Бере́зово — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Горінчівської сільської громади.
Історія села
Історія виникнення Письмові згадки: 1415: Berezna (Mihályi 201), Bereznamezew (uo. 202), 1460: Berezna (Csánki 1: 446), 1483: Belezna (Bélay 127), Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára 26 1669: Beleznamező (uo.), 1725: Berezna (Revizki), 1773: Berezna, Brjaza, Berezova (LexLoc. 134), 1828: Berezna, Berezowa (Nagy 195), 1838: Berezna (Schem. 60), 1851: Berezna (Fényes 1: 122), 1877: Berezna, Berezova, Bereznik (Hnt.), 1913: Berezna (Hnt.), 1925: Berezovo (ComMarmUg. 21), 1944: Berezna, Березна (Hnt.), 1983: Березове, Березовое (ZO).
XVI ст. — 1867 р., з XVII ст. по 1867 р. Це було невеличке заселення на території сучасного присілка Ряпідь. Чому село назвали Березово точних даних немає.
Існують дані, що першими поселенцями (Білкеї, Урмезеї, Липчеї, Горзо Білкеї) на території села були сербо-хорвати, половці та німці. Інші джерела свідчать, що село Березово було засновано близько 805 року на місці теперішнього присілку Ряпідь. Коли на село напали татари, всі люди втекли в ліси, а їх хати були спалені кочівниками. Після того, як кочівники залишили населений пункт, селяни повернувшись із лісу і побудували своє нове село на місці теперішнього присілка Кузій, і це село назвали по прізвищу свого найстарішого члена Березнай (на сьогоднішній день в селі не проживають жителі з прізвищем Березнай). Але це село було знесено льодяно-водяною стихією у XIV ст. Люди, яким вдалось спастись, побудували своє село на обох сторонах річки Ріка на горбках.
Основна частина жителів населеного пункту були вільними селянами. Більша частина мешканців займались землеробством, інша була зайнята лісними роботами та торгівлею.
1867—1918 рр. Тяжкий слід залишила Перша Світова війна. Чоловіків забрали в угорську армію. Сім'ї залишились без годувальників. Після війни залишилось понад 40 вдів і сиріт.
1919—1939 рр.
1939 р.
1939—1944 рр. . Цікавим фактом є те що в 1936 році в сільській раді вже горіла електрика. Джерелом струму був генератор, який крутила вода у млині Тегзи.
1945—1991 рр. В роки нацистської окупації 4 жителі емігрували в СРСР.
Під час війни жителі підтримували партизанів загону ім. Ватутіна, що базувався на полонині Коритищах; Т. І. Біляк, М. С. Біляк, Ю. І. Вовчок, І. В. Росоха, М. І. Сідей, І. В. Тегза, В. І. Тегза, В. Ф. Фаринецьта ін. були бійцями цього загону. 28 серпня 1944 року поблизу села була висаджена група радянських розвідників: Т. Безсуднову та В. Романа фашистам вдалося схопити. Інших чотирьох врятували селяни.
(24 жовтня 1944 р.) 60 жителів добровільно вступили в ряди Червоної Армії, 6 — в склад 1-го Чехословацького армійського корпусу, 9 з них нагороджені орденами та медалями СРСР, 25 віддали життя в боях за свободу і незалежність Батьківщини.
В селі споруджений обеліск односельчанам, які загинули в боротьбі з нацистами.
Присілки
Городи
Горонди - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Березово рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967
Перша згадка у другій половині ХІХ століття.
Ясеневе
Ясеневе - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Березово рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967
Перша згадка у другій половині ХІХ століття.
Кузій
Кузій - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Березово рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967
Згадки: ’ 1864: Kuzi, 1864-5: Kuzi, 1898: Kuzi, 1907: Kuzi, 1913: Kuzi, Kovácstanya , 1918: Kuzi, 1944: Kuzi, Кузій, 1967: Кузій
Мотиця
Мотиця - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Березово
Згадки: 1898: Maticsa, 1900: Maticsa, 1902: Moticza.
Фортомани
Фортомани - присілок на початку с.Березово
Обєднане з селом Березово
Походження присілка Фортомани невідомо
Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,22% російська 0,73%
Релігія. Релігійні споруди
Справжньою окрасою села є церква Святого Миколая та церква Святих Петра і Павла. Обидві вони розташовані так, що їх видно практично з усіх кінців Березова. Тож виходячи вранці на свої обійстя, березівчани завжди згадують про Господа Бога. Служать у цих церквах вже довго і надійно 2 священнослужителі: отці Димитрій та Іоан. Обидва користуються надзвичайною довірою до людей.
В присілку Гонцош знаходиться невелика капличка, у якій раз на рік відбувається богослужіння.
Також, нещодавно, греко-католицькою громадою села було засновано церкву блаженного священномученика Теодора Ромжі.
Церква Святого Миколая Церква Святого Миколая є найбільшою гордістю села. Заснована вона у 1869 році греко-католицькою громадою Березова, однак, на сьогоднішній день відноситься до Української православної церкви московського патріархату. Парох Березова Віктор Іванчо зазнав репресій після ліквідації греко-католицької церкви. Цінністю церкви є іконостас, 4 дзвони та кам'яний хрест зроблений із суцільної кам'яної плити 1910 року. Хрест зараз знищений під час реконструкції храму. Нині на його місці стоїть православний хрест, який облицьований плиткою. До церкви добудовано куполи, від чого постраждав зовнішній вигляд споруди. Всередині храму знищено старі розписи, поверх яких були нанесені нові у стилі московського патріархату. Також храм десятиліттями прикрашали старовинні люстри, які замінено на сучасні. Автентика храму на сьогоднішній день знищена.
Церква Святих Петра і Павла За спогадами місцевого вчителя Михайла Степановича Росохи, ділянку під спорудження мурованої церкви дав житель села на прізвище Богоста, який поїхав до Франції на заробітки і там залишився, а коли забрав до себе жінку, то віддав священику свій будинок. Коли церкву вимурували, вежа розвалилася і її довелося зводити наново.
Можливо, до спорудження церкви мав причетність Василь Карпа, який був добрим майстром, а також ініціатором поширення православ'я в селі в 1920-х роках. Іконостас робили в 1940-х роках за куратора Боня.
З приходом радянської влади довелося вибирати, яку з двох церков зберегти. Вибрали стару велику колишню греко-католицьку церкву св. Миколи, а православну 5 вересня 1961 р. було знято з реєстрації діючих церков. Оскільки люди продовжували потай молитися у Петропавлівській церкві і чутки про це дійшли до районного керівництва в Хусті, у 1980 р. загони міліції з псами та військові оточили церкву, забрали ключі в людей і закрили церкву.
До 1981 р. в церкві мав бути організований музей атеїзму. У кінці 1980-х років церква відновила діяльність. Настінне малювання виконали художники Василь Кризина та Юрій Павлишин з помічником Василем Мучичкою. У 1995 р. зроблено зовнішній ремонт.
Церква Святих Петра і Павла заснована 1929 року православною громадою Березова, на сьогоднішній день відноситься до Української православної церкви Московського патріархату. Тривалий час церква не діяла, так як в радянський період в ній знаходився музей атеїзму. Хоча, й підпільно, у церкві здійснювалося богослужіння. Повноцінно богослужіння в церкві було відновлено тільки після розпалу СРСР та здобуття Україною незалежності.
2020 року, на запрошення громади, розпочалися роботи з розпису храму. Іконописець - Василь Романів (м. Хуст), проект та орнаментальне оздоблення - Цуп Андрій (м. Тернопіль). Завершився розпис 2022 року.
Капличка в присілку Гонцош
Капличка блаженного священномученика Теодора Ромжі Капличка блаженного священномученика Теодора Ромжі заснована греко-католицькою громадою Березова.
Єврейська синагога У довоєнний період значну частину мешканців Березова складали євреї. Вся центральна вулиця села була заселена в основному євреями. В селі діяла синагога, яку в радянський період було переоблаштовано в будинок культури. Також на території села знаходиться єврейський цвинтар (жидувськй тимиту).
Архітектура та побут
Будинок із пляшок
Будинок із пляшок, який приваблює око приїжджих, власноручно збудував один із мешканців села. Задум, на перший погляд, здається дивакуватим й не віриться що таке можливо. Проте, як виявилось, це цілком реально. Лише одна людина вірила та знала, що «пляшкову» будівлю в повсякденному житті змайструвати вдасться. Це сам господар, місцевий житель села Березова, талановита та неординарна людина — Василь Іванович Вовчок, 1937 року народження.
А все почалося так: якось вичитав Василь Іванович у журналі «Вокруг света», що в одному з міст Німеччини є ресторан, збудований з пляшок. «А чим ми гірші від німців», — подумав він і заходився і собі споруджувати будівлю з цього ж матеріалу. Нині пляшковий будинок пана Вовчка є унікальним, напевне, для всієї України.
Біля будинку є також фонтан у вигляді «Летючого птаха», зроблений також власноручно власником будинку, та камінь із сірого туфу, на якому встановлено Вознесіння Ісуса Христа.
Сам фундамент будинку викладений із річкового каменю. На перший поверх використано 5 тисяч пляшок із-під шампанського, які збирали всією сільською громадою, другий — побудовано з дерева. В середині будівлі є саморобний камін, різні старовинні, унікальні речі та виготовлені власними руками господаря. Крім того, тут можна побачити багато сімейних фото, портрети історичних постатей та живописні картини. На подвір'ї поблизу розташований фонтан у вигляді «Летючого птаха», зроблений також власноручно власником будинку, та камінь із сірого туфу, на якому встановлено статую Вознесіння Ісуса Христа. Дана місцина унікальна і сюди все частіше приїздять туристи.
Статуя вознесіння Ісуса Христа
Це другий задум Василя Івановича Вовчка. Він вирішив з відновленого дванадцятитонного каменю звести статую вознесіння Ісуса Христа, який став постаментом для статуї. Те, що саме йому довелося знайти незвичайний камінь сірого туфу, на якому самою природою був зображений великий хрест, Василь Іванович вважав Божою милістю і водночас дороговказом у своїх подальших діях. І, нарешті, цей задум вдалося втілити в життя 2006 року.
Історико-краєзнавчий музей Про побут та традиції села можна дізнатися відвідавши історико-краєзнавчий музей, який заснований у вересні 1964 року. Тут зібрані і представлені експонати систематизовані за розділами: старовинні речі, давні знаряддя праці і побуту, інтер'єр хати, ткацькі вироби, Німецько-радянська війна.
Дендрарій На території Березова 1970 року був створений дендрарій. Дендрарій, закладений в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна при активній участі комсомольців та юннатів школи, став гордістю села. Більше як на півторагектарній ділянці росте близько двох тисяч дерев і чагарників. На честь 30-річчя визволення села від нацистських загарбників посаджено Алею Героїв.
Видатні жителі та уродженці
Степан Пап-Пугач
Степан Пап (псевдо: «Пугач») (* 11 березня 1917, с. Березово, Хустський район, Закарпатська область — † 25 лютого 1990, Словаччина) — один із організаторів Пласту на Закарпатті, член крайової екзекутиви ОУН, вояк Карпатської Січі, історик та священик.
Праці: «Греко-католицькі духовні пісні» — збірник, що охоплює 178 пісень з нотами, з яких значна частина була опублікована вперше. перевидав «Ірмологіон греко-католицького співу Мукачівської єпархії» Йосипа Маланича та Івана Бокшая з 1906. «Велика боротьба» — про окремі сторінки історії Закарпаття XIX—XX століть. «Історія Закарпаття» — охоплює період від найдавніших часів до 1945 року. «Пластовий альманах» (Рим, 1976 р.). п'єса «Драма життя Олександра Духновича». драма «Князь Лаборець». підручники з історії релігії.
Теодор Ромжа