантичного валу» під Шербуром і вела стрільбу по союзниках під час висадки в Нормандії.
Гармати встигли постріляти і по союзниках, і по японських військах. 24-25 вересня 1940 року «Рішельє» вів перестрілку з британськими лінкорами під час операції в Дакарі. А «Жан Бар» брав участь у дуелі з американським лінкором «Массачусетс» 8 листопада 1942 року під час висадки союзників у Північній Африці. Після переходу на бік союзників і ремонту в 1943 році в США «Рішельє» вже разом з британськими лінкорами обстрілював японські укріплення британської Ост-Індії.
Після війни для переозброєння лінкора «Жан Бар» була виготовлена ще одна партія з 9 гармат. Гармати були встановлені під час капітальних ремонтів на «Рішельє» і «Жан Бар». Фактично тоді ж і були зроблені необхідні доопрацювання в системах стрільби і подачі боєзапасу, не здійснені французами під час війни. П'ять гармат збереглися до нашого часу і демонструються в різних експозиціях музеїв і меморіалів.
Історія 380-мм гармата моделі 1935 року була розроблена для озброєння лінійних кораблів типу «Рішельє», що будувались в той час. Гармати розміщувались в двох чотиригарматних баштах, розташованих в носовій частині. Добудовані були тільки два кораблі — «Рішельє» і «Жан Бар». За планами після них повинні були бути закладені ще два таких корабля — «Клемансо» і «Гасконь», але цьому завадила війна. «Клемансо» був закладений, але до падіння Франції його не добудували, а потім будівництво було припинено. «Гасконь» відрізнялася іншим розташуванням башт — по одній чотиригарматній башті в носі і кормі. Але його навіть не встигли закласти. 380-мм гармати також розглядалися як один з варіантів озброєння перспективних лінкорів типу «Ельзас», але проект не вийшов навіть за стадії ескізного проектування. В деяких джерелах вважається, що гармати для них повинні були отримати індекс «380 mm/45 Model 1940»
Розробкою і виробництвом гармат займався . Всього до перемир'я було виготовлено 21 гармату. Кожен лінкор повинен був бути озброєний вісьмома гарматами. Але повністю оснастити гарматами встигли тільки лінкор «Рішельє». Після провалу дюнкеркскої операції французи виводили з європейської частини Франції в африканські порти всі кораблі, здатні плисти. На «Рішельє» до цього часу почався цикл випробувань гармат головного калібру, але встигли зробити лише 6 пострілів. У напівбоєздатному стані лінкор був спішно відправлений в Дакар. На борт встигли завантажити 296 бронебійних снарядів і до них всього 198 частин зарядів (повний заряд складався з 4 частин).
На лінкорі «Жан Бар» до його втечі з Сен-Назера до Касабланки встигли оснастити гарматами тільки носову башту № 1. Гармати у башту № 2 встановлені не були. Дві з них перебували в Сен-Назері. Одну з гармат вдалось завантажити на транспорт «Меканісьен Прінсіпаль ластен» (, друга через поломки крана завантажена не була. Під час виходу з гавані транспорт був потоплений німецькою авіацією. Разом з ним на дно пішла і гармата. Друга гармата було захоплено німцями в порту, третя — на півдорозі з Руле в Сен-Назер. Четверту ще навіть не встигли вивезти з Руле. Історія гармат довоєнного виробництва№ п/пНомер гармати«R» означає, що гармата виготовлена на арсеналі в Руле. Чотири наступні цифри означають рік виготовлення. Остання цифра порядковий номер гармати в році.Заплановане місце встановленняДоля1R-1936-1Для випробувань в КерміЗахоплена в 1940 році. Перевезена до Норвегії. Демонструється в військово-морській академії «Еколь Наваль» в Ланвеок-Пульмик (Ecole Navale Lanvéoc Poulmic).2R-1936-2«Рішельє», башта № 1Під час ремонту в США в 1943 році залишена на колишньому місці. У 1950 році після заміни лейнера — башта № 2 «Рішельє».3R-1936-3ГаврЗахоплена німцями в 1940 році. Переведена в Норвегію.4R-1936-4«Рішельє», башта № 1Під час ремонту в США в 1943 році залишена на колишньому місці. У 1950 році після заміни лейнера — башта № 2 «Рішельє».5R-1937-1«Жан Бар», башта № 1Встановлена на «Жан Бар», башта № 1. В 1943 році демонтована і встановлена на «Рішельє», башта № 2.6R-1937-2«Рішельє», башта № 1Під час ремонту в США в 1943 році залишена на колишньому місці. У 1950 році після заміни лейнера — башта № 2 «Рішельє».7R-1937-3«Жан Бар», башта № 1Встановлена на «Жан Бар», башта № 1. В 1943 році демонтована і встановлена на «Рішельє», башта № 2.8R-1937-4«Жан Бар», башта № 1Встановлена на «Жан Бар», башта № 1. Залишалося на ньому до кінця служби.9R-1937-5«Рішельє», башта № 1Під час ремонту в США в 1943 році залишена на колишньому місці. У 1950 році після заміни лейнера — башта № 2 «Рішельє».10R-1937-6«Рішельє», башта № 2У вересні 1940 року вибух у стволі під час Сенегальської операції.11R-1937-7«Жан Бар», башта № 1Встановлена на «Жан Бар», башта № 1. В 1943 році демонтована і встановлена на «Рішельє», башта № 2.12R-1937-8ГаврЗахоплена німцями в 1940 році. Вивезено в Meppen. У 1950 році встановлено на «Рішельє», башта № 1.13R-1937-9«Рішельє», башта № 2Під час ремонту в США в 1943 році залишена на колишньому місці, але після війни списана.14R-1937-10ГаврДемонструється в Гаврі.15R-1938-1«Рішельє», башта № 2У вересні 1940 року вибух у стволі під час Сенегальської операції.16R-1938-2«Жан Бар», башта № 2Не встановлена. Захоплена німцями в Кермі в 1940 році. Вивезена в Ганновер.17R-1938-3«Рішельє», башта № 2У вересні 1940 вибух у стволі під час Сенегальської операції.18R-1938-4«Жан Бар», башта № 2Затонула разом з транспортом «Mécanicien Principal Lestin» біля Жиронди в червні 1940 року.19R-1938-5КерміЗахоплена німцями в Кермі в 1940 році. Вивезена і встановлена на одній з батарей Атлантичного валу в Октевиле, де зробила 40 пострілів. У 1950 році встановлено на «Рішельє», башта № 1. Зараз демонструється в Бресті.20R-1938-6«Жан Бар», башта № 2Не встановлена. Захоплена німцями в Сен-Назері в 1940 році. Вивезена в Норвегію. Після війни в 1950 році встановлено на «Рішельє», башта № 1.21R-1938-7«Жан Бар», башта № 2Не встановлена. Захоплена німцями по дорозі з Кермі в Сен-Назер в 1940 році. Вивезена в Ессен на заводи Круппа. Зарядів зі штатного пороху SD21 на «Рішельє», що стояв у Дакарі, вистачало тільки на 49 пострілів. Для поповнення боєзапасу на замовленням капітана «Рішельє» Марзена (Marzin) були виготовлені заряди з пороху SD19, приготовленого для 330-мм гармат «Страсбурга». «Рішельє» був поставлений біля стіни, гарматами у бік моря. Частина екіпажу була переведена на берегові батареї. Під час сенегальської операції «Рішельє» довелося вести бій з недавніми союзниками. 24 вересня він обстрілював британські лінкори «Барем» і «Резолюшен». Вогонь вела тільки башта № 2. Стрільба призвела до плачевних результатів. При першому ж залпі в гарматі № 7 вибухнув снаряд і вона було розірвана — з башти залишився стирчати тільки огризок довжиною декілька метрів. На третьому залпі вийшла з ладу і гармата № 8За даними Дуліна/Гарцке і Кемпбелла також при першому вистрілі.. Після пострілу з затвора вирвалося полум'я і його заклинило. Як показало обстеження, утворилося здуття ствола і була зруйнована нарізка на довжині у 8 метрів. Стрільба із гармат № 5 і 6 хоч і продовжувалася, але була безрезультатною. На наступний день була приведена в робочий стан башта № 1 і вогонь вівся з неї. За даними деяких джерел «Рішельє» домігся одного близького розриву біля борту «Барема» з пошкодженням буля в районі башти головного калібру № 2Оцінка результатів стрільби достатньо суперечлива. Явно про влучання говорять лише Дулін і Гарцке. Джордан явно не згадує про це влучання. Стрільба велась трьома калібрами: 380 і 152 мм з «Рішелье» і 240 мм з берегових батарей. У Джордана декілька близьких розривів, в том числі той, який вказаний у британському джерелі, не прив'язаний до конкретного калібру. За британськими даними був зафіксований близький розрив 240-мм або 380-мм снаряда: Another shell, probably 9.4 inch (possibly 15 inch) exploded short, underwater on the starboard side abreast the funnel. The bulge structure for 7 feet abreast the explosion was forced inboard and sufficiently strained to allow slow flooding of the lower bulge compartments. H. M. SHIPS DAMAGED OR SUNK BY ENEMY ACTION 3rd. SEPT. 1939 to 2nd. SEPT. 1945 (Admiralty, 1952)..
Після бою під час спроби розрядити гармату № 5 вона отримала пошкодження, подібні з ушкодженнями гармати № 8. Всього за три дні «Рішельє» витратив 24 380-мм снаряда і за підсумком позбувся трьох гармат головного калібру. Після висадки в 1943 році союзних військ в Африці «Рішельє» пішов на ремонт в США. На щастя, люльки гармат були цілі, тому три пошкоджених гармати були замінені на зняті з «Жан Бару». Основною проблемою була відсутність штатних снарядів OPfK Mle 1936. Незважаючи на згадування в деяких джерелах, що гармати були розточені під калібр 381 мм, це не відповідає дійсності. Для поповнення боєзапасу було видане замовлення на виробництво 380-мм снарядів компанії US Crucible Steel Company. Снаряди виготовлялися з допомогою креслень, привезених з Дакара, і за конструкцією були схожі на французькі. Випробування проводилися з допомогою четвертої гармати з «Жан Бара» на полігоні в Дальгрене. Снаряд отримав позначення OPfK Mle 1943. Виробництво здійснювалося трьома партіями. Спочатку в травні 1943 року були замовлені дві партії в 500 і 430 снарядів. Пізніше були замовлені ще 600. Перша партія снарядів була поставлена в Скапа-Флоу, де до того часу перебував «Рішельє», на початку березня 1944 року. Разом з ними були поставлені американські заряди пороху.
На завершальному етапі війни «Рішельє» використовувався разом з британськими лінкорами для обстрілу узбережжя на Азіатському театрі бойових дій. Більшу частину снарядів до того часу становили позаштатні — три чверті були американські та заряди з SD19. У процесі експлуатації були виявлені дві проблеми. Першою проблемою стала виявлена ненадійність детонаторів. Після висадки на Сабангу частина снарядів була виявлена нерозірваними. До того ж напівбронебійні снаряди добре підходили тільки для обстрілу бетонованих укріплень. Тому у Великій Британії були замовлені нові фугасні снаряди, які отримали позначення OEA Mle 1945. Навчальні стрільби та доповіді повітряних спостерігачів при бомбардуваннях берега виявили і другу проблему. При стрільбі напівзалпамиВ той час, коли дві гармати лівої напівбашти здійснювали залп, дві гармати з правої напівбашти перезаряджались. утворюється занадто велике розсіювання снарядів. При стрільбі на дальності в 16 000—25 000 м розсіювання між першим і другим падаючим снарядом сягала 450 метрів, в той час як у британського лінкора «Куїн Елізабет» для його 381-мм гармат цей показник становив 250 метрів. Спочатку цю проблему вирішили за рахунок переходу на одиночну стрільбу, що зменшило розсіювання до 270 метрів. Остаточно проблему вдалося вирішити лише після війни, з допомогою установки котушок затримки пострілу і модернізації системи подачі.