Музика і танець в африканських товариствах

У багатьох частинах Африки використання музики не обмежується розвагами: вона служить місцевій громаді та допомагає в проведенні щоденних процедур. Традиційна африканська музика забезпечує відповідну музику та танці для роботи, для релігійних обрядів народження, називання, обрядів проходження, шлюбу та похорон.C. Stapleton and C. May, African All-stars, Paladin 1989, page 5. Удар і звуки барабана використовуються як у спілкуванні, так і в культурному вираженні.« African music.» Encyclopædia Britannica. 2009. Encyclopædia Britannica Online

В Африканському танці значною мірою беруть участь всі: традиційно не існує бар'єрів між танцюристами та глядачами, крім духовних, релігійних та ініціативних танців. Навіть ритуальні танці мають час, коли в них беруть участь глядачі.African Dance. Kariamu Welsh, 2004, Chelsea House Publishers, page 35. Танці допомагають людям працювати, зростати, хвалити чи критикувати членів громади, святкувати фестивалі та похорони, змагатись, декламувати історію, прислів'я та поезію, зустрічатися з богами.Steppin' on the Blues by Jacqui Malone. University of Illinois Press. 1996. page 9. Вони прищеплюють соціальні зразки та цінності. Багато танців виконують лише чоловіки або жінки.African Dance. Kariamu Welsh, 2004, Chelsea House Publishers, pages 19,21. Танці часто відокремлюються за статтю, підсилюючи гендерні ролі у дітей. Спільні структури, такі як споріднення, вік та статус, також часто посилюються.Africana: The Encyclopedia of the African and African American Experience by Henry Louis Gates, Anthony Appiah 1999 Basic Civics Books page 556 Поділитися ритмом — це сформувати групову свідомість, поєднуватися між собою, бути частиною колективного ритму життя, до якого всі запрошені внести свій внесок.Sebastian Bakare, The Drumbeat of Life, WCC Publications, Geneva, Switzerland. 1997.

Наприклад, танцюристи та барабанщики Йоруба висловлюють загальні бажання, цінності та колективну творчість. Барабанництво являє собою основний мовний текст, який керує танцювальним виконанням, дозволяючи виразити мовне значення невербально. Спонтанність цих виступів не слід плутати з імпровізацією, яка підкреслює індивідуальне его. Основним обов'язком барабанщика є збереження громади. Майстри танцю та барабанщики мають особливе значення щодо вивчення танцю саме так, як його вчать. Діти повинні вивчити танець точно так, як вчать без змін. Імпровізація чи нова варіація настає лише після освоєння танцю, виконання та отримання вдячності глядачів та санкції від сільських старшин.Zimbabwe Dance. Kariamu Welsh Asante. Africa World Press, Inc. 2000, p. 60

Музика Лоо, для іншого прикладу, функціональна, використовується для церемоніальних, релігійних, політичних чи випадкових цілей, під час похорон (Tero buru), щоб похвалити від'їжджаючих, втішити занепокоєних, заспокоїти людей вночі, висловлювати біль агонії і під час очищення та вигнання духів, під час пивних вечірок (Дуду, танець охангла), привітання воїнів з поля бою, під час боротьби (Рамоги), під час залицянь, під час дощу та під час ворожінь та зцілення. Робочі пісні виконуються як під час комунальних робіт, таких як будівництво, прополка тощо, так і індивідуальні роботи, як розтоплення зернових, вигрібання.

Регіони

Алан П. Мерріам розділив Африку на сім регіонів для етномузикологічних цілей, спостерігаючи за поточними політичними кордонами (див. Карту), і ця стаття якнайдалі дотримується цього поділу під час дослідження музики етнічних груп в Африці.

Музика північного регіону Африки (червона на карті), включаючи музику Африканського рогу (темно-зелена на карті), здебільшого трактується окремо під середньосхідними та північноафриканськими музичними традиціями. Західноафриканська музика (жовта на карті) включає музику Сенегалу та Гамбії, Гвінеї та Гвінеї-Бісау, Сьєрра-Леоне та Ліберії, внутрішніх рівнин Малі, Нігеру та Буркіна-Фасо, а також прибережних країн Кот-д'Івуар, Гана, Того, Бенін, Нігерія, Камерун, Габон і Республіка Конго, а також острови Кабо-Верде, Сан-Томе та Принсіпі. Центральноафриканська музика (темно-синій на карті) включає музику Чаду, Центральноафриканської республіки, Демократичної Республіки Конго та Замбії. Східний регіон (світло-зелений на карті) включає музику Уганди, Кенії, Руанди, Бурунді, Танзанії, Малаві, Мозамбіку та Зімбабве, а також острови Мадагаскар, Сейшельські острови, Реюньйон, Маврикій та Коморські острови. Східний регіон отримав південноазійський і навіть австронезійський вплив через Індійський океан. Південний регіон (коричневий на карті) включає музику Південної Африки, Лесото, Свазіленду, Ботсвани, Намібії та Анголи.

Сахель і Судан

Музика Судану (бірюза на карті) вказує на труднощі поділу музичних традицій відповідно до кордонів держави. Музикологія Судану охоплює близько 133 мовних спільнот. що розмовляють понад 400 діалектами, афро-азійські, нілотичні та нігер-конго.

Судан отримав свою назву від назви сахани на південь від Сахари, яка робить з Нілом великі перехрестя регіону. На південь від Сахари Сахель утворює біогеографічну зону переходу між пустелею та суданськими саванами, що простягається між Атлантичним океаном та Червоним морем. До нілотичних народів, відомих у південному Судані, Уганді, Кенії та північній Танзанії, належать Луо, Дінка, Нуер та Масаї. Багато з них було включено до Східного регіону.

Дінка — це переважно агропастирські громади, які населяють область Бахр-ель-Газаль басейну Нілу, Джонглі та частини південного регіону Кордуфану та Верхнього Нілу. Вони налічують близько 1,5 млн, Приблизно 10 % населення.Ancient Historical Society Virtual Museum, 2010 Судану. Аравійська ребава знайшла дім серед народів нуби.

Сенегамська фула в різні часи мігрувала до Судану, часто розмовляючи арабською, а також своєю мовою. Люди Хаузи, які розмовляють мовою, пов'язаною з давньоєгипетською та біблійною івритом, рухалися у зворотному напрямку. Далі на захід берберська музика Туарегу проникла в країни Південної Сахари. Вони входять до Західного регіону, але музика субсахарських пастухів та кочівників лунає із заходу на схід.

Західні, центральні, східні та південні території

Ці чотири регіони найбільше асоціюються з африканською музикою на південь від Сахари: звичні африканські музичні елементи, такі як використання крос-тату та вокальної гармонії, можна знайти у всіх чотирьох регіонах, як і деякі інструменти, такі як залізний дзвін. Це значною мірою пояснюється розширенням людей, що говорять Нігер-Конго, що почалося приблизно в 1500 р. До н. е.: останні фази експансії були 0-1000   AD. Лише кілька розсіяних мов у цій великій місцевості не можуть бути легко пов'язані з мовою сім'ї Нігер-Конго. Однак дві значні музичні традиції, які не є банту, пігмійна музика конго в джунглях та традиція бушменів Калахарі, багато що визначають музику центрального регіону та південного регіону відповідно.

Західна Африка

Музику Західної Африки слід розглядати під двома основними заголовками: у найпівнічніших та найзахідніших її частинах багато згаданих транснаціональних субсахарських етнічних впливів зустрічаються серед хаусів, фуланів, людей Волофа, ораторів Манди з Малі, Сенегал і Мавританія, в Гур -speaking народів Малі, Буркіна — Фасо і північних половин Гани, Того і Кот — д'Івуар, то Fula знайти по всьому Західній Африці, а також спікери сенуфо з Кот — д'Івуар і Малі.

У прибережних регіонах проживають народності Нігері-Конго ; Ква, акан, мови Gbe, розмовляють у Гані, Того, Беніні та Нігерії, з яких найбільш відомий Еве, мови йоруба та ігбо, якими розмовляють Нігерія та східні мови Бенуе-Конго.

Внутрішня та прибережна мови лише пов'язані між собою. У той час як північ, з традиціями гриму, широко використовує струнні інструменти та ксилофони, південь значно більше спирається на барабанні набори та співи співу.

Північна

Досконалі товариства існували в регіоні приблизно з 1500 року до н. Імперія Гани існувала до початку c. 830 до c. 1235 в теперішньому південному сході Мавританії та західній Малі. Народ Соссо мав свою столицю в Кумбі Салех, поки Сундіата Кейта не переміг їх у битві при Кіріні (рр. 1240 р.) І не почав імперію Малі, яка поширила свій вплив по річці Нігер через численні васальні царства та провінції. Імперія Гао на східній нігерійській вигині була потужною в дев'ятому столітті нашої ери, але згодом підпорядковувалася Малі до її занепаду. У 1340 році люди Сонґай зробили Гао столицею нової імперії Сонґай.Haskins, p. 46

Народність Хаузи — одна з найбільших етнічних груп Нігерії, Нігеру, Судану та багатьох країн Західної та Центральної Африки. Вони розмовляють чадською мовою. Є дві широкі категорії традиційної музики Хауса ; сільська народна музика та міська придворна музика розвивалися в Хаусських королівствах до війни у Фуланах. Їх народна музика грає важливу роль в нігерійської музиці, вносячи свій внесок такі елементи, як goje, один-струнні скрипки. Спочатку кочові / пасторальні сенегамбійські люди Фула або Тукулор становлять 40 % населення Гвінеї і поширилися на навколишні штати і аж до Судану на сході. У 19 столітті вони скинули Хаузу і заснували Сокотоський халіфат. Фула грає на різноманітних традиційних інструментах, включаючи барабани, ходду (ксалам), вирвану в шкіру люту, схожу на банджо, та риті чи риті (однострунний схилений інструмент, схожий на скрипку), окрім їхнього голосу музику. Вони також використовують бамбукові флейти, що видуваються в кінці. Їх ґріоти відомі як гауло.Hudson, Mark with Jenny Cathcart and Lucy Duran, «Senegambian Stars Are Here to Stay» in the Rough Guide to World Music, pp. 617—633; Karolyi, p. 42 Музика Манде: у музиці Малі переважають форми, похідні від імперії Манде. Їх музиканти, професійні виконавці, названі jeliw (співати. Джелі, французький griot), дали популярність поряд із традиційною музикою. Манда мов включають мандінка, сонінке, Бамбаре, біс, діула, Kagoro, Бози, Mende, ЮУрГУ, Vai і Ligbi: є населення в Буркіна — Фасо, Мавританії, Сенегал, Гамбії, Гвінеї, Гвінея-Бісау, Сьєрра — Леоне і Ліберії і, головним чином у північних внутрішніх регіонах, у південнобережних штатах Кот-д'Івуар, Гана, Того, Бенін та Нігерія. Музика Wolof : люди Wolof, найбільша етнічна група Сенегалу, споріднені Фулі, зробили великий внесок у популярну сенегальську музику. Споріднені люди Серер відрізняються поліфонічною піснею.Hudson, Mark with Jenny Cathcart and Lucy Duran, «Senegambian Stars Are Here to Stay» in the Rough Guide to World Music, pp. 617—633

У Сенегалі, Гамбії та Гвінеї-Бісау Джола відомий своїм струнним інструментом, якщо аконтінг — попередник банджо, тоді як баланта, найбільша етнічна група Гвінеї-Бісау, грає на подібному інструменті гарбузової лютні, званому кусунде або куссунде,de Klein, Guus, «The Backyard Beats of Gumbe» in the Rough Guide to World Music, pp. 499—504 з короткою стрункою безпілотника A # / B внизу, верхньою струною F # середньої довжини та середньою C # рядком, найдовшою. Верхній рядок зупинено дає G #, середній стоп — D #. Музика Сонґай, як її інтерпретував Алі Фарка Туре, викликала міжнародний інтерес до другорядного пентатонічного стилю лютній і голосу, який помітно схожий на американський блюз. Сенуфо або Сенуфо, що мешкають у південній частині Малі та крайньому західному куті Буркіна-Фасо до Катіоли в Кот-д'Івуарі з однією групою, Нафана, на північному заході Гани. Senufo відомі для похорону та поро музики.Bensignor, François and Brooke Wentz, «Heart of the African Music Industry» in the Rough Guide to World Music, pp. 472—476