Серебрі́я — село в Україні, у Могилів-Подільській міській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області.

У Серебрії знаходиться одна з найдовших в Європі підземних оборонних споруд побудованих в 1931—1938 роках довжиною більше 900 м.

Географія Розташоване на лівому березі Дністра, за 6 км від міста Могилів-Подільський. Село розділене річкою Джуглая (Серебрійка) на дві частини — Руську та Волохи. У селі знаходиться гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерела «Серебрія».

Місцева влада Серебрійська сільська рада до 2020 року містила один населений пункт — село Серебрію. сільський голова — Олег Григорович Будяк;

Історія На території Серебрії і сусідніх сіл Озаринці, Яришів, Юрківці виявлені поселення трипільської, черняхівської і зарубинецької культур.

Вперше в історичних джерелах село Серебрія згадується у 1442 році, коли разом з сусіднім селом було подароване польським королем Ягайлом у спадщину якомусь Билині. Про це повідомляє Михайло Грушевський у праці «Барское староство»:Грушевский М. С. Барское староство. — К., 1894. — 310 с.; 2 вид. : Львів, 1996 р. — C. 38. Въ 1442 г. Лядаву видимъ въ держаньи нѣкоего Былины (tenutrius in Liadawa) который тогда же получилъ въ наслѣдственное владѣніе село Сребну; мнѣ кажется, что здѣсь идет рѣчь о Серебріи, селѣ надъ Днѣстромъ, въ ближайшем сосѣдствѣ съ Лядавою…

На середину XV ст. село входило до складу Ольчедаївської волості. У складі волості у 1452 році було подароване королем Казимиром IV Ягеллончиком магнату Теодорикові Бучацькому-Язловецькому, який зобов'язався побудувати в Ольчедаєві кам'яний замок для захисту від ворогів. За адміністративним поділом у XVI ст. в 1553 році Серебрія була включена в жаловану грамоту на Ольчедаївську волость і сюди приїхав Бернард Претвич. Пізніше, під час люстрації 1616 року, свої права на село заявляли представники роду Миток. У 1628—1635 роках придністровська земля була віддана в тимчасове володіння Лукашеві М'ясковському. З 1765 року село належало київському воєводі Францішеку Салезію Потоцькому, а потім його нащадкам. До революції тут владував Красовський.

У XIX ст. село відносилось до Могилівського повіту, у XX ст. — до Могилів-Подільського району (1923—2020), з 2020 року — до новосформованого Могилів-Подільського районуЖарких М. І. Храми Поділля . — Київ, 2007. — С. ..

За переказами Серебрія була колись містечком. Досі від нього збереглись рештки Єврейського кладовища на горбу за річкою. Про статус Серебрії, як міста, свідчать також рештки кам'яних льохів та фундаментів будинків, у більшості розібрані селянами. 1900 року населення села налічувало 828 чоловіків та 886 жінок і складалось переважно з українців і молдован.

Селяни жили переважно в маленьких глиняних або дерев'яних вкритих соломою хатах з одним вікном. Однак, було й кілька будинків, критих цинковою бляхою. Головним заняттям мешканців села було землеробство. Також селяни займалися чумакуванням — доставляли хліб і спирт в Одесу (до побудови залізниці).

В 1800 році на кошти членів общини була побудована церква св. Михаїла. Це була дерев'яна одноверха церква з окремою дзвіницею, збудованою у 1848 році. Дотепер не збереглась.

Місцевий піп був найбагатшим мешканцем села: він володів земельним наділом в 40 десятин і 1493 саджанцями, присадибна ділянка попа становила 2 десятини. Зараз цю площу можна виміряти від сільради до магазину. Попівський будинок був побудований на кошти панів Красновських і проіснував до 1880 року. В радянські часи в ньому розмістилася «мала школа».

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Могилів-Подільської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Могилів-Подільського району (1923 — 2020), село увійшло до складу новоутвореного Могилів-Подільського району.

Населення На початок 2011 року населення Серебрії становить 3184 осіб. Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 97,82% російська 1,85%

Відомі люди Бучацький Гриць Данилович — хорунжий 3-го кінного полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Царьок Олександр Миколайович — захисник першої сотні оборони Майдану. Герой України.

Галерея

Примітки

Джерела

Серебрія на сайті Верховної Ради України

Література Серебрі́я // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.451

Посилання Серебрійська сільська рада Сайт села Серебрія 19 вересня 2011 року в селі Серебрія відкрито Свято–Михайлівський храм Погода в Серебрії