Сурини () — давній український шляхетський рід, який панував на землях Київщини. Сповідували католицизм і православ'я.
Один із пагорбів над Кам'янкою у Житомирі має назву Сурина гора.
Маєтки У XVI столітті володіли маєтками: Білі Береги над Прип’ятю, Гаврилівці в Київському повіті, Варевичі, Іллінці та частками земель у Соколовичах, Гуничах і Раківщині в Овруцькому повіті.
А в XVII столітті в родини були наступні села: Бабиничі, Виступовичі, Гажин, Годотемль, Жерев, Кузьмичі, Покалів , Раківщина та Татариновичі.
У першій половині XVIII століття за ними залишався Гостомель та вже у 1789 року був у власності Станіслава Прушинського.
У XIX столітті Суринам належали частини земель у Браталів та Волосів в Житомирському повіті, а також хутір Людвиківка в Бердичівському повіті Київської губернії.
Герб Немиря та Станіслав Сурини в своїх печатках використовували М-подібний родовий знак з'єднаний стовпом із півмісяцем рогами догори. Цей родовий власний герб Суринів походив від герба Massalski.
Відомі представники Павло Сурин Путятич — дворянин господарський, дружина Духна з Волчкевичів, дідичка Варевичів
Немиря — бирчий київський Андрій ( після 1581) Гордій ( до 1598) — у шлюбі з княжною Марушою Остафіївною Ружинською Олена (Гелена) — дружина Миколая Стефановича Стецького Станіслав (Стась) — у 1547 році отримав від польського короля на два роки замок Чорнобиль Гарасим ( 1613) — київський земський підсудок (1597—1613 рр.). Від дружини ? Солтанівни отримав на посаг землі Овруцького повіту: Годотемль, Виступовичі, Гажин, Кузьмичі. Пізніше придбав Покалів Іван ( до 1613) Петро — власник села Виступовичі та Раківщина Василь ( до 1613) Адам — опікун синів Олени та Миколая Стецьких. Власник Годотемля. Мартин — писар гродський мстиславський (1632) Степан Флоріан Фаустин Яків (Якуб) (1772-73) — одружений із Катериною Петжан (пол. Katarzyna Petrzan) Адольф-Йосип-Калясантій ( 1889, Житомир) — у 1833 році внесений до книги дворян Волинської губернії. Власник частини Волосова, губернський секретар. Був одружений 1844 року із Люциною Сташкевич (пол. Lucyna Staszkiewicz), пізніше із Доміцелією Келіус. Антон-Норберт — провізор у містечку Червоне Роман (1887) — 1939 року заарештований у місті Вовковиськ як соціально небезпечний елемент. Відбув 8 років таборів у Караганді. Роман-Адольф Олександр (1847) Феліціяна (1849) Марія — дружина Грабовського Іоанна — дружина Подгорського Марія — дружина Бржостовського Миколай-Іван — у 1833 році внесений до книги дворян Волинської губернії Андрій ( 1619) — київський гродський писар (1600—1606 рр.), власник сіл Бабиничі та Жерев. У шлюбі з Ганною Бережецькою Олександр — власник Виступовичів та Гажина. У шлюбі з Олександрою Іванівною Лозкою. У 1631 році його маєток був у заставі Корчевським. Миколай — власник Татариновичів Рафаїл — прийняв духовний сан та відмовився від володінь Іван — власник сіл Жерев та Бабиничі (пізніше їх придбав Ян Ростковський) Потій ( 1595) — продав у 1582 році частку Соколовичів Кмітам Томіла — дружина Йозефа Малишка Полонія — дружина Кіндрата Кнєгинінського
У 1899 році до дворян Волинської губернії причислена родина Гілярія-Сигізмунда Яновича:
Йосип Андрійович (1752-53 р.н.) — дружина Христина Сущевич ( 1821 Дубно) власниця частини села Малий Браталів. Ян (Іван) (1791-92 р.н.) — підпоручик артилерії. Успадкував маєток Малий Браталів, де й мешкав з родиною. Дружина Аделаїда. Аделаїда (1824-25 р.н.) Ян (Іван) (1826-27 р.н.) Катажина (Катерина) (1829-30 р.н.) Христина (1831-32 р.н. 1896) — дівиця Октавія (1832-33 р.н.) Констанція (1833-34 р.н.) Адам (1834-35 р.н.) Гілярій-Сигізмунд ( 1920) — успадкував від батька землі Малого Браталова. Причислений до дворян Волинської губернії Станіслав Анелія Марія (1892) Аделія Дорота ( 1893) — дівиця, мала незаконнонароджену доньку Щесний (1792-93 р.н.) Йозефа-Текля (1798) У 1885 до дворян Київської губернії причислена гілка:
Михайло Васильович Аполон
Інші представники
Ремігіян — стольник житомирський (1688—1702), власник маєтку Виступовичі Діонісій Роман-Домінік-Каєтан Ян-Флоріан-Міхал Фелікс-Констанцій-Антоній Міхал-Юліан-Максиміліан Матеуш-Маврицій Юзеф — підстолій овруцький (1701—1729) Ян — мечник житомирський (1702—1715) Стефан — мечник чернігівський (1718—1750)
Джерела Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569‒1648) / Пер. з польськ. Л. Лисенко; Наук. ред. Н. Старченко. Національний університет "Києво-Могилянська академія"; Центр європейських гуманітарних досліджень ; Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства. ‒ К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. ‒ 616 с. Однороженко О. Шляхетська геральдика Київської землі XV – першої половини XVII ст. за архівними джерелами та матеріалами сфрагістичної колекції Музею Шереметьєвих Сфрагістичний щорічник. – Випуск ІІ. – Київ, 2012. – С. 170–256. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XII–XVIII wieku: spisy. – T. 3: Ziemie ruskie. – Zeszyt 4: Urzędnicy wojewόdztw kijowskiego i czernichowskiego XV–XVIII wieku / Opracowali: Eugeniusz Janas, Witold Kłaczewski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. – Kόrnik, 2002. – 344 s. Н. Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993 Список дворян Волынской губернии. Житомир : Волынская губернская типография, 1906. - 522 с.