о. Роман Лу́кань ЧСВВ (у світі Степан Дмитрович Лу́кань; 17 вересня 1907, Старуня — 28 листопада 1943, Львів) — український церковний діяч, чернець Чину Святого Василія Великого, священник Української греко-католицької церкви, історик, архівіст, бібліотекар, бібліограф, журналіст і дослідник історії Церкви.

Один із провідних василіанських істориків міжвоєнного періоду, дослідник історії Василіанського чину, монастирів і церковної культури, автор численних історико-церковних праць, бібліографічних покажчиків та архівних описів. Редактор наукового видання «Записки ЧСВВ», член Бібліографічної комісії та співробітник Історично-філософської секції Наукового товариства імені Шевченка.

Під час радянської окупації Львова працював бібліотекарем Львівського відділу Інституту історії АН УРСР. За часів німецької окупації продовжував наукову й душпастирську діяльність. Загинув в автокатастрофі.

Життєпис

Походження і освіта Народився 17 вересня 1907 року в селі Старуня (нині Івано-Франківська область) у багатодітній селянській родині Дмитра та Марії Луканів. Був найстаршою дитиною в сім'ї, яка налічувала одинадцять дітей.

Початкову освіту здобув у рідному селі. З дитячих років виявляв зацікавлення книжкою та історією. Значний вплив на формування його світогляду мала сільська читальня товариства «Просвіта», діяльності якої він згодом присвятив окреме історичне дослідження.

У 1917 році вступив до Станіславської гімназії. Його літературні здібності помітив класний наставник Юліан Чайківський, за порадою якого Лукань почав співпрацювати з дитячим журналом «Світ Дитини», надсилаючи власні загадки. У 1922 році написав історичний нарис «Перед московським заїздом», який редакція журналу не опублікувала через невідповідність тематики видання.

Від 1922 року друкувався та листувався з редакцією львівського журналу «Наш Приятель», редактором якого був василіянин о. Йосип Маркевич. Під його впливом розпочав активну публіцистичну діяльність, надсилаючи до редакції вірші, замітки та матеріали про рідне село. За рекомендацією Маркевича почав співпрацювати з журналом католицької студентської молоді «Поступ», редактором якого був о. Йосафат Скрутень. Це знайомство визначило його подальше зацікавлення історією Української греко-католицької церкви.

Дослідницька діяльність Важливим етапом формування його історико-церковних поглядів стали дискусії 1924 року в Станіславській гімназії навколо постаті святого Йосафата Кунцевича. Лукань активно долучився до обговорення, вбачаючи в критиці святого наслідок польської та російської антиунійної пропаганди. У 1925 році він надіслав до журналу «Поступ» статтю, присвячену Йосафатові Кунцевичу, а згодом підготував ще кілька праць про святого, які залишилися неопублікованими. Вивчав філософію та богослов'я у монастирях цього чину на Львівщині.

В 1933 році прийняв чернечий постриг. Відтоді — архіваріус і бібліотекар Центрального Василіянського архіву та бібліотеки галицької обителі св. Спаса в Онуфріївському монастирі (Львів). Редагував і видавав «Записки ЧСВВ», також вміщував публікації в журналах «Місіонар», «Календар „Місіонара“», «Літопис Бойківщини», «Нова зоря».

У 1926 році вступив новиком до Крехівського василіанського монастиря. Ще до вступу до чернецтва у листі до настоятеля монастиря висловлював прагнення присвятити своє життя служінню Церкві та українському народові. У 1927—1928 роках навчався у василіанському ліцеї Лаврівського монастиря, де одночасно виконував обов'язки помічника бібліотекаря. Робота з рукописними та стародрукованими збірками монастирської бібліотеки сприяла формуванню його наукових зацікавлень у галузі церковної історії. Першою історичною публікацією стала стаття «Василіанська друкарня в Заплатинських Угерцях», надрукована 1931 року в журналі «Літопис Бойківщини».

У 1928 році проходив військову службу в польській армії. У 1933 році прийняв чернече ім'я Роман, а 15 серпня того ж року отримав архієрейське благословення та священничі повноваження від єпископа Перемиського, Самбірського і Сяноцького Йосафата Коциловського.

У 1929—1934 роках навчався у василіанському інституті в Добромилі та Кристинополі, де здобув богословську, філософську й історичну освіту. Значний вплив на його становлення як церковного історика мав о. Йосафат Скрутень. Від 1930 року Лукань продовжив розпочату Скрутенем роботу з опису та систематизації рукописних фондів василіанських монастирів у Добромилі, Лаврові й Львові, опрацьовуючи інвентарні описи документів XVII—XIX століть.

Проводив архівні дослідження у Дрогобичі, Жовкві, Перемишлі, Теребовлі, Варшаві та інших містах. Підготував матеріали до праці «Дрогобицькі українці у Краківському університеті в XV—XVI ст.», бібліографію з історії Дрогобича та низку архівних виписок з історії українських міст.

Працюючи бібліотекарем василіанської книгозбірні в Жовкві, Лукань використовував укладені ним бібліографії з церковно-історичної тематики у науковій та бібліотечній роботі. Водночас був помічником о. Йосафата Скрутеня у редагуванні наукового збірника «Записки Чину Святого Василія Великого». Редакторська діяльність сприяла його співпраці з провідними українськими істориками, серед яких Володимир Заїкін, Теодосій Коструба, Іван Крип'якевич, Кирило Студинський, Володимир Толочко та інші.

Для публікації у «Записках ЧСВВ» підготував дослідження «Причинки до історії бучацьких шкіл» та спільно з Іваном Филипчаком працю «Окружна головна школа в Лаврові 1788/89—1910/1911». Через ремонт друкарні василіанського монастиря в Жовкві вихід цих праць був відкладений, а початок Другої світової війни ще більше ускладнив видавничу діяльність.

Після радянської окупації Галичини та еміграції о. Йосафата Скрутеня Лукань фактично перебрав на себе редакційну роботу над «Записками ЧСВВ». У 1941 році йому вдалося підготувати до друку обмежений наклад п'ятого тому збірника з новою обкладинкою, на якій було зазначено роки видання 1932—1941. До нього він уклав зміст двох томів, випуск яких затримався через технічні труднощі. Сам Йосафат Скрутень високо оцінював наукову діяльність Луканя, водночас закликаючи його до максимальної точності у висвітленні історії видання. Попри переслідування радянської влади та обмеження німецького окупаційного режиму, Лукань продовжував душпастирське служіння в церкві святого Онуфрія у Львові, працював бібліотекарем василіанської бібліотеки, яка після 1940 року функціонувала як філія Львівського відділу Інституту історії АН УРСР, а в 1941—1943 роках і далі виконував обов'язки бібліотекаря та редактора «Записок ЧСВВ».

В останні роки життя співпрацював із редакцією газети «Нова зоря», був дійсним членом Спілки українських письменників у Львові та Спілки праці українських журналістів у Львові, продовжуючи наукову, публіцистичну й редакційну діяльність до своєї трагічної загибелі у 1943 році.

Загинув в автокатастрофі. Похований біля отця Теодосія Коструби ЧСВВ на полі № 64 Личаківського цвинтаря.

Наукова спадщина Основним напрямом його наукової діяльності стали дослідження історії Української греко-католицької церкви, Василіанського чину та церковної культури. Він уклав численні бібліографії та архівні збірки з історії василіанських монастирів і шкіл, Почаївської василіанської друкарні, Берестейської унії, української Церкви IX—XIX століть, чернечих орденів, церковного співу, обрядів і релігійних календарів. Частину цих досліджень опублікував, зокрема праці «Василіанські монастирі в Станиславівській єпархії» та «Рутківська бібліографія за рр. 1936—1938».

Зібрані матеріали планував використати для створення «Василіанської енциклопедії», однак цей проєкт залишився нереалізованим. Паралельно працював бібліотекарем василіанської бібліотеки в Жовкві, де продовжував бібліографічну та архівно-описову діяльність.

Праці «Василіянська друкарня в Заплатинських Угерцях, пов. Самбір» // Літопис Бойківщини. — 1931. — Т. 1. «Дрогобицькі українці в Краківськім університеті в XV і XVI ст.» // Літопис Бойківщини. — 1933. — Т. 2; 1936. — Т. 6. «Василіяни у Самборі» // Літопис Бойківщини. — 1934. — Т. 4. «Прізвища й назви: Бойкевич, Бойки, Бойківці, Бойко» // Літопис Бойківщини. — 1934. — Т. 4. «Василіянські монастирі в Станиславівській єпархії». — Львів : Графія, 1935. — 16 с. «Бойківські прізвища й назви» // Літопис Бойківщини. — 1935. — Т. 5. «Причинки до історії бучацьких шкіл» // Записки Чину Святого Василія Великого. — 1936. — Т. 4, № 3—4. «Василіянські монастирі в Львівській архієпархії» // Нова зоря. — 1937. — № 32—33. «Могила князя Лева і Лаврівський некрополь» // Лавра. — 1999. — № 4. Примітки

Джерела

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59091