Варбан Вінаров (ім'я при народженні – Варбан Ніколов Вінаров; 1885, Русе, Болгарія – 5 березня 1908, Відень, Австро-Угорщина) – болгарський офіцер, генерал-майор Сухопутних військ Болгарії.
Біографія
Варбан Ніколов Вінаров народився в місті Русе, вБолгарії у 1856. У двадцять років закінчив Робертському коледжі в Константинополі. Після звільнення навчався у військовій школі в Софії.
21 січня 1880 року Іван Ведар у Бухаресті взяв на себе трьох молодих юнаків – лейтенанта Варбана Вінарова, Тома Карджиєва, прокурора районного суду і секретаря Йордана Джумалієва , де ввів їх у масонську ложу "Геліополіс", підпорядковану Великому Витоку у Франції. Після підготовки відповідного ритуалу 18 лютого того ж року в будинку Ведара в Русе було офіційно проголошено про створення першої в країні масонської ложі під назвою «Балканська зірка» № 134. У списку Вінаров був зареєстрований під № 6, отримавши III ступінь масонства. Він також включений до управління Ложі як I-й надзиратель, друга людина після почесного майстра Івана Ведара. Вінаров – флігель-ад'ютант князя Олександра I Баттенберга з 1884 року.
Сербсько-болгарська війна (1885) Брав участь у сербсько-болгарській війні (1885). Після війни він був помічником начальника армійського штабу, а з 1887 року – начальником Військової школи. Пізніше закінчив Миколаївський генштаб у Санкт-Петербурзі. Став флігель-ад'ютантом князя Фердинанда з 1894 р. і почесним флігель-ад'ютантом з 1899 по 1900 рр. Обіймав високі командні посади в болгарській армії і в 44 роки став Генерал-майором Генерального штабу і інспектором кавалерії (1900–1908). У 1907 р. і був делегатом Другої світової конференції миру в Гаазі.Сербсько-болгарська війна 1885. Збірник документів , Софія, 1985, Військове видання, з 467 У 1897 р. – начальник Преславської четвертої піхотної дивізії.
Генерал Вінаров помер 5 березня 1908 у Відні. Похований у Софії.
Родина Був одружений з Елізою, донькою д-ра Георгія Вальковича, міністра закордонних справ, дипломатичного агента в Константинополі. У Вінарова було п'ятеро дітей. Його донька Бистра була дружиною Симеона Радева – учасника Балканської війни і македонсько-адріанопольського волонтера, історика , дипломата, публіциста і журналіста, автора книги "Будівельники сучасної Болгарії". Син Вінарова, лейтенант Георгій Вінаров, загинув під час Другої балканської війни. Одна із доньок іншої сестри Петра Вінарова, Анніки – Невіяна Панайотова Станчева – відома як доктор Пашова, лікар педіатр.
Нагороди
Військовий орден "За хоробрість" III ступеня, 2-го класу і IV ступеня Королівський орден " Святого Олександра II ступеня без мечів, III ступеня і IV ступеня з мечами Орден «За заслуги»
Джерела Семеен архив на Хаджииванови “Скица на родство по майчина линия”. Виж още: Лебикян, Х. Голямата фамилия Винарови. – В: Пристан, октомври 2003, №10, с. 8. Радев, С. Строителите на съвременна България. Т. 2. С., 1973, с. 192 в. Български новини, №4, 14 януари 1895. Лебикян, Х. Голямата фамилия Винарови, с. 8. Радков, Ив. Масонството в Русе. Русе, 2003, 25-27. В Русенската масонска ложа членува и младият български княз Александър I Батенберг. През юни 1880 г., когато той присъства инкогнито на нейна сбирка, ложата е нападната от въоръжена банда. Иван Ведър обаче, с револверни изстрели успява да отбие нападението. Издателство на Министерството на отбраната „Св. Георги Победоносец“, София Лебикян, Х. Русенски профили. Д-р Невяна Панайотова Станчева – Пашова.- В: в. Информационен пазар, Русе, №34, 2 септември 1999. Недев, С., Командването на българската войска през войните за национално обединение, София, 1993, Военноиздателски комплекс „Св. Георги Победоносец“, стр. 30 Румен Манов, Приказка за България. София, 2014., ISBN 9789548972055
Зовнішні посилання Златев, Л., Х. Лебикян. Михаил Силаги. Фамилия Силаги с трайно русенско присъствие. Русе, 2005. ген. Върбан Винаров в родословното дърво на фамилия Хаджииванови
Стефан Папріков → Начальник штабу армії (24 червня 1899 - 18 лютого 1900) → Стефан Ілієв