Іва́н Бабі́й (5 березня 1893, с. Добромірка, нині Збаразького району Тернопільської області — 25 липня 1934, Львів) — український педагог, військовик. Один із головних організаторів свята «Українська молодь — Христові».

Вбитий за рішенням ОУНПетро Мірчук. Нарис історії ОУН. Том 1. V частина. Розділ 5. Вбивство Івана Бабія..

Біографія

Народився 5 березня 1893 року в селі Добромірка (нині Збаразького району Тернопільської області, Україна) в сім'ї селян.

1911 року закінчив Тернопільську українську гімназіюVI. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1910/11 . — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1911. — С. 83. (1905/1906 — ІІІб класI. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1905/06 . — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1906. — С. 53.) потім навчався на філософському факультеті Львівського університету за курсом класичної філології.

У 1914 році мобілізований до австро-угорської армії, брав участь у Першій світовій війні, служив у лавах УСС. Після проголошення ЗУНР воював у лавах УГА, мав ранг поручника. У 1920 році був офіцером Дієвої Армії УНР, під час спільного маршу на Київ особистою відвагою врятував відділ польського війська від більшовиків, за це отримав спеціальну подяку корпусу офіцерів.Tyrowicz M. Babij Jan (1893—1934)… — S. 194. За спогадами Степана Шухевича служив у залізничних військах.Степан Шухевич. «Моє життя» Вид. Української видавничої спілки, Лондон, 1991. — С. 420—423. — ISBN 0-902322-33-8. Опікун пластових куренів на Тернопільщині — зв'язковий 24 і 34 куренів (Бережани), скавтмайстер.

Професор (викладач) Бережанської гімназії у 1921—1928 роках, у Львові: 1928—1931 — професор, 1931–1934 — директор філії Академічної гімназії. З 1 січня 1934 року директор Академічної гімназії. Був прихильником заснування українського університету у Львові.

На думку польського дослідника Мар'яна Тировіча (1930-ті роки), його діяльність була скерована на піднесення етичного та культурного рівнів життя українців, виховання покоління українців, які повинні були розуміти необхідність співжиття обидвох народів Галичини як невід'ємної частини Польщі.

У 1932 році пережив 2 напади зі сторони ОУН, давав об'єктивні свідчення в справі атентату Миколи Лемика. За версією М. Тировіча, через це був убитий.

Українські націоналістичні кола звинуватили Івана Бабія у співпраці з польською владою проти інтересів української нації. Головним звинуваченням директора Бабія було переслідування гімназистів, які прихильно ставились до ОУН та намовляння до співпраці з польською поліцією. Були й інші закиди, які характеризували надзвичайно лояльне ставлення Бабія до Польської держави. Деякі приклади «лояльності» Бабія: .

Іван Бабій двічі був попереджений бойовиками ОУН: вперше його було побито по обличчю, а згодом, в приміщенні гімназії, побито палицями. Причиною таких дій була неодноразова здача гімназистів у руки польської поліції, що спричиняло виключення з гімназії, а інколи й невеликі судові вироки.

Революційний трибунал Організації українських націоналістів засудив його до смертної кари. Як вислід, 27 липня 1934 року у Львові бойовик ОУН убив Бабія. Як виявилось, за Бабієм була закріплена поліцейська охорона, і коли атентатник зрозумів, що йому не вдасться втекти, то спробував застрелитися. В лікарні бойовик отямився й зізнався, що є членом ОУН і зветься Михайло Цар, родом з Поздимира. 17 серпня від отриманої рани вбивця помер.

Митрополит Андрей Шептицький у відозві до вірних публічно засудив убивство Івана БабіяМитрополит Шептицький А. З нагоди вбивства бл. п. директора І. Бабія // Твори (морально-пасторальні). — Львів, 1994. — Вид 2. —  — С. 30—31; Вперше опубліковано у газеті «Діло». — 1934. — Ч 205 (5 сепаня); передрук у «Sprawy Narodowościowe». — 1934. — № 4..

Убивство Бабія викликало дуже сильний відгомін серед українського громадянства, бо йшлося про людину з високою освітою, колишнього старшину української армії, й вкотре поставило питання «межі лояльності» до Польської держави. На ОУН посипалися гострі напади з боку різних українських політиків та партій. Під час процесу 5 червня 1936 року на запит прокурора Степан Бандера докладно пояснив: «ОУН нікого з українців не карала за саму їхню льояльність до польської держави. Директора Бабія ОУН засудила на кару смерти за те, що він активно співпрацював з польською поліцією і свідомо поборював українське революційне підпілля, видаючи польській поліції українських ґімназистів та студентів, членів і симпатиків ОУН».

Примітки

Посилання Василь Расевич. Прокрустове ложе революційних націоналістів. Чому забуто настановче слово митрополита Андрея Шептицького? Zaxid.net, 5 липня 2016 Василь Стефанів. Греко-католики vs ОУН: боротьба за «душі молоді» в 1930-х. Історична правда, 02.04.2011 Михайло Андрусяк. «Добром української нації». Фрагмент з документально-художньої повісті «Дух і кров». Галичина, 29 грудня 2016 року

Джерела Бабій Іван //  — Т. 1. — С. 78. Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 44. Липовецький Святослав. «Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок». — Львів : ЛА «Піраміда», 2009. — ISBN 978-966-441-137-7. Панчук Ігор. Тернопільщина в іменах. Довідник. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2006. Список-каталог ЦДІАЛ. — Т. 1. — С. 6 Ювілейна книга Української Академічної гімназії у Львові. — Філядельфія — Мюнхен, 1978. — С. 126. Tyrowicz M. Babij Jan (1893—1934) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — T. I/1, zesz. 1. — S. 194.

Див. також Твердохліб Сидір Антонович