Арата Ісодзакі — японський архітектор.
Народився на острові Кюсю, в 1954 році закінчив Токійський університет. Професійну діяльність розпочав під орудою відомого архітектора і містобудівника Танге Кендзо. В 1963 році відкрив своє бюро, спочатку працюючи в стилі метаболізму, а потім (в 1970-і) перейшов до постмодернізму. Серед творінь Ісодзакі — стадіони, університетські кампуси, музеї. У своїх будівлях він часто використовує прості, абстрактні форми. Багато бере участь в конкурсах як член журі, вважає себе «першовідкривачем» талантів З. Хадід, та .
З 1968 року Ісодзакі демонструє в різних країнах виставку «Зруйнована заново Хіросіма», що показує його ставлення до процесів творення і руйнування, до містики і реальності.
Нагороди та визнання 1967: Щорічна премія, 1975: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут 1983: Mainichi Art Award 1986: Королівська золота медаль 1987: Міжнародна премія «Архітектура в камені» 1988: Премія пам'яті Арнольда Бруннера Американської академії та інституту мистецтв та літератури 1990: Чиказька архітектурна премія 1992: Почесна премія, Американський архітектурний інститут 1994: RIBA Honorary Fellow 1995: головний приз Венеційської бієнале. 2019: Прітцкерівська премія
Найвідоміші проекти 1962—1966: Бібліотека префектури Оїта 1972—1974: , Фукуока, Японія 1973—1974: Центральна бібліотека Кітакюсю, Фукуока, Японія 1974: Музей сучасного мистецтва, Гунма, Такасакі, Японія 1981—1986: (MOCA), Лос-Анджелес, США 1983—1990: спортивна арена для Літніх Олімпійських ігор, 1992, Барселона, Іспанія 1984—1987: будівля на площі Очаноміцу — , Токіо, Японія 1985: (1985), Нью-Йорк, США 1986—1990: Мистецька вежа Міто, Ібаракі, Японія 1987—1990: Team Disney, Флорида, США 1987—1989: , — бібліотека, адміністративна будівля, будівля факультету гуманітарних наук Голд-Кост, Австралія 1987—1990: Міжнародний конференційний центр «КітаКюшу» Фукока, Японія 1987—1996: Павільйон спортивного комплексу Палафольс, Барселона, Іспанія 1990—1994: Манггха, Краків, Польща 1991: , Ла-Корунья, Галісія, Іспанія 1991—1994: , Окаяма, Японія 1991—1995: , Кіото, Японія 1992—1998: , Нара, Японія 1993—1995: Будинок людини, Ла-Корунья, Іспанія 1993—1998: Granship-Shizuoka Convention and Arts Center, Сідзуока, Японія 1994—1999: , Колумбус (Огайо), США 1998—2007: , Шеньчжень, Китай Включаючі та 1999—2002: Новий вхід у CaixaForum Barcelona, Барселона, Іспанія 1999—2009: Isozaki Atea, Більбао, Іспанія 2000—2006: Torino Palasport Olimpico, Турин, Італія 2003—2008: Музей у Пекіні, Китай 2003—2010: , Салоніки, Греція 2003-: Гімалайський центр, Шанхай, Китай 2004—2015: Павільйон «Японська армія у Другій світовій війні», Ченду, Китай 2006—2012: Дайманд-Айленд, місто Хошимін, В'єтнам Веїл-Корнельський медичний коледж у Катарі, Освітянське містечко, неподалік від Дохи 2011: Катарський національний конференц-центр 2012: Нова міська бібліотека у Маранелло, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей) 2012: D38 Office, Барселона, Іспанія 2015: Мілан, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей) 2015: Харбін, Китай
Проекти у виконанні на кінець 2010-х Три кампуси університету Центральної Азії в Текелі, Казахстан; Нарин, Киргизька Республіка; та Хорог, Таджикистан Новий вихід у галерею Уффіці, Флоренція, Італія — переможець змагань (Арата Ізозакі та Андреа Маффей) Відновлення залізничного вокзалу станції , Болонья, Італія — переможець конкурсу Metropolis Thao Dien, Хошимін, В'єтнам
Примітки
Посилання
Arata Isozaki & associates Corkill, Edan. «Arata Isozaki: Astonishing by design ». Japan Times, 1 June 2008. Sarah F. Maclaren, «Arata Isozaki e la fine dell'utopia», in «Il senso della fine», Ágalma. Rivista di studi culturali e di estetica, 19, 2009: 61-75. ISSN 1723-0284. CityLife Official website of the project Liddell, Colin. «Arata Isozaki: Solaris ». Metropolis, 23 January 2014.