Володимир Іванович Кальянов (21 липня / 3 серпня 1908 року, село Мангуш, Маріупольський округ — 17 березня 2001, Санкт-Петербург) — радянський індолог, перекладач «Магабгарати», доктор філологічних наук.

Біографія Закінчив східне відділення Ленінградського історико-філологічного інституту (1932), потім вступив до аспірантури ЛІФЛІ. Учень академіків Ф. І. Щербатского і О. П. Баранникова. Працював в Інституті сходознавства з 1937 року.

У 1939 році, за ініціативою академіка О. П. Баранникова, розпочав роботу над перекладом першої книги «Магабгарати», яка тривала навіть під час блокади Ленінграда. У червні 1941 року захистив дисертацію на тему: «Складні слова в санскриті», в липні 1941 року пішов добровольцем на Ленінградський фронт, 19 квітня 1942 року був демобілізований. У липні 1942 року евакуйований в Ташкент, де керував Індійським відділенням Інституту сходознавства, в серпні 1944 року повернувся до Ленінграда на роботу в Інститут сходознавства. У 1961—1968 роках — завідувач Індійським кабінетом, потім (з 1968 року) в секторі Стародавнього Сходу Ленінградського відділення Інституту сходознавства, з 1985 року на пенсії. Лауреат премії ім. Джавахарлала Неру (1974).

За більш ніж півстоліття роботи підготував коментовані переклади шести книг «Магабгарати»: «Адіпарви» (кн. 1, 1950), «Сабхапарви» (кн. 2, 1962), «Віратапарви» (кн. 4, 1967), «Удйогапарви» (кн. 5, 1976), «Дронапарви» (кн. 7, 1992), «Шальяпарви» (кн. 9, 1996). Всього томи містять близько 7400 приміток.

Також підготував видання «Артхашастри» (1959), перекладеної групою індологів в 1930-ті роки.

Переклад «Магабгарати» виконаний прозою; за власним визначенням перекладача, з максимальним наближенням до оригіналу, розгорнутою передачею складних слів, з неминучими буквалізмами, прагнучи по можливості передати ефект епічної поезіїо принципах перевода: Махабхарата. Кн. 5. Л., 1976. С. 393—397.

Звинувачення в науковій недоброчесності Виходячи з того факту, що Кальянов не був репресований, на відміну від кількох своїх колег, згодом його з докором і небезпідставно називали «щасливчиком»Серебряный С. Д. Ю. Н. Рерих и история отечественной индологии.

Аналогічні звинувачення побіжно повторюють В. В. Іванов у статті від 1992 року «Література „попутників“ і неофіційна література»см. Иванов Вяч. Вс. Избранные труды по семиотике и истории культуры. Т. 2. — М., 2000. — С.470 («переводы Щербатского с санскрита», изданные «под фамилией укравшего их доносчика и невежды Кальянова») й Антеро Кіуру в статті «Дхармарадж в контексті епохи»Материалы журнала «Nota bene» (обвинение в том, что Кальянов среди прочих подписал «справку-донос» на Щербатского). Однако Щербатской репрессирован не был.

У той же час в редакційній післямові до видання 1959 року зазначено, що більша частина тексту «Артхашастри» перекладена Є. Є. Оберміллером, а один розділ — А. І. Востріковим (серед інших перекладачів були Ф. І. Щербатской, С. Ф. Ольденбург і Б. В. Семичов)те же имена указывает вдова А. И. Вострикова (предисловие к изд.: Востриков А. И. Тибетская историческая литература. — СПб., 2007. — С. 12). Кальянов в цьому виданні вказаний як редактор і автор приміток.

Перекладений Щербатским Ф. І. й опублікований в 1923—1925 роках роман Дандіна «Пригоди десяти принців» був перевиданий в 1964 році із зазначенням імені перекладача і з примітками В. І. Кальянова.

Значна ж частина праць Щербатского залишається неопублікованою й донинісписок: Щербатской Ф. И. Избранные труды по буддизму. М., 1988. С. 49, см. также ниже описание архива Щербатского, сделанное Кальяновым.

Оцінка перекладів Роботу над перекладом зі схваленням відзначили Дж. НеруНеру Дж. Открытие Индии. — М., 1955. — С. 108, С. РадхакришнанМахабхарата. Кн.4. — М., 1967. — С. 121 та І. Ганді, а також ряд індійських вчених.

Як зазначалося в листі посла Індії в Туркменістані Вірендри Шарми до В. І. Кальянова, «Немає сумніву, що Ваш переклад „Магабгарати“ є значним внеском у світову літературу. Ваше жертвопринесення в літературу санскриту і Ваша любов до індології — велика честь і гордість для всіх нас і тих, хто любить індійську літературу і культуру»Махабхарата. Кн. 9. — М., 1996. — С. 247.

Згідно з оцінкою англійського перекладача Ван Бейтененане знавшего русский и воспользовавшегося помощью профессора Г. Бобринского, переклади Кальянова виконані ретельно, хоча присутні окремі огріхи і зайве наслідування індійських коментаторівMahabharata. Vol. I. Chicago-London, 1973. Introduction. P.XXXVII; по словам Бёйтенена, перевод Кальянова «is carefully done», тогда как переводы Гангули и Фоша он считает «careless».

Низка російських індологів стверджували, що переклади Кальянова надмірно букволістичні, антиісторічні й не враховують контекстуОтзыв Н. В. Лобановой см. Махабхарата. Кн. 10, 11. — М., 1998. — С.98. Згідно з Я. В. Васильковим, «Дух оригіналу там і не ночував»речь Я. В. Василькова «Место трудов академика Б. Л. Смирнова в традиции русских переводов из Махабхараты».

Література Бібліографію перекладів см. Видання та переклади «Магабгарати»# Повний академічний переклад.

Дослідження:

Про вивчення санскриту в Радянському Союзі. // Вісник ЛДУ. Серія історії, мови і літератури. Вип. 2. 1957 № 8. С. 23-36. Кальянов В. І., Ерман В. Г. Калідаса: Нарис творчості. М., ГЛІ. 1958. 72 с. 10000 екз. Засоби вираження минулого часу в епічному санскриті (за матеріалами Магабгарати). // УЗ ІВ АН СРСР, т. XIII, Індійська філологія. М., 1958. С.5-62. Ф. І. Щербатской. Опис архівного матеріалу (фонд 725). // Архів Академії наук СРСР. Огляд архівних матеріалів. Т. 4. М.-Л., 1959. С.271-276. Рідкісні форми мови Магабгарати і норми класичного санскриту. // УЗ ЛДУ, № 279, серія сходознавчих наук, вип. 9. Історія і філологія Індії. Л., 1960. С.104-113. Вивчення санскриту в Росії. // УЗ ЛДУ. Серія сходознавчих наук. Вип. 14. 1962. № 304. С. 140—167. Сказання «Наль і Дамаянті» в російських перекладах. // Питання теорії та історії мови. Л., 1963. С. 159—169. Деякі військові питання в давньоіндійському епосі. // Махабхарата. Кн. 4. М., 1967. С. 135—160. Академік Ф. І. Щербатской. Його життя і діяльність // Буддійська культура і буддизм. Зб. ст. пам'яті акад. Ф. І. Щербатского. М., 1972. С. 13-26. Деякі питання зовнішньополітичних поглядів в давньоіндійському епосі. // Магабгарата. Кн. 5. Л., 1976. С. 399—427. Образ індійської жінки в «Магабгараті». // Літератури Індії. Статті та повідомлення. М., 1979. С. 19-22. Kalyanov VI On Krishna's diplomatics in the Mahabharata . // Indologia Taurinensia. Vol.7. Pt.1. Torino, 1979. Про військовий кодекс честі в Магабгараті. // Магабгарата. Кн. 7. СПб, 1992. С. 491—509.

Про автора:

Коротка біографія

Примітки