Ха́рківська губе́рнія, Слобідсько-Українська (Слобідська Українська) губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, Української Народної Республіки, Української Держави та Української Соціалістичної Радянської Республіки.
Географічне положення і територія Розміщувалася між 48° 30' і 51° північної широти та між 31° 30' і 37° 30' східної довготи. Площа території губернії — 47 836 квадратних верст або 98 865 квадратних миль.
Історія До запровадження губернського правління на землях Слобідської України було козацьке полково-сотенне управління, яке існувало на основі царських жалуваних грамот, які надали привілей слобідській старшині на управління за «черкаською (українською) обикностю (звичаєм)», а також на ряд соціальних та економічних привілеїв.
На час ліквідації автономії слобідських полків існувало 5 полків: Харківський, Охтирський, Сумський, Ізюмський та Острогозький полки.
Створення губернії
28 липня (7 серпня) 1765 указом імператриці Катерини II «Объ учрежденіи в Слободскихъ полкахъ приличнаго гражданскаго устройства и о пребываніи канцелярии губернской и провинціальной» було створено цивільне правління у колишніх слобідських полків — Слобідсько-Українську губернію у складі 5 провінцій: Харківської, Охтирської, Сумської, Ізюмської та Острогозької провінцій — території колишніх слобідських полків.
За новим адміністративним устроєм, який засновувася на указі Катерини II «Учреждения для управления губерниями» від 7 листопада 1775 створювалась нова адміністративна одиниця — Харківське намісництво, яка складалася з таких повітів: Харківського, Чугуївського, Вовчанського, Золочівського, Валківського, Охтирського, Краснокутського, Богодухівського, Сумського, Миропільського, Білопільського, Лебединського, Недригайлівського, Хотмижського і Ізюмського.
25 квітня 1780 р. був підписаний Указ імператриці Катерини II про створення Харківського намісництва, яке складалося з 15 повітів («Объ учрежденіи Харьковской Губерніи и о составленіи оной из 15 уездовъ»).
У 1797 адміністративній одиниці повернули колишню назву — Слобідсько-Українська губернія, в 1835–1925 роках — Харківська губернія. Остаточно сформувалося адміністративне ділення до 1856 року, коли до складу Харківської губернії входило 13 повітів.
У Харкові були зосереджені судова влада і військово-окружне управління для Харківської, Курської, Воронізької, Орловської, Катеринославської й Тамбовської губерній.
Харківщина у 1917—1920 роках
У результаті Лютневої революції 1917 р. в Російській імперії царську владу на місцях повалили. Влада перейшла до органів російського тимчасового уряду. В умовах демократії виникли також різноманітні політичні і громадські організації, у тому числі й українські. 7(20) листопада 1917 р. Харківщина увійшла до складу Української Народної Республіки (УНР) згідно з 3-м Універсалом УЦР.
Губернським комісаром (губернатором) Харківщини за Українська Центральна Рада УНР у листопаді-грудні 1917 року був Сергій Тимошенко· 9(22) грудня 1917 року війська Радянської Росії, з допомогою місцевих більшовиків, роззброїли військові частини УНР і захопили Харків. Під захистом російських більшовицьких військ 11-12 (24-25) грудня 1917 року в Харкові відбувся так званий Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, який проголосив владу УНР поваленою, а Україну — УСРР у складі РСФРР. Делегатами на з'їзді були майже виключно російські більшовики, які аж ніяк не могли представляти населення України. У січні 1918 р. російські більшовики взяли під свій контроль всю територію губернії.
У квітні-травні 1918 року війська Німеччини і УНР, які воювали спільно проти Радянської Росії, звільнили Харківщину і зайняли сусідні повіти Курської і Воронізької губерній. За правління гетьмана Скоропадського ці землі приєднали до Української Держави.
Для об'єднання територій з українським населенням губернія мала бути складеною з 22 повітів, до вже наявних 11 повітів планували долучити території сусідніх губерній, загалом 10 повітів і 1 округу: з Курської губернії — Суджанський повіт, Грайворонський повіт, Білгородський повіт, Корочанський повіт, Новооскільський повіт, Обоянський повіт; з Воронізької губернії — Валуйський повіт, Бирючинський повіт, Богучарський повіт, Острогозький повіт; з Області війська Донського — Донецька округа. Також планувалося приєднати частини повітів з українським населенням інших губерній до суміжних наявних повітів: з Курської губернії — Курський повіт, Тимський повіт, Старооскільський повіт; з Воронізької губернії — Коротоякський повіт.
Губернським комісаром (губернатором) Харківщини за УНР у квітні-травні 1918 року був Григорій Степура· Губернськими старостами (губернаторами) Харківщини за Скоропадського були Петро Заліський і Сергій Шидловський· За УД до Харківщини були приєднані Суджанський, Грайворонський, Білгородський, Корочанський повіти Курської губернії та Валуйський повіт Воронізької губернії.
У другій половині 1918 р. на території губернії була розквартирована Запорізька дивізія Української армії. У листопаді 1918 вона підтримала антигетьманське повстання Директорії УНР і замінила владу Скоропадського на владу УНР.
комендант губернії з 16 листопада 1918 — 11 грудня 1918 Нельговський Василь Олексійович комендант губернії з 11 грудня 1918 — Труба П. Н.
Харківська губернія за радянської окупаційної влади (1919—1925) Але вже в січні 1919 р. Харківщину захопили війська РСФРР. У червні — липні 1919 р. губернію зайняли російські війська Денікіна. У грудні 1919 Харківщину знову зайняли війська Радянської Росії. Місто Харків до 1934 р. стало адміністративним центром УРСР.
У 1920 році Ізюмський та Старобільський повіти приєднано до Донецької губернії.
У 1922 розформований Чугуївський повіт. Зароженська, Введенська, Чугуївська з м. Чугуєвим та Печенежська волості передані Харківському повіту, Бурлуцька — Купянському, Волохово-Ярська, Лебединська та Коробченська — Змієвському, Ново-Бурлуцька — ВолчанськомуПостанова ВУЦВК № 211 від 15 березня 1922 «Про скасування Чугуївського повіту».
У 1923 році проводиться адміністративна реформа у СРСР. Поділ «волость-повіт-губернія» змінюють на «район-округа-губернія». За рішенням XII сесії ВУЦВК 7-го скликання повіти ліквідовуються. Замість них шляхом укрупнення створюються округи, а шляхом укрупнення волостей — райони.Постанова ВУЦВК № 18-19 (313) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Харківщини»
Протягом 1925 р. проводились наступні адміністративно-територіальні перетворення: ліквідовувались малопотужні райони, здійснювалось перенесення районних адміністративних центрів в економічно потужніші населені пункти, з одночасним перейменуванням районів. Так, змін зазнав районний поділ Харківської губернії. Харківська запропонувала наступні перетворення районного поділу: Тростянецький район з Сумської округи перенести до складу Охтирської, скасувати Миколо-Комишеваський, Козачо-Лопанський, Коробчанський, Коротичанський, Хотомлянський, Циркунівський райони Харківської округи, Михайлівський район Сумської округи, Ново-Рябинівський район Охтирської округи, Шиповатський район Куп'янської округи, Мало-Комишеваський район Ізюмської округи; Рубежанський район перейменувати на Старо-Салтівський, Боровський район — на Гороховатський, Отрадівський (Відрадівський) район — на Лозовеньківський район. затвердила названі пропозиці.Постанова ВУЦВК і РНК № 8 від 5 січня 1925 р. «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Харківщини й Полтавщини» Також були визначені міста та містечка (смт) Харківщини.Постанова ВУЦВК і РНК від 25 лютого 1925 р. «Про встановлення точного списку міст і містечок на Харківщині»
1 серпня 1925 року рішенням ІХ Всеукраїнського З'їзду Рад поділ на губернії було скасовано, було поступово введено поділ «сільрада-район-округ» . Харківська губернія припинила своє існування, а її округи стали підпорядковуватися напряму республіканському центру.
Адміністративний поділ
Повіти №ПовітПовітове містоГерб повітового містаПлоща, кв. верстиНаселення, тис. осіб1Охтирський повіт (засновано в 1780)Охтирка (23 399 осіб)2441,6108,7982Богодухівський повіт (засновано в 1780)Богодухів (11 752 осіб)2833,17151,5423Валківський повіт (засновано в 1780)Валки (7 938 осіб)2498,0119,8664Вовчанський повіт (засновано в 1780)Вовчанськ (11 020 осіб)3481,0161,6455Зміївський повіт (засновано між 1797 та 1803)Зміїв (4 673 осіб)5000,0205,1346Ізюмський повіт (засновано в 1780)Ізюм (13 108 осіб)6427,74288,3157Куп'янський повіт (створено в 1779 у Воронізькому намісництві, в 1797 приєднано до Слобідсько-Української губ.)Куп'янськ (6 893 осіб)6070,0229,5838Лебединський повіт (образован в 1780)Лебедин (14 301 осіб)2723,0160,4859Старобільський повіт (в Слобідсько-Українській губернії з 1797, в 1802—1824 належав до Воронізької губ.)
(в 1779—1796 називався Біловодським повітом за містом Біловодськ)Старобільськ (9 801 осіб)10 846,2362,98410Сумський повіт (засновано в 1780)Суми (27 564 осіб)2801,0251,54211Харківський повіт (засновано в 1780)Харків (173 989 осіб)2905,0343,981
Заштатні міста №МістоНаселення (1897)ПовітГерб1Біловодськ12 360 осібСтаробільський повіт2Білопілля15 215 осібСумський повіт3Золочів6518 осібХарківський повіт4Краснокутськ6860 осіб.Богодухівський повіт5Недригайлів5873 осібЛебединський повіт6Слов'янськ15 792 осібІзюмський повіт7Чугуїв12 592 осібЗміївський повіт
Керівники губернії
Губернатори (1835—1917)
Губернські комісари УНР
Попов Микола Михайлович есер-максималіст, комісар Харківської губернії від УЦР з 1 листопада 1917 — 8 грудня 1917.Газета Южный Край № 14293, 03.11.1917 Стр. 4 Степура Григорій Калістратович — комісар Харківської губернії УНР з 5 квітня 1918 — 29 квітня 1918.Народна воля, № 46, 06.04.1918 Стр. 4 Стефанович Сергій Григорович — Харківський губернський комісар Директорії УНР листопад 1918 — січень 1919.Нова Рада, № 241, 25.12.1918 Стр. 4
Голови губернського комітету КП(б)У Іванов Олексій Миколайович (21.02.1919—1919) Сосновський Лев Семенович (.12.1919—.05.1920) Яковлєв Яків Аркадійович (1920—.10.1920) Мусульбас Іван Андрійович (.10.1920—.12.1920)
Відповідальні секретарі губернського комітету КП(б)У Мусульбас Іван Андрійович (.12.1920—19.02.1921) Іванов Василь Іванович (19.02.1921—.06.1921) Попов Микола Миколайович (.06.1921—13.02.1922) Поляков Василь Васильович (13.02.1922—.04.1922) Кіркіж Купріян Осипович (.04.1922—30.10.1925)
Голови військово-революційного комітету і губернського виконавчого комітету Сєверов-Одоєвський Панас Семенович (.10.1917—.11.1917) /врк/ Сєверов-Одоєвський Панас Семенович (.11.1917—.01.1918) /губвиконком/ Артем (.12.1917) /врк/ Логинов Володимир Федорович (1918) Тишков Семен Якович (.01.1919—.02.1919) Буздалін Сергій Феоктистович (19.02.1919—21.02.1919) Кін Павло Андрійович (21.02.1919—.06.1919) Сапельник М. (.06.1919—.06.1919) Кін Павло Андрійович (.12.1919—13.12.1919) Савельєв Максиміліан Олександрович (13.12.1919—.12.1919) Сапронов Тимофій Володимирович (.12.1919—16.04.1920) Петровський Григорій Іванович (16.04.1920—15.05.1920) Волін Борис Михайлович (15.05.1920—2.11.1920) Іванов Андрій Васильович (2.11.1920—8.01.1921) Аверін Василь Кузьмович (8.01.1921—16.07.1921) Кузнєцов Степан Матвійович (16.07.1921—.10.1923) Федотов Костянтин Якович (9.10.1923—11.07.1925) Гаврилін Іван Дмитрович (11.07.1925—27.07.1925)
Герб
Харківська губернія мала два герби: Зразка 1781–1878 і 1887–1917 років: «У зеленому щиті покладені хрестоподібно золотий ріг достатку і кадуцей, жезл якого теж золотий, а крила і змії срібні. Щит увінчаний Імператорською короною і оточений золотим дубовим листям, сполученим Андріївською стрічкою.»