Олександр Петрович Греків (Греков) (, с. Сопич, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 2 грудня 1959, Відень, Австрія) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Начальний командант УГА.

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у XX столітті.

Життєпис Народився 21 листопада (або 3 грудня) 1875 року в селі Сопич (тепер Глухівського району Сумської області) у дворянській родині. За сімейним переказом його рід походив із Греції, а засновником вважався Логофетос, придворний царівни Софії Палеолог, що прибув разом із нею до Москви в 1472 році разом з її двором. Там він отримав прізвище Грек, а його потомки вже писалися Грековими.

Після закінчення гімназії, подальшу освіту набував на правничому факультеті Московського університету, який закінчив 1897 року.

На службі в Російській імператорській армії У 1899 році закінчив Олексіївське військове училище в Москві, з того ж року почав службу в Лейбгвардії єгерського полку підпоручиком. Після закінчення в 1905 році академії Генштабу — Миколаївської військової академії — командир роти цього ж полку.

Від 1907 р. — старший ад'ютант штабу 3-ї гренадерської дивізії в Москві; від 1908 р. — старший ад'ютант штабу 1-ї гвардійської дивізії в Петербурзі; з 1910 р. — помічник старшого ад'ютанта штабу військ гвардії та Петербурзького військового округу. Водночас із 1908 р. викладав політичну та військову історію й тактику у військових училищах Петербурга.

У 1912 р. захистив дисертацію з історії військового мистецтваГоробець Сергій, 1958 — помер Олександр Греків, генерал-хорунжий Армії УНР , 19.12.2018 // УІНП.

Від самого початку Першої світової війни був по черзі начальником штабу 74-ї піхотної дивізії Північно-Західного фронту, начальником штабу 1-ї гвардійської піхотної дивізії, командиром лейбгвардійського єгерського полку, начальником штабу 6-го армійського корпусу,генерал-квартирмейстером 1-ї армії. За бойові заслуги в операції під Вільном у 1916 році одержав чин генерал-майора та у тому ж році був нагороджений Орденом Святого Георгія IV ступеня«Навчальний посібник з національно-патріотичної підготовки особового складу Збройних Сил України на 2020 навчальний рік » / М. Герасименко, В. Мараєва, О. Мацагор та ін. / За заг. ред. Н. Агаєва. — : НДЦ ГП ЗСУ, 2020. — 113 с. — С.102..

На службі в Україні Восени 1917 року прибув до Києва, де на прохання Михайла Грушевського здійснював ліквідацію Київської військової округи, був начальником гарнізону, а потім — заступником військового міністра Олександра Жуківського.

В листопаді, з ініціативи тодішнього голови ГВС Симона Петлюри, очолив одну з сердюцьких дивізій котрі були розформовані з подання Володимира Винниченка.

Після проголошення Української Держави (квітень, 1918-го) Олександр Греків перейшов в опозицію до режиму Павла Скоропадського, очолив українське військове товариство «Батьківщина». Наприкінці 1918 — на початку 1919 р. — міністр військових справ УНР, перший Наказний отаман Армії УНР. 9 червня 1919 року призначений командувачем Українською Галицькою армією, на чолі якої 9-28 червня 1919 року провів один із найбільших наступів цієї армії, відомий як Чортківська офензива. За три тижні УГА відвоювала у поляків значну територію ЗУНР, дійшовши до лінії Броди — Олесько — Белзець — Гологори — Перемишляни — Стратин — Княгиничі — Букачівці, проте наступ зупинився через брак зброї і боєзапасу, після чого армія змушена була відступити перед кількісно більшим і краще озброєним польським військом Пілсудського. На чолі УГА Греков пробув до 5 липня 1919 року, коли через конфлікт із керівництвом пішов у відставку та виїхав з сім'єю до Чернівців, які в той час належали до Румунського королівства.

Усього в українських збройних силах прослужив 177 днів, себто майже 6 місяців.Доля і недоля генерала Грекова (До 136-річчя з дня народження)

На еміграції У 1920 році через Румунію переселився до Відня (Австрійська республіка), де постійно мешкав упродовж майже тридцяти років. Він у м. Відні видавав газету «Україна»«Навчальний посібник з національно-патріотичної підготовки особового складу Збройних Сил України на 2020 навчальний рік » / М. Герасименко, В. Мараєва, О. Мацагор та ін. / За заг. ред. Н. Агаєва. — : НДЦ ГП ЗСУ, 2020. — 113 с. — С.103.. У 1946 отримав австрійське громадянство.

Арешт і ув'язнення

21 вересня 1948 року викрадений і заарештований СМЕРШем у Відні. Згодом перевезений до Лук'янівської в'язниці, де пробув до травня 1949 року.

За постановою Особливої наради при Міністрі державної безпеки СРСР від 6 липня 1949 року засуджений на 25 років покарання у виправно-трудових таборах. 23 липня того ж року його було відправлено до Озерного табору. Покарання відбував у Тайшеті та Норильську.Генерал […] тримався гідно, перед ніким не опідлювався і ніколи нікого нічого не просив, а терпів як і всі інші співв'язні, не вислужувався а навпаки ще других підтримував на дусі і кожному служив порадою. Тому старого Генерала товариші недолі дуже любили й шанували. /С. Наклович/Пізніше звільнений, і 23 грудня 1956 року повернувся до Австрії, де в 1959 році помер. Похований на цвинтарі у Санкт-Андре-Вердерн, що неподалік від Відня.

Вшанування пам'яті У містах Київ, Львів та Глухів є вулиці Генерала Грекова, а у Сумах провулок. Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 140 років із дня народження відзначалося на державному рівні.Політика / Голос України. — № 29 (6033). — 2015. — 18 лютого. — С. 4. У місті Шостка вулицю Чайковського перейменували на вулицю Генерала Грекова. У місті Дніпро вулицю Стародубцева перейменували на вулицю Генерала Грекова.

Галерея

З творчого доробку О. Греків. Весна 1918 року в Україні . — Торонто, 1964. Спогади військового міністра УНР генерала Грекова

Див. також

Українська революція Армія УНР Українська Галицька Армія

Примітки

Джерела та література Науменко К. Є., Осташко Т. С. Греков Олександр Петрович // Ковальчук М. та ін. На бій за волю. Перемога через поразки. Україна у війнах і революціях 1914—1921 років / Авт. кол.: А. Руккас, М. Ковальчук, А. Папакін, В. Лободаєв. ‒ Х., 2016. ‒ 352 с. Пархоменко В. А. Буремні 1917—1921 рр. в житті генерала О. Грекова (за матеріалами мемуаристики) / В. А. Пархоменко // Вісник Черкаського університету. Вип. 192. Серія Історичні науки / Черкаси, 2010. — С. 71–78. Дєдик О. Г. Чортківська офензива. Частина І / О. Г. Дєдик — — Львів: Астролябія, 2013. — 232 с. Дєдик О. Г. Чортківська офензива. Частина ІІ / О. Г. Дєдик. — Львів: Астролябія, 2015. — 192 с.

Посилання

Олександр Греків

Ярослав Тинченко Генерал Олександр Греків: військова діяльність і доля Бондаренко М. М., Капітоненко О. М. Корінням із Сумщини (альбом ліноритів) — Суми, Еллада-С, 2016. С. 19. Генерал-хорунжий Армії УНР Олександр Греків Генерал Греків. Військова діяльність і доля Детальніша інформація про генерала Грекова