Григорій Амвросійович Ткаченко (, село Соколівка Київської губернія, тепер Київської області — , місто Київ) — український радянський партійний діяч, голова Тимчасового управління міста Тернополя, 1-й секретар декількох райкомів КПУ Київської області. Герой Соціалістичної Праці (26.02.1958).
Життєпис
Народився в селянській родині. З десятирічного віку наймитував у заможних селян і поміщика.
У 1920-х роках обирався головою сільського комітету бідноти, головою сільської ради, секретарем партійної організації машинно-тракторної станції, головою колгоспу в Гребінківському і Попільнянському районах.
Член ВКП(б) з 1929 року.
Після закінчення Вищої сільськогосподарської комуністичної школи працював директором Київської обласної школи перепідготовки колгоспних працівників.
З 1937 року — 1-й секретар Уманського районного комітету КП(б)У Київської області.
З 1938 до листопада 1939 року — 1-й секретар Рокитнянського районного комітету КП(б)У Київської області.
З жовтня 1939 року — голова Тимчасового управління міста Тарнополя. 22 жовтня 1939 року обраний депутатом Народних Зборів Західної України, був членом Секретаріату Народних Зборів.
З листопада 1939 року — 2-й секретар Тарнопільського міського комітету КП(б)У Тарнопільської області.
У 1940 — липні 1941 року — 1-й секретар Шумського районного комітету КП(б)У Тарнопільської області.
З серпня 1941 року — в Червоній армії на партійно-політичній роботі, учасник німецько-радянської війни. З серпня 1941 роки служив старшим інструктором 4-го відділення 5-ї армії, з жовтня 1941 року — старший інструктор 4-го відділу Політичного управління Південно-Західного фронту. Відповідав за перекидання радянських партизанських загонів в німецький тил, а також підбір кадрів для партизанського руху. Брав безпосередню участь в бойових діях, в тому числі в Сталінградській битві. Потім служив заступником командира із політичної частини 306-го гвардійського зенітно-артилерійського полку Резерву головного командування. Війну завершив у званні гвардії майора на території Німеччини.
З 1946 до 1970 року — 1-й секретар Білоцерківського районного комітету КПУ Київської області (в 1962—1965 роках — секретар партійного комітету Білоцерківського виробничого колгоспно-радгоспного управління Київської області).
Потім — персональний пенсіонер союзного значення. Помер після важкої тривалої хвороби.
Звання гвардії майор
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (26.02.1958) орден Леніна (26.02.1958) два ордени Трудового Червоного Прапора орден Червоного Прапора (21.04.1945) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (20.08.1944) орден Червоної Зірки (29.01.1943) медаль «За оборону Сталінграда» (1943) медаль «За оборону Києва» медаль «За звільнення Варшави» медаль «За взяття Берліна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Заслуженим на полі Слави» (Польська Народна Республіка) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1964)
Джерела газета «Правда Украины» (Київ) — жовтень 1973 року.