Карел Конрад (, , ЛоуниMatrika N, Louny, 1896—1900, snímek 181:Záznam o narození a křtu — , ПрагаRudé právo, 17.12.1971, s.5:Rudé růže na hrob Karla Konráda Forst, Vladimír. Lexikon české literatury, Osobnosti, díla, instituce, K-L. Praha: Academia 1993. S. 835—837 ) — чеський письменник-фантаст та журналіст, був членом об'єднання «Дев'ятисил».
Біографія Карел Конрад народився в місті Лоуни в сім'ї торговця борошном. Він навчався у місцевій школі разом із Константином Біблом, у 1917 році отримав свідоцтво про середню освіту. Майже відразу після завершення навчання Карел Конрад вимушений був вступити на військову службу. Відразу після Першої світової війни він брав участь у опануванні Чехословаччиною словацьких земель. Після війни Карел Конрад поступив на навчання до Карлового університету, де вивчав спочатку хімію на технічному факультеті, пізніше історію і географію, проте так і не закінчив навчання. З 1923 року Карел Конрад займався виключно творчою роботою. у 1925 році він працював у редакції газети «Rudé právo», проте у зв'язку із незгодою з редакційною політикою за короткий час покинув редакцію, й повернувся до роботи в газеті в 1945 році, цього разу працював у редакції газети до 1948 року. Карел Конрад був співзасновником журналу «Trn», який він редагував до 1933 року.Radko Pytlík:Trn v zrcadle doby
22 грудня 1939 року Карел Конрад одружився з Міленою Полановою, дочкою плзеньського поета і літературного критика Богумила Полана.Lidové noviny, 30.12.1939, s.2, Denní kronika Slovník české literatury po roce 1945:Bohumil Polan З 1946 року Карел Конрад перейшов на роботу на кіностудії «Баррандов», де він пропрацював на різних посадах до 1957 року, після чого пішов на пенсію.
У 1930 році Карел Конрад подорожував по Франції та Італії. а після 1945 року також відвідав Югославію, СРСР та Польщу. Свої враження від поїздок він описав у серії репортажів.
Творчість На творчість Карела Конрада великий вплив мав поетизм. Книги Конрада перекладені угорською, німецькою, сербохорватською і польською мовами.
Газети і журнали Карел Конрад дописував до низки періодичних видань, зокрема «Trn» (1924—1932), «Tvorba» (1927—1947), «Plamen» (1959—1965), вечірнього випуску «Rudé právo» (1924—1926) та низки інших видань.
Книги Робінзонада (, 1926) Рінальдіно (, 1927) Діна (, 1928) Подвійна тінь (, 1930) По діагоналі (, 1930) Звільнений! (, 1934) Середземноморське дзеркало (, 1935) Художник Войтех Тіттельбах () Постелі без небес (, 1939) Послання сором'язливим коханцям (, 1941) Із рідного квіткового горщика (, 1942) Берег снів (, 1944) Пісні краплі (, 1945) Шестиразова луна (, 1948) Кропив'яна тканина (, 1948) Фанфари і грані (, 1949) Місто червоних троянд (, 1949) Записник із відпустки (, 1949) Супровід (, 1950) Юліус Фучік в Лоунах (, 1950) Почуй мене! (, 1950) Це, що на серці (, 1951) Ніколи не погоджуйтесь на другорядну роль! (, 1951) Константину Біблу (, 1952) Подорож по новій Польщі (, 1952) На чорному годиннику (, 1953) Оповідь про Їржі Пуркінє (, 1953) Зденеку Неєдлому на 75-й день народження (, 1953) Югославське коло (, 1956) Епіграми (, 1958) Зачаровані людьми і землею (, 1960) Кицю, кицю коцята (, збірка дитячої літератури, 1963) Незабутнє (, 1963) Павел і Гедвіка (, 1975) Відлітайте. птахи моєї слабкості (, посмертне видання, 1989)
Примітки
Література
Посилання Карел Конрад у каталозі чеської літератури Карел Конрад у словнику чеської літератури Karel Konrád začínal sněním o ženských nohou a skončil nudnými nekrology