Ганс Тільковскі (; 12 липня 1935, Дортмунд — 5 січня 2020) — західнонімецький футболіст, що грав на позиції воротаря. Футболіст року в Німеччині (1965). Один з найвидатніших німецьких воротарів 1960-х роківRalf Piorr: Viel mehr als nur ein Spiel. 100 Jahre SC Westfalia 04 Herne. S. 232.. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав за клуби «Вестфалія 04», «Боруссія» (Дортмунд) та «Айнтрахт», вигравши з дортмундцями Кубок кубків УЄФА та Кубок Німеччини. Також грав за національну збірну ФРН, з якою став віце-чемпіоном світу.
Клубна кар'єра Народився 12 липня 1935 року в Дортмунді, в шахтарському містечку в родині шахтаряTilkowski: Und ewig fällt das Wembley-Tor. S. 28.. Три роки по тому його батько на три дні виявився заваленим в шахті. Його вдалося врятувати, але мати тоді присягнулася, що її син не стане шахтарем. Незабаром почалася Друга світова війна, Рур нещадно бомбили, а з розваг на напівзруйнованих пустирях залишився лише футболTilkowski: Und ewig fällt das Wembley-Tor. S. 35..
Авторитетом для місцевих хлопчаків був хлопець Руді на прізвисько «Пудинг», який умів шити м'ячі з ганчір'я і став, за словами Тільковскі, кимось на кшталт Аді Дасслера для дворових зірок. У перші повоєнні роки вічно голодний хлопчик вирішив навчитися битися, записавшись на боксTilkowski: Und ewig fällt das Wembley-Tor. S. 38.. Заняття ці ледь не коштували юнакові зовнішності — тієї самої, завдяки якій Тільковскі часто плутали з легендарним голлівудським красенем Полом Ньюманом. Зламана щелепа і місяць харчування через трубочку зменшили боксерські амбіції Ганса, тим більше, що в місцевій футбольній школі справи йшли непогано і з 11 років він грав за місцевий футбольний клуб «Гусен 19». До п'ятнадцяти років Тільковскі грав на правому фланзі атаки, але після уходу воротаря команди за рішенням тренера спробував себе в амплуа воротаря, де вдало себе проявив.
Фактична кар'єра у футболі для Ганса почалася в 1949 році після переїзду до молодіжної команди Tilkowski: Und ewig fällt das Wembley-Tor. S. 40.. Влітку 1953 року 17-річний Тільковскі програв фінал молодіжного чемпіонату Вестфалії, але негайно був переведений у першу команду, де став основним гравцем і яскраво заявив про себе, через що зацікавив , яка готувалась до Олімпійських ігор 1956 року в Мельбурні. Але ще на два роки лишатися аматором Тільковскі не схотів, оскільки також мав запрошення від професіональних команд з Оберліги, вищої на той момент ліги ФРН.
Ганс мріяв грати за найуспішнішу на той момент команду Рура — «Шальке 04», але тоді в воротах «кобальтових» стояв легендарний , тому Тільковскі прийняв пропозицію клубу «Вестфалія 04» з Герне, який того ж 1955 року очолив молодий амбітний тренер Фріц Лангнер. Період у цій команді був надзвичайно плідним часом для молодого воротаря і виробив власну манеру гри, орієнтовану на вибір позиції, а не на стрибки. У сезоні 1958/59, багато в чому завдяки надійній грі Ганса, «Вестфалія» стала сенсаційно чемпіоном Оберліги Вест. Загалом за кар'єру він провів 210 ігор у цьому дивізіоні
Чемпіонат світу 1962 року багато в чому став відправною точкою в зародженні професіонального німецького футболу. У клубах Оберліги були невисокі зарплати, велика частина гравців паралельно працювала, включаючи й Тільковскі, а більшість найсильніших гравців чемпіонату їхали до благополучнішої Італії. У результаті було ухвалено рішення про створення з сезону 1963/64 єдиної Бундесліги. На перший матч нового турніру Ганс Тільковскі вийшов вже воротарем «Боруссії» (Дортмунд) — останнього чемпіона ФРН за старою схемою. Уже в другому турі він вписав своє ім'я в історію турніру, ставши першим воротарем, який взяв пенальті в матчах Бундесліги. Через пару місяців дортмундці дебютували в Кубку європейських чемпіонів. 6 листопада 1963 року суперником німців була лісабонська «Бенфіка», яка три останні сезони грала у фіналі головного клубного турніру Європи, маючи в складі Ейсебіо і Маріу Колуну. Дортмундці програли в Португалії 1:2, але Тільковскі став одним з героїв матчуTilkowski: Und ewig fällt das Wembley-Tor. S. 91.. Після цього навіть керівництво німецької команди не вірило в шанси команди. За прохід у наступне коло була призначена премія в 250 марок. Перед матчем Тільковскі зміг умовити керівництво збільшити премію до 500 марок, але у домашній грі «Боруссія» несподівано розгромила суперника 5:0Matthias Weinrich: Der Europapokal. Band 1: 1955 bis 1974. AGON Sportverlag, Kassel 2007, ISBN 978-3-89784-252-6, S. 154.. Потім у чвертьфіналі в березні 1964 року вони пройшли команду Йозефа Масопуста, празьку «Дуклу», і, таким чином, вийшли до півфіналу, де зазнали поразки від «Інтернаціонале».
У наступному сезоні 1964/65 Тільковскі здобув свій перший повноцінний трофей з командою, вигравши Кубок ФРН, при цьому він був одним з головних творців цього тріумфу, за що отримав приз найкращому футболісту Німеччини. Тоді ж воротар став паралельно займатись бізнесом, відкривши крамницю з продажу сувенірів, а вже наступного сезону здобув і свій найбільший трофей, Кубок володарів кубків 1965/66, здолавши у фіналі зірковий «Ліверпуль» (2:1 дч)
Гол-фантом у фіналі чемпіонату світу 1966 року став початком закату кар'єри воротаря. Новий тренер «Боруссії» , посадив Тільковскі на лаву запасних і наступного року Ганс змушений покинути команду та перейти до франкфуртського «Айнтрахта», все більше займаючись бізнесом, тому 1970 року голкіпер закінчив свою професіональну кар'єру.
Виступи за збірну
Вже на другий сезон в Оберлізі, 1957 року, Тільковскі звернув на себе увагу тренера збірної ФРН — великого Зеппа Гербергера. 3 квітня 1957 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної ФРН у товариській грі проти Нідерландів. Пара товариських матчів і тренування з воротарем чемпіонів світу Тоні Туреком стали новими кроками на шляху до вершин майстерності.
В подальшому Тільковскі став основним воротарем збірної ФРН і на чемпіонат світу 1962 року у Чилі 27-річний Тільковскі підійшов в чудовій форміJürgen Leinemann: Sepp Herberger. Ein Leben, eine Legende. Rowohlt, Berlin 1997, ISBN 3-87134-285-8, S. 411.. На той час його сильними сторонами стали також гра на виході і введення м'яча в гру. Однак, зібравши команду ввечері перед стартовим матчем групового етапу проти Італії, головний тренер Зепп Гербергер оголосив, що місце у воротах займе 21-річний дублер Вольфганг ФаріанHans Tilkowski: Und ewig fällt das Wembley-Tor. S. 83.. Розсерджений Тільковскі зажадав аби йому видали закордонний паспорт та квиток і повернувся додому, заявивши що більше не буде грати за збірну. Епізод позначився на кліматі всередині команди: німці вилетіли вже в 1/4 фіналу.
Гербергера Тільковскі пробачив лише на початку 1964 року, коли після зустрічі на бенкеті Ганс погодився повернутися до збірної. Через рік на чемпіонаті світу 1966 року в Англії німців очолював вже інший тренер, Гельмут Шен, який бачив Ганса беззаперечним основним воротарем своєї збірної. На свій 31-й день народження Тільковскі нарешті дебютував на чемпіонатах світу, а німці в першому турі групового етапу розгромили Швейцарію (5:0). Надалі, у тому числі завдяки вдалій грі Тільковскі, команда дійшла до фіналу змагань, пропустивши до вирішального матчу лише двічі в п'яти матчах. Утім у фіналі проти англійців був зарахований спірний гол у ворота Тільковскі через помилку радянського бокового арбітра Тофіка Бахрамова, через що німці програли трофей.
Після цієї трагедії Тільковскі зіграв за збірну лише один матч, 8 квітня 1967 року у відборі на чемпіонат Європи 1968 року проти Албанії (6:0)Olaf Edig, Daniel Meuren, Nicole Selmer: Fußballweltmeisterschaft 1966 England (= AGON WM-Geschichte, Band 8). AGON Sportverlag, Kassel 2006, ISBN 3-89784-208-4, S. 9.. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 39 матчів, пропустивши 33 голи.
Кар'єра тренера Ще до того, як закінчився останній ігровий контракт Ганса, він закінчив тренерські курси Геннеса Вайсваллера у (dfb.de), причому з найкращими оцінками серед свого випуску. Вайсваллер був знайомий з тодішнім президентом «Вердера» Гансі Вольфом. Бременці тоді перебували в середині турнірної таблиці чемпіонату, хоча склад був досить потужний. Після жахливої серії із семи поразок поспіль тренер Фріц Ребелль втратив довіру керівництва і був звільнений. Замість нього Вольф вирішив запросити талановитого Тільковскі, щоправда, Ганса відразу попередили, що в команді він попрацює лише до літа, а за цей час клуб підбере досвідченого тренера. Тільковскі погодився, пропрацювавши у команді трохи більше трьох місяців — з 17 березня і до 30 червня 1970 року, але до кінця сезону ситуація не змінилася і «Вердер» навіть близько не підібрався до зони єврокубків, зайнявши 11-те місце, після чого на посаду був призначений досвідчений Роберт Гебгарт.
Влітку 1970 року колишній воротар став головним тренером команди «Мюнхен 1860». З фінансово неблагополучними «левами» він став у 1971 році четвертим у другому дивізіоні, а на наступний рік третім, утім на початку сезону 1972/73, 31 серпня 1972 року, покинув посаду.
Згодом протягом 1973—1976 років очолював тренерський штаб іншого клубу другого дивізіону, «Нюрнберга», після чого повернувся до роботи з «Вердером». У першому сезоні Тільковскі зайняв з командою 11 місце у Бундеслізі, але по ходу другого сезону, 19 грудня 1977 року, покинув клубSven Bremer, Olaf Dorow: Grün-weißes Wunderland. Die Geschichte von Werder Bremen. Verlag Die Werkstatt. Göttingen 2011, ISBN 978-3-89533-824-3, S. 42..
22 лютого 1978 року він очолив «Саарбрюкен» із завданням врятувати команду, але не зумів покращити ситуацію і клуб, посівши 16-те місце, покинув еліту. Останнім його досвідом у тренерській справі став грецький АЕК, в якому німець пропрацював дев'ять місяців 1981 року.
Розчарувавшись у все більшій комерціалізації професійного футболу, Ганс вирішив покинути професіональний футбол.
Надалі Тільковскі зайнявся благодійністюTilkowski: Und ewig fällt das Wembley-Tor. S. 205.. Він грав і організовував виставкові матчі, а потім спільно з Францем Беккенбауером і Уве Зеелером відкрив футбольну школу для розумово відсталих дітей.
У 2009 році Тільковскі приїхав на відкриття пам'ятника Тофіка Бахрамова до Баку. І перед багатотисячним натовпом почав свою промову словами «Попри те, що гола не було…», а потім високо оцінив гідний культовий статус, яким Бахрамов мав серед своїх співвітчизників.
Статистика
Клубна
|1963-64||rowspan="4"| «Боруссія» (Дортмунд)||rowspan="7"|Бундесліга||21||0 |- |1964-65||17||0 |- |1965-66||34||0 |- |1966-67||9||0 |- |1967-68||rowspan="3"| «Айнтрахт»||26||0 |- |1968-69||14||0 |- |1969-70||0||0 121||0 121||0
Збірна
|1957||2||-4 |- |1958||3||-4 |- |1959||2||-4 |- |1960||5||-4 |- |1961||6||-3 |- |1962||0||0 |- |1963||0||0 |- |1964||4||-4 |- |1965||7||-3 |- |1966||9||-7 |- |1967||1||0 |- !Всього||39||-33
Титули і досягнення
Командні Володар Кубка Німеччини (1): «Боруссія» (Дортмунд): 1965 Володар Кубка Кубків УЄФА (1): «Боруссія» (Дортмунд): 1965–66 Віце-чемпіон світу: 1966
Особисті Футболіст року в Німеччині: 1965
Бібліографія Und ewig fällt das Wembley-Tor. Die Geschichte meines Lebens. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2006, ISBN 3-89533-518-5. Keine Angst vor scharfen Schüssen. Copress, München 1965, DNB 455071500.
Література : Die legendären WM-Torhüter. Ein Lexikon. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2005, ISBN 3-89533-498-7. Christoph Bausenwein: Die letzten Männer. Zur Gattungsgeschichte und Seelenkunde der Torhüter. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2003, ISBN 3-89533-425-1. : Deutschlands Fußball-Nationalspieler. Das Lexikon. Sportverlag Berlin, 1997, ISBN 3-328-00749-0. Heinrich Peuckmann: Die Helden aus dem Fußball-Westen. Geschichten — Legenden — Anekdoten. Aschendorff-Verlag, Münster 2001, ISBN 3-402-06480-4. (Hrsg.): Viel mehr als nur ein Spiel. 100 Jahre SC Westfalia 04 Herne. FRISCH-Texte Verlag, Herne 2004, ISBN 3-933059-38-0.