Озонува́ння (; ) — реакція окиснення органічних сполук під дією озону. У лабораторній практиці її використовують для одержання карбонільних сполук. Якщо об'єктом обробки озоном є ненасичені сполуки із подвійним зв'язком, то за місцем його розташування відбувається розрив карбонового ланцюга (так званий озоноліз).
Ефективність окисних властивостей озону широко застосовується для глибокого очищення води та повітря від небажаних органічних домішок (зокрема від нафтопродуктів), для їхнього знезараження, знебарвлення і дезодорації.
Озонування широко використовується для обробки води та повітря, усунення стійких запахів, боротьби з пліснявою та гниллю, подовження терміну зберігання продуктів, що швидко псуються, а також для знезараження громадських приміщень, стерилізації текстильних виробів (пуху, вовни тощо), боротьби зі шкідниками та ефективної дезінфекції салонів автомобілів.
Джерела
Посилання