Городок (до 1944 — історичне німецьке село) – зняте з обліку село в Чернігівській області, Бахмацькому районі. З 1944 року знаходилося у складі Дмитрівського району, а після 1954 року входило до складу Рубанської сільської ради з центром у селі Рубанка.

Географія Село Городок знаходилося на півдні Бахмацького району біля витоків р. Остер за 6 км на північ від села Рубанка. Відстань до районного центру 21 км, до залізничної станції Григорівка – 6 км. Середня висота над рівнем моря – 135 м.

Історія Село засноване в 1766 році як німецька колонія Городок (), первісна назва Катеринополь. Поселенці були лютеранами, вони переселилися з Гессена, а також із Саксонії, Ганновера і ПрусіїБрандес Д. , Плеве И.Энциклопедия немцев России. Беловежские колонии. . Планувалося, що колонія стане ремісничим центром по обслуговуванню інших німецьких колоній, селили там ремісників, у тому числі й католиків, які пізніше переселилися до католицьких сіл Великий Вердер і Малий Вердер. Орних земель виділили менше, ніж в інших колоніях, а вироби ремісників не мали попиту, тому Городок був найбіднішим німецьким поселенням Біловежських колоній.

В 1795 році в колонії мешкало 95 жителівПовідомлення Ніколая Луфта..

1859 року в німецькій колонії Городок Кальчинівської волості Борзнянського повіту Чернігівської губернії мешкало 328 осіб (150 осіб чоловічої статі та 178 — жіночої), налічувалось 37 дворів.

В 1878 році в селі сталася велика пожежа, частина жителів виїхала в Ставропольську губернію, заснувавши там разом з переселенцями з Бессарабії село Кроненталь (Німецько-Хагінське)Кроненталь/Kronental (Нем-Хагинка), Калмыцкая АССР, Яшалтинский р-н..

За переписом 1897 року в бувшій німецькій колонії Городок мешкало 673 особи (347 осіб чоловічої статі та 326 — жіночої), з них 575 протестантів і 69 осіб православного віросповідання.

В 1901 році населення села складало 567 осіб (283 особи чоловічої статі та 284 — жіночої). Зменшення чисельності пов’язано з переїздами німців у інші колонії.

Шосейна дорога-бруківка, яка проходила через хутір Вишнівський, з’єднувала село Городок з селом Білі Вежі, де знаходилася лютеранська кірха.

У 1923 році була проведена територіальна реформа, за якою село ввійшло до Біло-Вежської сільради з центром у селі Білі Вежі і знаходилося у складі Парафіївського району Конотопської округи. Станом на 1924 рік у селі проживало 582 особи, налічувалось 119 дворових господарств.

З літа 1929 року розпочалася колективізація селянських господарств. На масові протести німецьких селян проти примусової колективізації влада відповіла репресіями, частину жителів Городка об’явили куркулями і розкуркулили. Куркулів другої категорії депортували, переважно до Казахстану, а також на Урал і в Киргизію. Прізвища депортованих частково встановлено за списками мобілізованих у Трудармію в 1942 році та з відомостей про політичні репресії 1937-1938 років на нових місцях проживання . Всього знайдено 15 членів родин. Середня чисельність німецької сім’ї складала 5-6 осіб, тож кількість депортованих приблизно дорівнювала 75-90 осіб, дані орієнтовні.

Після створення в 1932 році Чернігівської області село ввійшло до складу Дмитрівського району.

Голодомор 1932-1933 років не обминув і село Городок. Селян, які записалися до колгоспу, годували в їдальні. В гіршому становищі були так звані куркулі третьої категорії, у яких відібрали засоби виробництва та худобу, але залишили в селі. Відомостей про померлих немає, оскільки списки складалися за свідченнями очевидців, а німців на той період у селі уже не було.

Під час сталінських репресій 1937-1938 років були засуджені до розстрілу 8 жителів села, ще 4 особи отримали 7-10 років концтаборів.

На мапі Вермахту 1929-1940 років та на мапі України 1933 року село позначено як Німецький городок Информация о селе Городок..

У 1941 році в селі налічувалося 98 дворів, працювало 4 вітряні млини, діяла кузня. В селі була одна пряма вулиця, яку приблизно посередині перетинала річка Остер, та короткий провулок в кінці села. Діяли хата-читальня і початкова чотирикласна школа.

23 червня 1941 року були заарештовані та відправлені в Кустанайську в’язницю 4 жителі села.

В серпні 1941 року частина жителів Городка була мобілізована в робочі колони, разом із жителями українських сіл вони копали окопи, протитанкові рови та будували інші укріплення на західному напрямку.

Наприкінці серпня 1941 року вийшло розпорядження більшовицької влади про депортацію німців у східні райони країни. Але Чернігівський відділ НКВС не встиг виконати це розпорядження, оскільки 9 вересня Чернігів був захоплений німцями. Німецькі війська захопили село Городок 14 вересня 1941 року.

Жителі села, які в той період перебували на схід від місця проживання, були депортовані, а чоловіків мобілізували в Трудармію. Зокрема, в Омутинський район Тюменської області відправили на поселення три сім’ї Луфтів (14 осіб) , які в серпні 1941 року супроводжували колгоспну худобу до м. Перм. Зиму 1942 року родини провели в землянках, викопаних у тайзі, оскільки в селі Красноярська ферма їх не прийняли.

Під час окупації жителі села підпорядковувалися Роменському ортскоменданту і бургомістру Роменського гебіту. Люди добилися відновлення індивідуальних селянських господарств, хоча окупаційна влада наполягала на створенні сільської общини на зразок колгоспу.

З серпня 1943 року почалася широкомасштабна евакуація етнічних німців з території Рейхскомісаріату Україна до Німеччини. З наближенням фронту у кінці серпня – на початку вересня 1943 року жителі Городка разом з німцями з інших лютеранських сіл (Білі Вежі № 2, Кальчинівка, Рундевізія) попрямували своїм ходом на підводах на захід. Тих, хто не хотів переїжджати, вивозили примусово.

При відступі німецьких військ село було частково зруйноване окупантами.

У березні 1944 року біженці були розміщені в районі Вартегау в Західній Польщі, а в січні 1945 року втекли далі на захід. В окупованій Німеччині частина жителів Городка була виявлена розшуковими командами НКВС, інших жителів видали НКВС в американській і англійській зонах окупації. Вони були депортовані, переважно, у Кіровську та Вологодську області Росії, а іншим вдалося втекти.

Село Городок визволили 13 вересня 1943 року бійці 4-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії 18-го гвардійського стрілецького корпусу 60-ї арміїБоевое донесение № 245 20-00 13.9.43 года ШТАКОР 18 ГВ сев. ок. Григоровка..

Німців, які ще проживали в селі, депортували, залишилися лише українці. Їх доповнили переселенцями, село було відновлене.

До 1954 року в селі Городок Городківської сільської ради діяв колгосп ім. Тельмана Державний архів Чернігівської області (відділ в м. Ніжин). Фонд Р-7423, оп. 1, спр. 1-8. – Колхоз им. Тельмана, с. Городок Дмитровского района Черниговской области, 1944-1950 гг.Державний архів Чернігівської області (відділ в м. Ніжин). Фонд Р-7886, оп. 1, спр. 1-33. – Исполнительный комитет Городокского сельского совета депутатов трудящихся с. Городок Дмитровского района Черниговской области, 1946-1954 гг., а пізніше село підпорядкували Рубанській сільській раді з центром у селі Рубанка Дмитрівського районуРубанка, Бахмацький район, Чернігівська область. - 1972..

Чисельність населення поступово зменшувалась, в 1970-х роках село було зняте з обліку. Зараз у Городку навіть хат не залишилосяТетяна Стрикун. В пошуках старої батьківщини (ч. 1). , Бахмацька газета "Порадник", 14 вересня 2007.

Примітки