Темрю́к (у 1948 — 2016 — СтарченковеУказ Президії Верховної Ради УРСР від 2.8.1948 «Про увіковічення пам'яті Заступника Голови Ради Міністрів Української РСР В. Ф. Старченка») — село Микільської селищної громади Маріупольського району Донецької області України.

Загальні відомості Відстань до районного центру становить близько 55 км автошляхом . Відстань до залізничної станції Розівка степовим шляхом становить 12 км. Селом протікає річка Темрюк, що й дало (повернуту) сучасну назву селу. Населення — 2 016 чоловік (2001).

Колишню назву населений пункт отримав на честь уродженця села Василя Старченка — радянського державного і громадського діяча.

Село межує із землями Пологівського району Запорізької області.

Історія

Село Темрюк було засноване на початку ХІХ ст. збіглими селянами із Західної України. Продовж 19 століття село активно заселяли різні переселенці як з губернь Полтавської, Чернігівської, Смоленської, Орловської, Віленської та інших губерній Російської імперії.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Темрюк Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало (1559 чоловічої статі та 1546 — жіночої), налічувалось 425 дворових господарств, існувала православна церква. Значну кількість селен складали росіяни.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Темрюк, центрі Темрюцької волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії, мешкало , налічувалось 566 дворових господарств, існували православна церква, школа й 3 лавки.

.

У 1908 році в селі мешкало (3815 чоловічої статі та 3686 — жіночої), налічувалось 1128 дворових господарства.

Радянська окупація встановлена у січні 1918 року.

Навесні того ж року створено Темрюцький революційний загін, командиром якого став В. М. Писаревський. Темрюцький загін приєднався до загону Давидова і вів бої на території Маріупольського повіту.

У наказі № 565 від 8 червня 1921 року по військам Харківського військового округу вказано що Темрюк є опорним пунктом РПАУ Махно.

У 1922 році створена комуна імені Карла Маркса.

600 місцевих жителів билися на фронтах радянсько-німецької війни, з них 367 загинули, 196 нагороджені орденами і медалями. У селі встановлені два пам'ятники і монумент Слави на честь воїнів, загиблих в роки війни, а також погруддя Героя Радянського Союзу С. П. Машковского.

Населення За даними перепису 2001 року населення села становило 2016 осіб, із них 21,63 % зазначили рідною мову українську та 78,37 %— російську .

Економіка Станом на 1970 рік в селі мешкала 2 451 особа і було 1 015 дворів. На території села розташовувалися центральні садиби колгоспів «Росія» та імені Фрунзе. За господарством «Росія» були закріплені 6 179 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5 159 га орних земель. Були розвинені тваринництво і рослинництво. Господарство спеціалізувалося на відгодівлі великої рогатої худоби. За колгоспом ім. Фрунзе були закріплені 4 045 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3 292 га орних земель. Це було багатогалузеве господарство з розвинутими рослинництвом і тваринництвом.

Соціальна сфера

У селі діяли середня школа, будинок культури на 450 місць і клуб на 230 місць, музей історії села Темрюк, бібліотека з книжковим фондом 9,7 тисяч примірників, лікарня на 35 ліжок, поліклініка, аптека, чотири дитячих садки та ясел на 135 місць, пошта, ощадкаса, дев'ять магазинів, три їдальні.

У селі діє Старченківський сільський центр культури і спорту. У СЦКС працює 21 клубне формування, в тому числі діють 4 народні аматорські колективи: ВІА «Апрель», вокальний ансамбль «Надежда», ТЕМ «Провінція», зразковий гурт «РесТем»

Природно-заповідний фонд Поблизу села розташований регіональний ландшафтний парк «Половецький степ» та ландшафтний заказник місцевого значення Бесташ.

Цікаві факти про село Темрюк :

У часи Російської імперії у селі Темрюк німецький природодослідник, академік Йоганн-Антон Гільденштедт знайшов – 30 екземплярів кам’яних скульптур, це вважалося рекордом, адже Темрюк обігнав за кількістю скульптур сусідні села, наприклад: у сусідньому селі Білоцерковці їх було 27, у Царекостянтинівці (нині Кам'янка) – 7 (два останні села знаходяться у Пологівському районі Запорізької області). Отже, кам’яні скульптури з Темрюка могли потрапити до колекції Анадольського степового лісництва, в якій на початку 70-х років ХХ сторіччя нараховувалося 27 статуй. Другим місцем їх можливого зберігання може бути Одеса, в краєзнавчому музеї цього міста на даний час налічується 30 скульптур. Ще кам’яні скульптури потрапили й до зібрань Маріупольського та Микільського краєзнавчих музеїв. Дві скульптури з Темрюка у 70-х роках ХХ ст. вивіз на центральну садибу Українського степового природного заповідника НАН України. Наукова саття "СЛІДАМИ КАМ’ЯНИХ СКУЛЬПТУР ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я сторінки 308-312"

Галерея <small>Свято-Іллінський храм<small>Двір школи<small>Музей історії села Темрюк<small>Ставок<small>Амбулаторія

Відомі люди У селі народились: Гайдак Микола Григорович український учений-ентомолог, професор Міннесотського університету, спеціаліст у галузі бджільництва та кормів для бджіл, доброволець армії УНР. Старченко Василь Федорович — радянський державний і громадський діяч; Герої Радянського Союзу: Депутатов Іван Степанович; Машковський Степан Пилипович Герої соціалістичної праці: Кірюшкін Іван Федотович; Михєєв Ілля Іванович

Примітки

Література

Інна Петрова. РЕВІЗЬКІ «СКАЗКИ» ЯК ДЖЕРЕЛО ІСТОРИЧНОЇ ДЕМОГРАФІЇ ЛОКАЛЬНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ СЕЛА ТЕМРЮК ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО ПОВІТУ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ)