Euphorbia virosa () — вид сукулентних рослин з родини молочайні (Euphorbiaceae).
Історія
Вид знайдений у шотландським мандрівником Вільямом Патерсоном (, 1755—1810), коли він пробрався до берегів річки Оранжевої у 1778 році. Вперше описаний німецьким ботаніком Карлом Людвигом фон Вільденовим (, 1765—1812) у 1799 році у виданні .Species Plantarum. Editio quarta 2: 882. 1799.
Опис
Повільно зростаючий, але розгалужений кактусоподібний чагарник або невелике дерево з ребристими, прямостоячими, голими і колючими стеблами, що утворюють досить щільні кущі, до 1-1,5 метрів, іноді до 3 метрів заввишки і завширшки; численні гілки, як правило, виникають в мутовках з основи, що надає рослині форму, подібну до канделябра. Цей вид молочаю схожий за зовнішнім виглядом на не пов'язані з ним канделяброподібні кактуси Америки (цереуси та інші). Рослина захищена від перегріву нерівними стеблами і легкими шипами, що відбивають сонячне світло. Його називають «отруйним молочаєм» через те, що він містить отруйний латекс — ефективний захист проти більшості травоїдних тварин (за винятком чорного носорога).
Поширення та екологія
Ареал Euphorbia virosa охоплює велику територію від річки Оранжевої в Південно-Африканській Республіці через всю західну Намібію до південної Анголи. Рослини зростають серед скель, як правило, на схилах гір в дуже сухих і гарячих місцях, серед інших суккулентів, таких як Euphorbia avasmontana, Commiphora sp., Tylecodon hallii і Aloe dichotoma, але Euphorbia virosa є найпоширенішою і часто домінуючою рослиною.
Культивування
Рослини цього виду зазвичай продаються в садових торгових центрах, вони є одними з найпростіших у вирощуванні молочаїв. Ростуть як у горщиках і у відкритому ґрунті в районах з м'яким кліматом, так і в приміщенні. Вони добре почуваються у дуже дренажній мінеральній підстилці, але не особливо прискіпливі до ґрунту. Влітку їх забезпечують середнім поливом. Взимку, у період покою утримуються у відносному холоді. Утримання на повному сонці сприяє збереженню компактної форми у рослин, але різні клони розрізняються за своєю толерантністю до повного сонячного світла.
Розмноження Цей вид розгалужується з основи головного стебла, живці можна зрізати і вкорінювати з весни до літа. Його також можна вирощувати з насіння.
Як і всі інші молочаї, коли рослина пошкоджується, вона виділяє густий білий молочний сік, відомий як латекс. Латекс Euphorbia virosa отруйний і містить деякі з найпотужніших відомих подразників. Латекс особливо небезпечний для очей, шкіри, слизових оболонок і відкритої рани. Він може викликати пекучі болі. Потрібно звертати особливу увагу на те, щоб латекс не потрапив у рот або очі.
Традиційне використання У Каоколенді в Намібії отруйний латекс Euphorbia virosa змішується бушменами з латексом Adenium boehmianum і використовуються як отрута у стрілах для полювання на дрібних тварин, а отрутний сік також розливається в водоймах, до яких тварини ходять на водопій.
Euphorbia virosa разом з іншими видами використовується також як живі огорожі.
Охоронні заходи Вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).
Включений до Червоного списку південноафриканських рослин (). Має статус «найменший ризик».
Див. також Список видів роду молочай
Примітки
Бібліографія Doreen Court «Succulent Flora of Southern Africa» CRC Press, 01 June 2000 Urs Eggli «Illustrated Handbook of Succulent Plants: Dicotyledons» Volume 2. Springer, 2002 N. E. Brown, J. Hutchinson «Flora Capensis», Vol 5, 1925 «Medicinal Plants», Volume 1 PROTA, 2008 Curtis, B. & Mannheimer, C. A. 2005. Tree Atlas of Namibia. pp. XIV+674. NBRI, Windhoek. ISBN 99916-68-06-3.
Джерела
Посилання
,