Георг Корнеліус Адальберт фон дер Марвіц (; 7 липня 1856, Столп, Померанія — 27 жовтня 1929, Вундіхов, Померанія) — німецький воєначальник прусської армії, генерал кавалерії німецької імперської армії. Учасник Першої світової війни (1914–1918).

Біографія

Георг Корнеліус Адальберт фон дер Марвіц народився 7 липня 1856 року в місті Столп, у прусській провінції Померанія. 1875 році пішов на військову службу до Прусської армії. З 1883 до 1886 проходив навчання у Прусській військовій академії. До 1900 року служив на різних посадах у кавалерійських частинах прусської армії. 1900 році призначений начальником штабу XVIII корпусу. Напередодні Першої світової війни — генерал-інспектор кінноти в Імперській армії Німеччини.

З початком світової війни в Європі — командир II кавалерійського корпусу, що спочатку був у Резерві Головного командування Імперської армії. До складу корпусу фон дер Марвица входили 2-га, 4-та та 9-та кавалерійські дивізії — загалом 12,5 тис. особового складу і 36 гармат. З початком вторгнення до Бельгії його частини вирушали перед правим крилом німецького фронту наступу у смузі 2-ї армії генерала фон Белова. 12 серпня 1914 року корпус бився в битві при Галені на Західному фронті. У вересні очолив кавалерійську групу з двох кавалерійських корпусів, що розгорнулися в районі Аррас-Ланс.

Незабаром терміново переведений на Східний фронт, до Східної Пруссії, де, з початком російського наступу, різко загострилася обстановка. Очолив знов сформований XXXVIII резервний корпус, який увійшов до складу щойно сформованої на російському фронті 10-ї армії генерал-полковника фон Айхгорна. Георг фон дер Марвіц командував цим корпусом взимку 1915 року під час Другої битви в Мазурських болотах. Потім переведений до Австро-Угорщини, де бився проти російської армії.

7 березня 1915 року нагороджений Pour le Mérite, а вже 14 травня удостоєний дубового листя до ордену.

З осені 1915 року — командир VI армійського корпусу на Західному фронті, втім раптом перекинутий знову на Східний фронт, коли у червні 1916 року почалася стратегічна наступальна операція генерала Брусилова. Під час ведення оборонних дій проти російської армії очолював об'єднання військ, до якого зокрема входила 1-ша австро-угорська армія генерал-лейтенанта Пауля фон Брлога, а також 22-га і 108-ма німецькі піхотні дивізії й 7-ма і 48-ма австро-угорські піхотні дивізії.

6 жовтня 1916 року став ад'ютантом кайзера Вільгельма II, цю посаду посідав до грудня 1916 року. 17 грудня 1916 року очолив 2-у армію, що тримала оборону на лівому фланзі групи армій кронпринца Рупрехта, спираючись на систему укріплень лінії Гінденбурга на Західному фронті.

У квітні 1917 року союзники розпочали стратегічний наступ і 2-га армія фон дер Марвица опинилася на напрямку допоміжного удару на Камбре, що завдавався силами 5-ї британської армії генерала Губерта Гофа.

На світанку 20 листопада 1917 року 3-тя британська армія генерала Бінга атакувала бойові порядки німецьких військ. У першому ешелоні атакуючих йшли 360 танків. Скориставшись фактором несподіваності британські війська легко вибили німців з перших рубежів оборони лінії Гінденбурга і прорвалися на глибину до 8 км. 29 листопада фон дер Марвицу вдалося зупинити британські війська, а потім завдати потужного контрудару, наслідком якого стало повернення більшої частини втраченої території, та до 5 грудня опанувати основними британськими позиціями біля населених пунктів Маркуен, Сен-Кантен і Булонський Ліс. До кінця битви у британського командування лишилося тільки 73 боєздатних танки. Дії командувача 2-ї армії в битві при Камбре стали першим значним успішним досвідом організації протитанкової оборони в історії.

У березні-квітні 1918 року при проведенні німецькими військами Весняного наступу у взаємодії з 17-ю армією завдавав головного удару на своєму напрямку в Пікардії. 21 березня 2-га армія почала наступ і до 23 березня прорвала тактичну зону оборони британських експедиційних військ і просунулася на глибину до 10-12 км. Втім, продовження виконання основного завдання було покладене на 18-ту армію генерала О. фон Гут'єра, армія ж фон дер Марвица виконувала допоміжну роль у продовженні наступу.

У серпні 1918 року генерал фон дер Марвиц керував обороною армії в ході Ам'єнської битви на ділянці між річками Сомма й Авр, коли на цьому напрямку наступали переважаючі сили британсько-французьких військ. Проти 7 піхотних дивізій 2-ї армії за підтримки 840 гармат союзники зосередили 17 піхотних і 3 кавалерійські дивізії, 2684 гармати, 511 танків. У ході запеклих боїв німецькі війська були відкинуті на 10—18 км, фон дер Марвиц втратив близько 48 тис. о/с (у тому числі 30 тис. полоненими). Англійські війська втратили у наступі близько 60 тис.людей.

22 вересня 1918 року генерала кавалерії Георга фон дер Марвица призначили командувати 5-ю армією, розташованої на лівому фланзі німецького фронту. Після розгрому і капітуляції німецьких військ і розпаду Німецької імперії, генерал продовжував якісь час служити, але вже в січні 1919 року пішов у відставку.

27 жовтня 1929 року Георг фон дер Марвиц помер у померанському містечку Вундіхов у віці 73 років.

Див. також Оскар фон Гут'єр Еріх фон Фалькенгайн Вільгельм III Фрідріх Бертрам фон Армін Август фон Макензен Леопольд Баварський Йосиф Фердинанд Тосканський

Примітки Виноски

Джерела

Джерела Edmonds, Sir John (1947). Military Operations France and Belgium 1918. IV, 8th August-26th September, The Franco-British Offensive. London: HMSO. von Gallwitz, M. (1932). Erleben im Westen 1916—1918. Berlin: E.S.Mittler und Sohn. von Marwitz, General der Kavallerie G. (1940). Erich von Tschischwitz (ed.). Weltskriegsbriefe. Berlin: Steiniger-Verlage. Залесский К. А. Кто был кто в первой мировой войне. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003

Посилання

Georg von der Marwitz Georg von der Marwitz Georg von der Marwitz, 1856—1929, German General Johannes Georg von der Marwitz Георг фон дер Марвиц

! colspan="3" style="background: #333399;" | Командування військовими формуваннями (установами)Німецької імперії