Відмінною рисою економічного районування Австралії є неможливості її поділу за наявними адміністративними кордонами. Південно-Східний, Південний та Південно-Західний регіони, витягнулися вузькою смугою вздовж узбережжя материка. У той самий час вони, разом із Тасманією, концентрують понад 95 % населення країни, третину видобувної промисловості, водночас виробляють майже всю продукцію обробної промисловості і переважну частину аграрної.
Південно-Східна Австралія Найбільш історично освоєний, густо заселений, економічно розвинений регіон країни, що складається зі штатів Вікторія та Новий Південний Уельс. Загальна площа регіону складає 14 % території країни; населення — більше 60 %; рівень урбанізованості — майже 90 %. Тут 1788 року було засновано перше поселення європейців на континенті — Сідней. Рельєф регіону досить різноманітний, столові Блакитні гори, Австралійські та Вікторіанські Альпи відокремлюють вузьку приморську низовину від внутрішніх районів верхів'їв Муррею та Дарлінгу — головного сільськогосподарського району країни. Клімат сприятливий як для проживання, так і для землеробства. На приморській низовині збереглися клаптики вічнозелених вологих лісів; у внутрішніх районах — евкаліптові савани та скреб.
Регіон багатий на поклади мінеральної сировини: найбільший за площею кам'яновугільний басейн (42 тис. км²) бітумінозного та коксівного вугілля — Ньюкасл, Вуллонгонг, Порт-Кембла; буре вугілля родовищ Яллурн та Моруелл (штат Вікторія); нафта родовища Лейк-Ентранс та шельфу Бассової протоки. Поклади міді (Кобар), поліметалічних руд (Брокен-Гілл), олова (Ардлтан), титану, магнезиту та азбесту. На місцевому бурому вугілля працюють найбільші в країні ТЕС. У Сніжних горах споруджено великий гідрокомплекс: 7 водосховищ, 8 ГЕС (4,7 МВт), 90 км комплексу тунелів, що сполучають в єдину систему річки Маррамбіджі, Муррей, Тамет та Сноуі. Важка промисловість, металургія, коксохімія, трубопрокат та машинобудування сконцентровані в промислових центрах: Ньюкасл, Вуллонгонг, Порт-Кембла. У регіоні розвинена нафтопереробна та хімічна промисловість (виготовлення пластмас, мінеральних добрив, синтетичних волокон, фенолу, фармації). Суднобудування в портових містах: Сідней, Мельбурн, Ньюкасл. Електротехнічна промисловість: Сідней, Клейтон. У штаті Вікторія концентруються найбільші підприємства легкої промисловості країни. Велика кількість підприємств харчової промисловості, переробка й консервація фруктів та овочів, сироробна та молочна галузь, м'ясокомбінати, олійниці, броварні.
На території регіону концентрується 2/3 поголів'я овець і 1/4 великої рогатої худоби країни. М'ясо-молочне тваринництво у більш вологих районах, а тонкорунне й мериносне у посушливих внутрішніх. Ферми з високим рівнем автоматизації всіх технологічних процесів. У регіоні концентруються найбільші площі зрошуваних земель. Тут вирощують найбільшу частку врожаю пшениці та інших зернових, половину винограду. Долина річки Намой — головний район вирощування бавовнику. Навколо міст інтенсивне приміське сільське господарство.
Найбільші міста регіону: Сідней — найбільше місто Австралії, діловий, промисловий, науковий та культурний центр, столиця штату Новий Південний Уельс, у місті мешкає більша половина населення штату; Мельбурн — друге за розмірами місто Австралії, столиця штату Вікторія; Ньюкасл; Канбера — столиця держави; Вуллонгонг; Порт-Кембла; Джилонг.
Північно-Східна Австралія Другий за рівнем економічного розвитку регіон країни, що територіально збігається з більшою частиною штату Квінсленд. Площа регіону — більше 20 % території країни. Загалом рельєф регіону горбистий, Великий Вододільний хребет тут значно нижче ніж на півдні, ланцюги невисоких гір роз'єднують западини. На заході гори переходять в рівнину вкриту рідколіссям, а на південному заході колючими заростями скребу. Клімат тропічний, теплий і вологий; тут найбільша кількість атмосферних опадів і найменші сезонні коливання середньодобової температури повітря. Навітряні схили гір вкриті вічнозеленими вологими лісами. Внутрішні райони — «країна криків», щебениста рівнина, вкрита колючими заростями скребу, поодинокими евкаліптами, пляшковими деревами та боабами Грегорі, яку перетинають пересохлі річища криків — Даямантина, Джорджина, Купер-Крик. Ця напівпустеля під час періоду Ла-Нінья, раз на 5-7 років, перетворюється на квітучий край.
Великий Бар'єрний риф вздовж тихоокеанського узбережжя приваблює величезну кількість туристів. Регіон багатий на мінеральну сировину: одне з найбільших у світі родовищ бокситів — Уейпа, з вмістом алюмінію до 58 % в руді; другий за площею кам'яновугільний басейн з родовищами Блер-Атолл та Бовен, що відомі високоякісним коксівним вугіллям; поліметалічні та уранові руди в Маунт-Айзі; олово й кобальт — Маунт-Кобальт; природний газ — Рома; нафта — Муні; фосфорити; монацитові піски східного узбережжя (монацит, ільменіт, рутил, титан, циркон). Підмурок індустрії регіону становлять підприємства гірничої промисловості; кольорової металургії (поліметали, алюміній, рафінування міді). У місті Гладстон було споруджено свого часу найпотужніший глиноземний завод у світі. Працюють підприємства хімічної (мінеральні добрива), транспортної (залізничне обладнання, вагонобудування, судноремонт) промисловості. У регіоні існують два типи морських портів: для експорту мінеральної сировини, максимально механізовані, з великим вантажообігом (Уейпа) та для експорту сільськогосподарської сировини (Лусінда).
Головною культурою рослинництва виступає цукрова тростина — 95 % посівних площ країни; також вирощують тютюн, кукурудзу, сорго, бавовник, кормові трави, пшеницю. На прибережних землях вирощують манго, папаю, ананаси, банани; далі на південь, або вище у гори — цитрусові та кісточкові. Регіон займає перше місце в країні з поголів'я великої рогатої худоби та коней (майже половина поголів'я та 85 % м'ясного експорту), третє — овець (15 %). У портових містах розміщуються м'ясокомбінати, центри з розведення та переробки устриць та перловиць. Свого часу більшість вологих лісів Квінсленду було вирубано, їх замінили вторинні ліси. З післявоєнного часу для потреб деревообробної галузі вирощують сосну.
Найбільші міста регіону: Брисбен — третє за розмірами місто країни, столиця штату; Таунсвілл, Рокгемптон, Гладстон, Маунт-Айза, Маунт-Катлін, Рома, Уейпа.
Південна Австралія Третій за рівнем економічного розвитку регіон країни, займає південний схід штату Південна Австралія. Ландшафти регіону різноманітні. Від затоки Сент-Вінсент і до западини солоних озер на півночі тягнуться сильно еродовані з пласкими вершинами гори Фліндерс та Маунт-Лофті. На півночі вони являють собою величезні розсипи щебіню, вкритого сухими злаками; на більш вологих південних схилах зарості маллі-скреба.
Регіон тяжіє до океану, на узбережжі Великої Австралійської затоки, заток Спенсер та Сент-Вінсент сконцентровано майже все населення регіону. Історично регіон був першим місцем видобутку залізної руди на континенті, яке значно втратило своє значення з початком розробки родовищ Західної Австралії. Промисловість регіону представлена металургійними підприємствами міст Вайалла, Порт-Пірі та Порт-Огаста. Залізна руда також вивозиться через порт Вайалли до Ньюкасла. Збудований водогін забезпечує металургійні комбінат водою з річки Муррей. Кам'яне вугілля видобувається на північ від Аделаїди. Солончаки солоних озер та прибережні лагуни — місце видобутку солі. Нафтохімічна промисловість у Порт-Станвак, машинобудівна та харчова галузі.
Головними сільськогосподарськими культурами виступають ячмінь, пшениця, овес, кормові культури. Разом з садами і виноградниками поля та пасовища майже повністю витіснили природну рослинність всюди де це можливо. Головною проблемою рослинницької галузі регіону є брак прісної води. Поверхневі води скупі, нижня течія Муррею майже безводна, бо вода розбирається на іригацію в середній течії, а більшість артезіанських горизонтів засолені, для поливу придатні лише басейн півострова Ейр та навколо міста Аделаїда. Тому в цьому регіоні дуже поширена доставка поливної води трубопроводами, крапельне зрошування. Регіон займає перше місце зі збору винограду (гирло Муррею) та виготовленню вина (70 % загальноавстралійського), значне вирощування цитрусових. Тваринництво представлене мериносними вівцями та великою рогатою худобою, що її випасають на схилах гір. У пустельній частині регіону на північ від півострова Ейр розташований центр космічних досліджень|центр космічних досліджень Вумера, звідки 1967 року було запущено перший австралійський штучний супутник Землі.
Головні міста — морські порти та промислові центри: Аделаїда — столиця штату, четверте за розмірами місто країни, важливий промисловий центр, портове місто, крупний залізничний вузол; Порт-Огаста, Порт-Пірі, Вайалла, Порт-Станвак.
Південно-Західна Австралія Четвертий за рівнем економічного розвитку регіон країни, що займає крайній південний захід штату Західна Австралія. Ландшафти представлені Західно-Австралійським плоскогір'ям, що круто обривається до вузької приморської низовини, — хребет Дарлінг. На плоскогір'ї сухі рівнини, на узбережжі залишки реліктових вологих евкаліптових лісів з цінною деревиною, стійкої до морської води і яку не їдять терміти — «яррах», «каррі». Це унікальне місце планети, де до 82 % видів вищих рослин ендемічні, хоча древня природа цього регіону сильно порушена діяльністю людини.
Регіон багатий на мінеральні ресурси (нафта, природний газ, боксити, залізна руда, титанові піски узбережжя Банбері — Басселтон), продуктивні ліси, сприятливі для ведення сільського господарства природні умови. Промисловість регіону представлена підприємствами харчової (Перт, Джералдтон, Банбері, Олбані), машинобудівної (Перт), хімічної (виробництво мінеральних добрив у Банбері та Перті), цементної, електротехнічної (Перт), деревообробної галузей, транспортного машинобудування (Фрімантл — судна та автомобілі), металургії (Куїнана — алюміній, сталь, нікель).
Агрокліматичні умови ведення землеробства подібні до степової зони України, коли головні запаси вологи в ґрунті створюються в зимовий період. «Пшеничний пояс» простягається від Саутерн-Кросса до Джералдтона. У невеличких фермерських господарствах вирощують фрукти, овочі, виноград, розводять молочну худобу. Присутні невеликі ділянки зрошувального землеробстваі. На прибережній низовині Суонленд на штучних пасовищах розводять вівців. Олбані — головний центр переробки сільгоспсировини.
Найбільші міста регіону: Перт, Куїнана, Олбані, Банбері, Джералдтон, Пінджарра. Головні морські порти: Фрімантл, Куїнана, Банбері, Олбані, Джералдтон. Новим сектором господарства регіону з кінця XX століття стає рекреація, туристи приїздять на чудові морські пляжі, відвідують національні парки з унікальною рослинністю. Перт — столиця штату, головний діловий, торговий, адміністративний, промисловий та культурний центр регіону.
Тасманія Тасманія — окремий штат на південному сході Австралійського Союзу, що займає однойменний великий острів (68 тис. км²) та прилеглі невеличкі острівці. Острів відділяється від штату Вікторія широкою (200 км) Бассовою протокою. Рельєф острова має вигляд єдиного кристалічного масива, розбитого тектонічними тріщинами на нагір'я з крутими схилами, у западинах між якими озера льодовикового генезису. Висоти Центрального нагір'я сягають 1500 м. Скелясті береги острова порізані глибокими вузькими фіордоподібними затоками, в одній з яких розташована столиця штату і найбільше місто — Гобарт. Клімат острова помірний вологий, зими м'які, а влітку не так спекотно як на континенті. Більшість території регіону вкрито вологими лісами, долини річок часто заболочені. Тасманія — перший з штатів Австралії який прийняв низку природоохоронних ландшафтозберігаючих законодавчих актів. Близько 5 % території острова відведено під національні парки.