Футбол — найпопулярніший вид спорту в Україні. Головним керівним органом українського футболу є Українська асоціація футболу (УАФ), що набула статусу національної 13 грудня 1991 року як ФФУ.
До заслуг українського футболу, в період до 1991 року, у часи існування УРСР, можна включити два Кубка володарів Кубків УЄФА і Суперкубок Європи, здобуті київським «Динамо» в 1975 та 1986 роках; перемога збірної УРСР на Спартакіаді народів СРСР 1986 року. Крім того, до 1991 року багато українських футболістів виступали у складі збірної СРСР. Наприклад, у складі збірної СРСР, яка у 1988 році стала срібним призером чемпіонату Європи, серед 20 гравців фінальної стадії турніру було 12 представників українського футболу.
Найбільшими досягненнями українського футболу за роки незалежності є, насамперед, перемога збірної України U-20 на чемпіонаті світу 2019 року серед молодіжних команд, вихід київського «Динамо» до півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА у сезоні 1998/99, друге місце збірної U21 на чемпіонаті Європи 2006 серед молодіжних команд, перемога команди U19 на Євро 2009, що проводилось в Донецьку та Маріуполі, участь національної збірної України у чемпіонаті світу 2006, де українці дійшли до 1/4 фіналу, здобуття разом з Польщею право на проведення Євро-2012, Кубок УЄФА 2009, який завоював донецький «Шахтар», вихід «Дніпра» у фінал Ліги Європи 2015, а також вихід збірної України до 1/4 фіналу на Євро-2020.
Назва в Україні Найперша книжка українською мовою про футбол видана у 1900 році під назвою Копана (Association Football), від ко́пати — ударяти, бити, штовхати ногоюко́пати // СУМ11, від — футбол.
1906 року професор Іван Боберський видав книгу «Копаний м'яч».
До радянської анексії на заході України використовували назву ко́паний м'ячКопаний м'яч // — Т. 3. — С. 1129.Денис Мандзюк (2017). Копаний м'яч. Коротка історія українського футболу в Галичині 1909—1944. Львів: Видавництво Старого Лева. Серія: «Мистецтво і культура». 416 стор. ISBN 978-617-679-300-7., або ко́панка.
Згідно зі спогадами Степана Шаха, професор Іван Боберський у 1908 році організував серед учнів Академічної Гімназії Львова «Спортовий Кружок гри ножної пилки», від , який самі гімназисти називали «футбалевий клюб».Степан Шах. Львів — місто моєї молодости. — Часть III. Цісарсько-Королівська Академічна Гімназія. — Видавництво «Християнський Голос». Мюнхен, 1956. — 362 с. — С. 84. // Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. — 240 с. — ISBN 978-966-553-923-0
Історія Символічна збірна України XX століття (опублікована тижневиком «Український футбол» у 2000 році)
Проникнення гри Коріння цієї гри на території теперішньої України сягають кінця XIX століття і ведуть до Одеси. Одними з перших гравців у футбол були англійські моряки в порту Одеси, які створили і найперші команди (ОБАК — «Одеський британський атлетичний клуб» створено у 1878). У 1884 році в Одесі було збудоване перше футбольне поле, гру «foot-ball» іноземці популяризували серед місцевого населення.Нашей сборной — 75 лет! (sport.com.ua, 12 серпня 2008) У 1892 році в Одесі заснований німецький спортивний клуб «Турн-Ферайн» з секцією футболу. У 1899 році в Одесі заснована футбольна команда виключно з місцевих жителів. З того моменту кількість одеських футбольних команд тільки зростала: О. Г. Ф. (Одеський гурток футболу), «Вега», «Містран» та багато інших.
Пізніше гра проникла до Західної України, де діяли осередки спортивного товариства «Сокіл» (складалось з поляків, українців, чехів). Перші правила футбольної гри надруковано у монографії «Гімнастичні ігри шкільної молоді», яку видав у 1891 році Едмунд Ценар — професор учительської семінарії у Львові. Федерація футболу України за матеріалами, наданими львівськими істориками спорту, постановила вважати гру, яка відбулася 14 липня 1894 року у Львові, першим документально зафіксованим футбольним матчем на території України.
1894—1901: перші документально зафіксовані матчі на території сучасної України Перші документально зафіксовані матчі на теренах України відбулись коли західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорської імперії, яка ще у 1869 році ввела гімнастику («цим словом позначалась фізична культура») в шкільну навчальну програму. Саме ж фізичне виховання та спорт були у великій пошані та підтримувались на державному рівні. Тож не дивно, що саме на цих територіях склалися більш сприятливі умови для розвитку спортивного руху, в тому числі і футболу.
Галичина За даними обсерваторії Львівської політехніки 14 липня 1894 року денна температура становила +24 °C. У ті дні у Львові тривала Загальна крайова виставка, протягом якої відбувалися різноманітні конференції інженерів, літературознавців, гостям міста продемонстрували нову трамвайну лінію, що вела до Стрийського парку тощо. У рамках виставки на полі, що знаходилося у Стрийському парку, відбулася міжміська гра між командами, що представляли спортивно-гімнастичне товариство «Сокіл» — Львів проти Кракова.
Матч розпочався 14 липня 1894 року о 17:00: господарі грали у білих футболках та сірих гімнастичних штанцях, а гості — у білих футболках та синіх штанцях. Поєдинок судив професор Зигмунт Виробек з Кракова. На стадіоні місткістю 10 000 глядачів зібралося близько 3 000 людей. Гра тривала 7 хвилин — до першого забитого гола. Цей м'яч провів другокурсник учительської гімназії Володимир Хомицький, який діяв на лівому боці поля. Тактики й стратегії у діях футболістів майже не було — головним завданням було проштовхнути м'яч повз воротаря у ворота. Стійками воріт служили два прапорці, увіткнуті у землю.
Буковина та Закарпаття На теренах Буковини та Закарпаття перші футбольні матчі відбулись в період травня — серпня 1901 року.
Перший футбольний матч на Буковині, який завершився з рахунком 7:0 — відбувся 12 травня 1901 року у Чернівцях на стадіоні біля річки Прут (тобто теперішній стадіон «Мальва»). Перемогу здобула команда, яка була заснована студентами Чернівецького університету на базі університетської спортивної гімнастичної секції (за твердженням окремих дослідників вважається що саме ця команда стала предком клубу «Ян»). Голи в тому історичному матчі забили: Ю. Цьопа — 3, Т. Співак — 2, Л. Михайлов та З. Штерн — по 1.
15 серпня 1901 року відбулася перша офіційна футбольна зустріч і в Ужгороді, де місцева команда (збірна учнів міста) поступилася угорському клубу «БАК» (Будапештський атлетичний клуб) з рахунком 0:3.
1902—1914
У Одеській футбольній лізі (створена у 1910 році) брали участь ОБАК (Одеський британський атлетичний клуб), О. Г. Ф. (Одеський гурток «Футбол»), шереметьєвці, «Спортінг-Клуб», «Вега», «Індо», «Турн-Ферайн» (команда німецького спортивного товариства) і «Флорида».
У 1900-х роках перші футбольні клуби виникають у багатьох містах України — ініціаторами є переважно молодь, студенти вищих шкіл. У багатьох містах першими гравцями були робітники та моряки з країн Європи.
«Сокільський рух», започаткований чехами у середині XIX століття, був причетний до розвитку гри у Києві. Перша команда — «Південь» (1902) складалася переважно із чехів. Згодом її було перейменовано на «Сокіл». Одним з осередків київського футбольного руху був Політехнічний інститут, студенти якого створили команду «Політехніки» (1906). У 1911 році 6 київських клубів організували першу міську лігу: «Любителі спорту», Спортивно-Гімнастичний Кружок при Київському Політехнічному інституті, Кружок «Славія», Кружок «Спорт», Польське Гімнастичне Товариство та гурток «Фенікс». Виграли турнір «Політехніки», вони ж у 1913 році під час Всеросійської олімпіади яка проходила у Києві, перемогли в показовому турнірі 4 (ще взяли участь «Спорт», «Любителі спорту», «Славія»).
В 1903 році у Львові спудеї першої реальної школи утворили ФК «Слава», що згодом став предком клубу «Чарні». У тому ж році німецькі студенти з Чернівців теж сформували власну футбольну команду, яка на довгі роки стала флагманом буковинського футболу (у 1903 році ФК «Ян» був офіційно зареєстрований і документально зафіксований як спортивне німецьке товариство). Тож, можна з впевненістю стверджувати, що ці два футбольні клуби стали первістками футбольного клубного руху в Україні.
Також у 1904 році свою спортивну команду зробила четверта львівська гімназія — КГС (Клуб Гімнастично-Спортовий). Цю команду через 3 роки перейменовано на «Погонь» — у міжвоєнний період вона буде одним із флагманів польського футболу. Учні 3 та 6 львівських гімназій створили команду «Лехія» (1905). В 1907 році в Чернівцях польською громадою міста був утворений клуб «Сарматія» вона же «Полонія», а румунською — «РФК» він же «Драгош Воде».
У 1912 році ОФЛ вступила у Всеросійський футбольний союз, а 20 жовтня 1913 р., перемігши у фінальному матчі збірну Санкт-Петербургу (4:2), збірна Одеси стала чемпіоном Російської Імперії. У 1914 році представники футбольних ліг та спорттовариств і клубів створили Футбольний Союз Півдня Російської імперії, куди увійшли: Одеса, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Донбас-ліга, Київ, Харків, Ростов-на-Дону, Таганрог, а в 1915 році провели першість, де перемогла Юзівка, що представляла Донбас-лігу.
Проводилися першості у містах та регіонах: Львів (1905—1914), Чернівці (1907—1914), Одеса (1910—1918), Київ (1911—1918), Харків (1912—1918), Галичина (1912—1914), Донбас-ліга (1913—1919, Катеринослав (1916—1918).
Влітку 1914 року в Одесі та Миколаєві зіграв 5 матчів «Фенербахче» (Стамбул).
1919—1939 (УРСР) Осередками футбольного життя радянської частини України залишалися великі міста: Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Сталіно. Найкращі команди грали у Харкові — тодішній столиці республіки. Організацію Всеукраїнської Першості 1921—1923 років взяв на себе Всевобуч України і Криму, у 1923 році було створено Вищу Раду Фізкультури (згодом комітет) при якій 1932 року утворено секцію футболу. Першість УРСР у 1921, 1922, 1923, 1924, 1927, 1928, 1932 та 1934 роках виграли саме харків'яни. У 1931 році першість вперше вибороли кияни, а у 1935 році — Дніпропетровськ.
У 1929—1935 роках ПСТ Динамо УСРР розпочинає розігрувати кубок (першість) товариства. По три перемоги здобули динамівці Харкова і Києва.
Коли у 1924 році було організовано всесоюзний турнір, то Україну представляв «Штурм» (Харків), який став переможцем змагань в Україні. У московському святі фізичної культури у півфіналі представник УСРР розгромив збірну Закавказької РСР — 4:0, а у фіналі переграв команду РСФСР (Ленінграду) — 2:1. По завершенні змагань 8.09.24 українці обіграли також збірну СРСР — 1:0, а потім і збірну Москви — 2:0. Серед найкращих гравців 1920-х та 30-х рр. з першої столиці УРСР були футболісти збірної СРСР: Микола Кротов, Іван Привалов, Микола та Костянтин Фоміни, Олександр Штрауб, Казимир Піонтковський, Олександр Бабкін.
У 1927 році було засновано «Динамо» (Київ).
Саме «Динамо» було єдиною українською командою у найвищій лізі першого чемпіонату СРСР, який було проведено 1936 року. «Динамівці» у першому розіграші радянської першості посіли 2 місце. Одними з найкращих футболістів країни були воротар Антон Ідзковський, захисник Костянтин Фомін, нападники Костянтин Щегоцький і Віктор Шиловський. Але за чемпіонство боролися тільки сильні московські клуби («Динамо» та «Спартак»), а найвищим довоєнним показником киян залишилось віце-чемпіонство 1936 року. У 1937 році кияни зіграли зі збірною Басконії (1:3).
1919—1939 (українські землі поза УРСР)